14 нових релізів травня від редакції Лірум

Думаєте, окрім Зорепаду релізів, ми більше нічого приємного вам не підготували? А тримайте ще добірку релізів від нас сьогодні. Відразу за 2 тижні. Цілих 14 релізів. Альбом, кліпи, сингли — ну ми вас балуємо. Але ви заслужили, тому забирайте, чим радимо поповнити ваші плейлисти.

Zwyntar — На іншому боці ріки (EP)

Марічка Максимець: «Це чотири пісні, які разом складають майже кіно. Гурт зібрав у релізі болючі переживання про війну, прощання, памʼять. Від кантрі до психоделії — музиканти дозволяють собі більше, ніж зазвичай, але зберігають фірмовий вайб завдяки впізнаваному інструментарію та двоголоссю. У пресрелізі учасники гурту пишуть, що звучання альбому пахне степовими травами та розпаленими сонцем шляхами. Я сприйму це як офіційний дозвіл для моїх дуже філософських метафор. Мені реліз звучить як місце, де трава вже виросла на згарищі, але запах диму ще не вивітрився.

Цей реліз — не просто про втрату, а про те, як з нею жити. І як співати, щоб ставало трохи легше».

Latexfauna — Nich

Настя Денеж: «Часто Латексфауні закидають, що в них усі пісні однакові.

По-перше, я не погоджуюсь із цим твердженням. Однозначно, у хлопців свій стиль, який тяжко з кимось сплутати, але це точно не означає, що всі пісні однакові.

По-друге, “Nich” — абсолютно інакша. Вона десь навіть вибивається з того стилю, про який я писала вище, але водночас вона така латексфаунівська…»

Крихітка, Ulia Lord, Qarpa — Усі ми прагнемо любові

Оля Закревська: «Цій пісні 31 рік. Її оригінальні автори та виконавці — гурт «Соколи» — не погоджували жодного каверу. Донині. Але ну, знаєте, донині ці троє рок-дів української музики разом не збиралися. А після їхнього виступу на показі Frolov на UFW, вже можна було запідозрити, що цим їхнє тріо не обмежиться — і ось маємо чуттєву та світлу колабу. До речі, Крихітку ми споглядаємо регулярно, Ірена Карпа повернула Фактично Самі на українську сцену, пані Юліє Лорд, ви шо там далі думаєте? :)».

Vøvk, Johannes Persson — Promin

Оля Закревська: «Якщо повертатися до музичних релізів — красиво! Гурт Vøvk зробив невеликий ребрендинг і готується показати новий альбом восени. А тізерити його почали з сюрпризу — вокаліста культового шведського колективу Cult of Luna Йоганнеса Перссона на фіті. І так, він співає українською! Маємо красиву та якісну прогрокову роботу, яка оспівує непросте життя крізь пшеничне поле — дуже близький кожному з нас образ».

Makovei — Коню, мій коню

Женя Кудрик: «Такі релізи нам дуже потрібні. Адже вони змушують замислитися, хто ми є, звідки родом і що несемо з собою. Олександра Тарас-Маковей створила проєкт на основі історії-дослідження власного роду — Маковеїв. У синглі звучить голос її діда, записаний на диктофон (це дуже вайбово).

Цей трек — лише частина великого задуму: буде ще альбом, мультимедійна виставка, екскурсія, автентична їжа й презентація з відеорядом.

Мені дуже близький такий підхід: коли музика — не окремий об’єкт, а частина цілого досвіду. Дуже хочеться, аби команда Makovei не закінчилася разом із цим проєктом і продовжила писати музику».

Bah.Roma — Бувай — вже час

Настя Денеж: «Переклад, якого особисто я чекала більше, ніж “На глибині”. Гіпнотична музика, яка затягує кожним своїм інструментом і звуком; слова, які вселяють оптимізм і надію на краще майбутнє.

P.S.: російськомовна версія треку наразі займає 1-ше місце у вкладці “Популярне” на сторінці артиста у Спотіку. Пропоную підіймати переклад. Он “На глибині”, наприклад, за пів року набрав приблизно 1/4 прослуховувань від оригіналу, який був випущений у межах EP у 2015 році та наразі займає 2-гу сходинку у вкладці “Популярне” (тобто прослуховування продовжують рости)».

Remez, Sestra blyznyuchka — Сакс на Саксаганського

Женя Кудрик: «Обожнюю творчість обох артистів — кожного окремо. Але не очікувала, що разом вони звучатимуть настільки гармонійно, сексуально й палко.

Це той трек, який хочеться слухати, дивлячись архівне ч/б-відео Києва. Вони співають, що на нас чекає розхитаний світ, але цей трек — точно той, що збирає до купки».

Olyaska — CBGB

Оля Закревська: «Поки вас у ТікТоці переслідує “Смарагдове небо”, мене — Olyaska. Яскрава і гучна рудоволоса Оля мінімум раз на день кричить на мене з екрана смартфона “Чи це реальна любов?!”, одного разу кричала на Женю Галича і мінімум раз — на хлопців з The Sonic Temple :) А ще в тексті багато неймдропу, і імена там поважні — починаючи з самої назви пісні. Сподіваюся, юне покоління хоча б загуглить усіх цих людей, а за Olyaska я з цікавістю спостерігатиму».

Death Pill — Phone Call

Оля Закревська: «УОУ-УОУ-УОУ-УОУ! Не подобається, як дівчата влаштували скрім у попередньому треку? Насолодіться ось цим — буквально попвокалом від панк-хардкорних Death Pill. Історія в пісні теж солодко-романтична — все ж кожна дівчинка чекає на той самий телефонний дзвінок».

Old Cat’s Drama — Siayvo

Оля Закревська: «Ого, це ж dark surf? Українською? Ого! Як би ми не називали таку музику, під яку хочеться кататися на скейті по кладовищу, зустріти її на наших теренах — велика і приємна несподіванка. Хай це стане відкриттям і для вас».

Renie Cares, Tember Blanche — Хей йо

Марічка Максимець: «Цього разу до альбому “female” долучилася Саша Ганапольська, і цей дует справді здається неминучим — ідеальне поєднання голосів, почерків і почуттів. І як би награно-по-філософськи це не звучало, але у новому треку вони грають у відкритість. У ньому попса не боїться бути попсою, іронізує, але й говорить серйозно. І в цьому є щось дуже чесне.

Концептуально трек будується на двох голосах: Саша — як той, хто говорить правду вголос, викриває фальш і внутрішній конфлікт, тоді як Іра — як голос сумнівів і внутрішньої боротьби. Мінімалістичне, але продумане продюсування не перетягує ковдру на себе, а дозволяє текстам і голосам звучати в центрі. Це той випадок, коли попмузика не намагається здаватися глибшою, ніж вона є — її глибина показує себе в щирості».

typeled — не один

Марічка Максимець: «Мені здається, я вже порекомендувала typeled усім, кому не лінь. Ну от, не будемо зраджувати традиції. Нова пісня — про той момент, коли стає легше і ти починаєш ці зміни відчувати. Не тому, що стало краще, а тому, що ти вже не тікаєш, а приймаєш. Це розмова про дорослішання, про зміни, про ті моменти, коли щось у тобі остаточно завершується, але щось нове вже починає проростати. Дуже драматично звучить цей відгук, але саме такими метафорами, мені здається, доречно описувати творчість typeled».

The Artistic Rats — Грань

Марічка Максимець: «Пісня, яку слухаєш — і ніби впізнаєш себе. Тривога, панічні атаки, бажання вимкнути новини, бо просто вже не витримуєш. Я думаю, багато кому цей стан знайомий. “Грань” — дуже точно про це. Без прикрас, але влучно. Це той випадок, коли музика не претендує допомогти — але принаймні дає назву тому, що відчуваєш. І цього вже достатньо».

Illia — Lightalive

Марічка Максимець: «Ілля Вовк повертається з першою новою музикою цього року — меланхолійною, тихою й трохи електронною. Це та пісня, яку вмикаєш, коли трохи темно, трохи холодно, трохи самотньо. Але з музикою — легше. Вона не вирішує проблем, зате створює простір, у якому можна просто побути. Іноді саме цього й хочеться».

---

Читайте також: Пісня за піснею: нестор про мініальбом «Я Обираю Бути Щасливим!»