Пісня за піснею. Ретроспектива: Фоззі про альбом «Нєформат»

15 грудня у Жовтневому палаці (Київ) Фагот, Фоззі та Едуард «Діля» Приступа возз’єднаються, аби відсвяткувати 21 рік альбому Нєформат у золотому складі. 

Напередодні ювілейного концерту саме час згадати, як колись створювався той самий Нєформат. Спеціально для рубрики «Пісня за піснею» Фоззі (Олександр Сидоренко) розповідає про треки з альбому.

Нєформат — другий альбом гурту випущений 2001 року лейблом «Воля музика». До альбому увійшло понад 20 треків, серед них — ПоRAPалося серце, А море де?, Мила/Війʼ 2000, Восени, люба Люба.

«Важко переоцінити вплив ТНМК на українську музику та хіп-хоп зокрема. Альбом Нєформат, як не парадоксально, поступово вивів реп-рокерів у мейнстрим і фактично закріпив новітній на той момент жанр як частину поп-культури. ПоRAPалося серце (яка увійшла в народ як Жупан), Восени, люба Люба – ці треки вже можна вважати культурним надбанням. Їх знають навіть ті, хто ніколи систематично не слухав ТНМК.

Але переслуховуючи платівку у 2022 році особливо радує відвертий антиколоніальний настрій. ТНМК все розуміли вже 21 рік тому і не боялися назвати найперший трек По радіо співали м****лі. За що ми їм дякуємо. Національна самосвідомість інфектувала мізки молоді на початку нульових напряму з Харкова. Плоди їхньої роботи ми бачимо зараз», – головред LiRoom Олексій Бондаренко.

За словами Фоззі, традицію грати концерти саме на двадцять першу річницю виходу платівок було започатковано три роки тому. Тоді на двадцятиріччя альбому Зроби мені хіп-хоп припало двадцять п’ять років гурту, а два ювілейних шоу однієї осені — це занадто.

01. Весела пісенька  

В артистичному середовищі блукає безліч професійних байок — одна з таких і стала базисом для інтро платівки, її першого скіта. Жарт про російську ведучу, яка оголошує виступ умовного українського ансамблю «Сонечко» (мабуть, дитячого) з номером «Весела пісенька», ідеально лягав в концепт сатиричних інтермедій між піснями, заданий у Зроби мені хіп-хоп  

Для запису скіта треба було знайти фаховий голос — і тоді на цю роль запросили акторку та ведучу усіляких величних концертів Ірину Грей. І вона блискуче впоралася з завданням — тільки послухайте. Як там і було.

02. По радіо співали м****лі

Наприкінці минулого тисячоліття українській пісні потрапити у ротацію на вітчизняному FM-радіо було важко. Тут працювали або гроші, або бартер, або транзит через Москву.  

Перша пісня платівки якраз і була реакцією на численні сеанси спілкування з менеджментом українського за пропискою, але суто пострадянського радіопростору. «Пісня хороша, але нєформат», — казалося зазвичай. Звідси й назва альбому, яку запропонував Фагот: нєформат так нєформат.  

Трек вийшов зовсім неформатним, ніхто його ніколи не пропонував радіостанціям (окрім святого «Радіо Столиці», де його ставив Ігор Пелих), задля такого хуліганства бас-гітарист Костянтин Жуйков відклав інструмент і навіть взяв мікрофон.  

Справжньою фішкою пісні є семпли мам кожного з чотирьох МС — часи були такі, що телефони були не в усіх, довелося їхати в Харків з диктофоном.  

Що ще? Відео на цей трек не планувалося (а куди було його нести? На телеканал «Інтер»?), але після виходу альбому гурт отримав анімаційний кліп від маленького хлопчика, Андона Гуменюка. Дивно, але це відео зараз недоступне на нашому каналі – мабуть, заборонили за слово «м****лі» (заборонять і тут, але ми ж мали на увазі «мушшлі»). Але архіви не горять — дивіться, згадуйте.  

Трек довгі роки так і лишався суто альбомним, поки раптом не з’явився в концертній програмі. Щось, певно, навіяло.

03. Сірйожа

Цей жарт розповіли нам в Тернополі два веселих організатори, обидва — Сашкі. Так і запам’яталися. Як і очікувалося, анекдот було довірено розповісти Гоші Арнаутову, багаторічному головному голосу наших альбомних інтермедій. Там він і розвернув весь свій акторський талант, записавши діалог мами з сином, який щось ніяк не хоче женитися. Здається, ви його чули.

04. Здра, моя Ра!

Одна з перших пісень, що народилися після виходу ЗМХХ. Захотіли зробити такий сонячний дискофанк, відштовхуючися від знайомого з дитинства стійкого харківського фразеологізму «Здра, моя ра!»

Довгий час ми були зайняті роботою на «Червоній Руті ’99» (не те, щоби дарма, але десь поруч), тому трек чекав запису, після якого… майже не грався на концертах (потрібна була постійна духова секція) і теж пройшов повз медіа. Тому що нєформат.

05. ***

Історія така — одного разу на гастролях в Харкові (а вдома осінь завжди перфектна, бо листя зазвичай не прибирають) пішов дощ. Сліпий, крізь сонце. І відразу з’явилася ідея скіта, який мав бути перед Восени. Щоб додати форсу/ваги, вирішено було закамуфлювати цей скіт під фразу з фільму. Ніби вирізали з якогось кіно і вставили. На той момент українського дубляжу було обмаль, тому вирішили записати цей скіт російською.

І записали, запросивши близьких друзів гурту — Бориса та Марину Гінжук. Вони прекрасно впоралися із завданням — багато разів багато людей питало, з якого ж фільму цей шматочок. А ні з якого!

06. Восени

Це було 11.12.99. у Сумах, в театрі ім. Щепкіна. Одному учню київського музичного училища (назвемо його Констянтином Жуйковим, бас-гітаристом ТНМК) замовили одне домашнє завдання — «Хворобу Ляльки» П.І.Чайковського. Сидячі у гримерній, в якій, згідно олдскульним стандартам, було піаніно, він згадав про домашку та запропонував гурту зробити пісню на базі цієї музичної фрази. Мисля запала — і так все почалося.

Задум був величний — записати щось типу симфонічного оркестру, але без оркестру, власне. Накопичили 38 доріжок усіляких струнних інструментів, але все це багацтво несподівано пошабашило на вінчестері. Переписати всі партії тоді було важко, але довелося — ідея того вартувала.      

Цікава деталь: коли записувалася пісня Восени, в гурті вже був DJ Tonique. Тоді було не зараз, все гралося зі справжнього вінілу і семплами особливо не перебирали. Для Восени ТонІк запропонував семпли з якогось фільму про Франкенштейна (цього разу справжнього фільму) і вони лягли на музику якнайкраще.

Це була платівка Breakers Beats vol 1.2 з заготовками для DJ & Bboy батлів. Згодом з’ясувалося, що семпл зі старого британського трилера «Помста Франкенштейна» («Revenge of Frankestein», 1958 року).

Радіостанції не взяли Восени до ефіру. Казали, що «сумно і перенасичено» (це ж був альбом Нєформат, не забувайте), але після виходу кліпу ситуація змінилася. Відео (точніше, фото) витягнуло аудіо — і пісня пішла. Несподівано для всіх присутніх і доєднавшихся.

Цей трек зрідка звучав на концертах, аж поки не отримав друге дихання з появою програми «Симфонічний хіп-хоп». Бо нарешті зазвучав так, як було задумано. Від самого початку.

07. Уроки української (скіт)

В цій інтермедії ми зробили пародію на дратівливу рекламу секс-послуг, поєднавши казку Луки Прилипчана (вже не згадати, зві’дки в нас з’явився той запис тріо братів-скрипалів Прилипчанів) та голос чарівної Аніти Лейн з незабутнього «Радіо Столиці». Короче, дбали про лагідну українізацію. Дуже лагідну.

08. ПоRAPалося серце

Цей трек міг увійти й до дебютного альбому ЗМХХ, але вирішили відкласти до наступної платівки. Гоша Арнаутов тоді грав спектакль «Дай серцю волю, заведе в неволю», звідти і поцупив фразу «Ти — Тарас, і я — Тарас, обась ми Тараси» та пожартував про репаних хлопців. Звідти ноги й виросли.

Як і випадку з Восени, цій пісні теж додав обертів кліп by Придувалов-Пілунський. Карколомні трюки блискучих Soul B тоді багатьох надихнули на зайняття брейком, досі люди підходять після концертів та згадують.

Трек став однією з наших визитівок і на багато років оселився в концертному сет-листі. До концерту 15 грудня його навіть згадувати не треба — бо на підкорці.

09. Закатай (скіт)

Тут все просто: класичний – авторський задум — авторське ж і виконання. Скільки ж разів підходили до нас люди й цитували цей жарт? Досі підходять. І що їм тепер за це буде?

10. А море де?

Десь ≈ у 1998 році в надрах журналу «Новий рок-н-рол» з’явилася ідея збірки українських каверів на диско-хіти вісімдесятих. Наші медіа взагалі обожнюють проєкти з каверами, але зараз не про це.

Ми вписалися сходу, підготувавши трек Бомбіні. Незабаром він вийшов в альбомі Зроби мені хіп-хоп, а для збірки потрібен був ексклюзив. Тому після Мірей Матьє ми перевели погляд на Адріано Челентано (шоб він був здоровий) та його Amore no.

Так з’явилася ідея пісні А море де?. Спочатку в ній було задумано ще більше тексту, але під час запису з’ясувалося, що на шаленій швидкості його ніхто не розуміє. І довелося різати по живому.

Окрім духових до треку вирішили додати жіночого вокалу — з цим впоралася співачка Росава.    

Проєкт каверів так і не реалізувався, пісня увійшла до Нєформату, отримала своє простеньке відео (яке знімали під час кількох морських гастрольних виїздів, поєднуючи приємне з корисним) та на довгі роки затрималася в концертному сет-листі. Раді будемо згадати її 15 грудня. Та там і нема шо згадувати — пам’ятаємо досі. Хмари вимикай!

11. Погрозливий гуркіт (скіт)

Ну ніяк не можна було вставляти інтермедії в альбом і не захотіти використати щось з п’єс Леся Подерв’янського. Цей крок читався від початку, але треба було отримати дозвіл від Митця.

Допомогло співпадіння: Діля якось випадково почув інтерв’ю Подерв’янського на радіо (в гостях в Олексія Горбунова), одразу записав студійний номер та зателефонував Фоззі, який і став переговірником.  

Розмова відбулася в прямому ефірі. Лесь одразу погодився на використання шматочка його записів для скіта та… продиктував в прямому ефірі свій телефон. Домашній. Горбунов тоді зауважив, що не треба давати в ефірі особисті номери, але було пізно.

Далі був ще один дзвінок, ще один дозвіл — так і з’явився в альбомі Нєформат уривочок з легендарної п’єси, за назву якої нас тут швиденько забанять.

12. ТІкаю

Саме так, з двома першими великими літерами слід правильно писати назву цього треку, аби підкреслити гру слів: і «тікАю», і «тІкаю» — щось типу «минаю», «проживаю».

Тоді Фагот десь нарив чудових джазових семплів та зробив біт, який буквально вимагав якоїсь масштабної саги. Яку і було написано за мотивами «Одіссеї», «Енеїди» та просто поганої погоди за вікном.

Справжньою окрасою треку стала труба Петруччо — одразу два соло, чому ні? Це ж Нєформат. В оригінальному диску ще був бонус — інструментальна версія ТІкаю. Подобалася, коротше, вона нам.

Пісня добре лягла в програму Jazzy, а на звичайних концертах майже не звучала. Після виходу платівки Jazzy та гастролей у Франції жива версія ТІкаю набула відеоряду.

І остання деталь — для першого концерту проєкту «Симфо хіп-хоп» диригент Юрій Яковенко підготував оркестровку і для ТІкаю, але її не встигли розучити. І так і не зіграли. 

13. 14.06.001 (скіт)

Появі цього скіта передувала купівля деякими учасниками гурту власного автовідповідача. Неабияка подія для тих часів, адже відтоді можна було записувати інтермедії, телефонуючи собі додому! Бо так сказано в класиці — тоді в майже кожному американському реп-альбомі зустрічалися відповідальні скіти.

Незабаром після цієї визначної події до нічного клубу в Ірпені, здається, завітав з концертом Міхєй. F&F відвідали виступ, зайшли до гримерної, де і відбувся сеанс зв’язку.

Якось, під час іншої зустрічі, й наспівав ранкові позивні радіо «Промінь», знайомі з дитинства  абсолютно всім присутнім. Навколо цього вирішено було і танцювати.

Пісню На дачу вже було записано, треба було зробити скіт. Тому було здійснено дорогий дзвінок з мобільного додому, трубку передали Міхєю, він і заспівав позивні. Потім на справжньому «Промені» випросили оригінал, поєднали їх і все. Технічна революція відбулася. Справжня.

14. На дачу.ru

Ця пісня має довгу історію. Фагот ще у Харкові, на славетному Privat-TV, розробляв тему для заставки серіалу «Фотосалон ЧІЗ». І через роки, вже в Києві, вирішив дати темі друге дихання. Якраз тоді, у 99ому, було домовлено про дует з Міхєєм.

Транзитом через Москву трек потрапив на вітчизняний FM, де його нещадно різали музичні редактори (соло саксофона і труби),адже задовго для радіо.

Грався цей трек не дуже часто, оскільки вимагав присутності духової секції. Але певну роль зіграв.

15. 15.06.001 (скіт)

Знов спрацював автовідповідач, який зберіг повідомлення від Сашка Положинського, яке він зробив наступного ранку після церемонії нагородження премією «Золота Жар-Птиця». Мабуть, це за 99 рік, краща альтернатива. Цю статуетку потім вкрадуть у Фагота дома. Мабуть, вирішать, що вона дійсно золота.

16. люба Люба

Ще один проєкт збірки каверів, цього разу від журналу «ХЗМ». І знову ми свій кавер зробили, а збірка так і не зібралася.

Проте вийшов кавер на кавер Run DMC + Monkeys, про що тоді ми, до речі, не знали. Фактаж про оригінал підігнав Андрій Лобода з гурту Хорта.

От цей трек грався завжди, грався скрізь. І навіть був проданий для реклами… батончиків чи чогось подібного. Ну, як проданий… Обміняний на 5 банок 16мм кіноплівки, яка нам так чомусь і не знадобилася.

P.S. А ще ця пісня містить мат. Для зовсім уважних, як і в скіті Уроки української.

17. Гоголя промова (скіт)

Оскільки ідея наступної пісні явно стирчала з томів Гоголя, то інтермедію для входу в трек вирішено було шукати в першоджерелі.

В ті роки це виглядало приблизно так: відповідальний співробітник їхав на ринок Петрівка, шукав там на розкладці старого кіно «Вій» (його називали першим радянським фільмом жахів), потім плівка заганялася шматками у цифру.

Оскільки права тоді ніхто ні в кого не купляв (це зараз ми офіційно купуємо шматки старих фільмів), то знайти цей скіт зараз можна хіба що на торентах. Або на диску. Або на касеті. Або на новому вінілі.

Було обрано інтро фільму, немов розповідь самого Гоголя (звідти й назва). І ще — оскільки розглядалося декілька варіантів, інший шматок фільму «Вій» потім з’явився в альбомі ReФорматЦія (Положинський тоді не впізнав голос Хоми Брута (Куравльова) і вирішив, що ми вставили до платівки власні п’яні брєдні).

18. Мила/Вій’2000

Ідею приніс Фагот, він написав музику та перші рядочки куплету. Далі вирішили зробити з того автентичне вуду.

Через деякий час з’явилася свіжа ідея вписати в трек жіночий вокал. Автентичний. Катя Чілі відмовилася, бо не хотіла співати про вампірів, але сталося бінго — погодилася Ніна Митрофанівна Матвієнко, що сприйнялося нами приблизно як зустріч на вулиці з Папою Римським. Десь так.

З Ніною Митрофанівною пісню співали лише кілька разів (це — головний мінус дуетних композицій). І загалом гралася вона не дуже часто. Така вже її доля.

Оскільки так і не змогли обрати одну назву, трек так і залишився з подвійною: Мила/Вій, до якої ще додано було 2000. Такі були часи — всі чекали міленіуму.

P.S. Цікавий момент: один балакучий учасник гурту ще до виходу треку розтринькав Віталію Клімову про дует з Матвієнко і раптом в ОЕ з’явився свій спільний трек з нею. Програма «М-файли» навіть розслідування проводила, але то таке — просто цікаві деталі, які приємно згадати.

19. Як тобі до вподоби Ц? (скіт)

Ще одна інтермедія, записана на автовідповідач. І знову з гримерної Міхєя на концерті в Ірпені (може, й після, може, й під час концерту). В головній ролі — Сергій Сівохо, який вдає ресторанного співака з піснею Алли Пугачової, десь в Середній Азії. Знаємо, розуміємо, але слів не викинеш не лише з пісень, але й інтермедій.

20. Ретро

А це була перша пісня, засвічена після виходу альбому Зроби мені хіп-хоп. Строго олдскул, перший скрейч (DJ Vol’d’Mair from DJ’s AfterWork), перша співпраця з бібоями.

Прем’єра відбулася на фестивалі «Таврійські ігри», далі пісня надовго прописалася в сетлисті (матеріалу було ще замало, тому зазвичай гралося все, що було). Потім зникла і повернулася з рок-версією. Тепер майже не грається, за виключенням спеціальних олдових шоу. Тепер це точно ретро.

21. 911 (скіт)

Авторська інтермедія Гоші Арнаутова, яка могла б підійти до будь-якого треку платівки, але зайняла саме це місце між Ретро та По барабану.

Скіт присвячений важливим телефонним номерам та витриманий у фірмовій іронічно-суржиковій манері автора.

Було б забавно тізернути, що незабаром гурт презентує свіжий трек про важливий телефонний номер. Якби не обставини. Далі буде, короче. Далі. Буде. 

22. Welcome сюди ІІІ (і не пісня, і не скіт)

Невеличка вставка в По барабану,  відокремлена від власне пісні. Щоби бажаючі могли слухати пісню з нею чи без. Сервіс, типу.

23. По барабану

Їдучи якось на гастролі до Донецька та перебуваючи під великим враженням від фільму «Blues Brothers 2000», вирішили зробити бойовик в блюзовій традиції: з запитом зі сцени та відповіддю залу. І лише під барабани. І про те, що все по барабану. Окрім України — це зауваження завжди лунало зі сцени.

Концепцію не втримали, до пісні залучився весь бенд. І на довгі роки цей трек лунав на концертах (зазвичай на біс), то з’являючись, то зникаючи з різних програм. Окремий поштовх По барабану має в Jazzy, де всі наявні інструменти мають своє соло.

---

Читайте також: ТНМК про альбом «ВАТРА red»