Пісня за піснею: The Soul Delusion про мініальбом «фарби забуття»

7 березня The Soul Delusion презентували свій мініальбом фарби забуття. Учасники гурту розповідають, що реліз означає завершення цього етапу бенду:

«Нам стало по 21–22 роки, а починали разом у 19; незмінним лишилося те, що віра в реалізацію саме першоскладової п’ятірки можлива. Просто шлях демократичний — важкий і довгий, аніж червоні дороговкази, але ми точно пришвидшилися як єдиний механізм».

Напередодні виходу EP The Soul Delusion також презентували сингл обережно! розбито!. Як розповідають учасники гурту, випустити трек планували після релізу фарби забуття, але грантова бюрократія та елементи поза творчістю змусили ухвалити альтернативне рішення:

«Але ми вчасно зібрали кабіну та якісно реалізували голос бенду».

Спеціально для нашої рубрики «Пісня за піснею» The Soul Delusion розповіли про кожен трек свого мініальбому.

фарби

Кодова назва демки — «фольк», навіть подумували залишити цю назву на EP! З вдумливим прослуховуванням треків слухачі зрозуміють, що ми створили і вклали в послідовність композицій. Дехто каже, що схоже на Рогату Жабу, але в суміші вийшов більш західний фольк, який неймовірно вайбуватиме в горах, у подорожах. 

Залишатися впізнаваними попри експерименти та зміни жанрів — вірна ознака правильного шляху. Порівняйте треки Чую та Надіям з цими текстами, і ви точно зловите себе на думці, що ми зростаємо. Наші рефлексії більш художні, менш обставинні. 

«Ідеальне місце для усамітнення, утопічний плейс, куди я ніколи не потраплю, — це щось нереальне, як і поява літніх фарб восени. Натхнення та перші строфи з’явилися, поки я лежав у м’якій високій траві літніх Карпат, серед густого вологого лісу. Намагався передати повільність та велич місця, де я перебував подумки», — розповідає соліст гурту Ярослав Ружин.

забуття

Друзі, 60 доріжок хору! 60! Чи ви чули вайби блюзових робіт Hozier на українській сцені? Тепер чуєте. Кожен із нас пишається цим masterpiece’ом. Ця пісня, у наших очах, стала на п’єдестал я є рани / я є ніж. Не дай Боже, щоб через 50 років молодь слухала Без Обмежень, а не лірику The Soul Delusion для порівняння. Не соромно про це говорити — дивимося правді в очі.

«Опишу картину пісні одним питанням: маючи “все” в бетонній пустелі, що ти втрачаєш?», — каже соліст та клавішник гурту Олександр.

А басист та менеджер гурту Валентин тизерить, що на цей трек наприкінці березня вийде кліп:

«Ви зрозумієте, що глибинний шар пісні зовсім не про стосунки між двома людьми. Це перша робота в соціально-політичному контексті, і мене пробирають мурахи від усвідомлення того, як не банально озвучені подібні думки. Просто вау!»

Алекс, саундпродюсер та гітарист гурту, ділиться, що забуття почалося з гітарного блюзового рифу, до якого він додав лише бочку і клеп: 

«Сані цього цілком вистачило, щоб накинути мелодію та текст разом із Яріком, ну а далі — шалена робота з хором та стереопростором».

бейонд

Пісня, всі події якої знаходяться на паузі. Щось у ній спонукає накласти ефект слоу-мо і просто бути «поза межею» — звідси і назва композиції. 

Діалог, що огортає почуття після пережитого, зрозумілого тільки тобі посеред ночі. Меланхолійний вокал навіює спокій та сум, які набувають своєї сили в кульмінації з усіма інструментами та хором. Тиха кода пісні, з акустичною гітарою та слайдером, повертає тебе до початку, бо є нерозривною частиною пережитого. Це занадто інтимна пісня, аби писати багато про неї…

ім’я речей

Автор вірша та близький друг гурту Сергій Конюшок каже, що коментувати вірші — річ складна. І справа не в тім, що коментар автора завжди недоречний чи, ба більше, вульгарний, а в тім, що, як на мене, самі вірші є, певною мірою, розгортанням необхідного коментаря. Але тим не менш:

«Я лише можу описати атмосферу, серед якої зродився вірш: літній вагон метро, тривога — чи від того, що я маю написати вірш, чи від того, що я жодного не написав за останній місяць, чи перше випливає з другого, чи все по колу. Страх через те, що хтось зазирне у нотатки, відчуття вульгарності через те, в якому місці пишу вірш, відчуття вульгарності через те, що вважаю це місце вульгарним, відчуття вульгарності через те, що взагалі хочу возвиситися над самим відчуттям… тривога, бо не знаю, чи змушую, чи дійсно переживаю. Тривога, що думаю про це, тривога, що повторююся, відчуття повтору в тім, що не хочу повторюватися, тому відчуття нашарованої вульгарності. Тривога, що вульгарність криється у складному описі переживань, — і вірш написався за п’ять хвилин. Можливо, це на щось наштовхне».

А Валентин додає, що, проживши з Сергієм у стінах гуртожитку тривалий час, може сказати, що їхні діалоги про поезію, виконавців, мистецтво загалом безпосередньо вплинули й на The Soul Delusion:

«Якщо комусь із вас стане цікаво, пишіть нам, і ми відправимо вам електронну версію повноцінної збірки Сергія, бо це тупо варто почитати. У поезії цього мислителя ви майже не побачите “я, вона…” та інші займенники»

---

Читайте також: Знайомимося: хто така Настя Околиця і чому в Одесі співають про Осокорки?