Як звучала українська музика 10 років тому: екскурс альбомами 2014-го

Українська музика зараз переживає неабиякий бум, за останні два роки зʼявилося багато нових імен. За 2023-й агрегатор NUAM підрахував 37 595 пісень від українських артистів, а ми в Лірум додали близько 1200 ЕР і LP до внутрішньої бази.

Проте стільки української музики, як сьогодні, було не завжди. В цьому матеріалі ми спробуємо згадати альбоми, які формували музичний ландшафт 10 років тому та стали знаковими за цей час.

У 2014-му не було загальноукраїнського усвідомлення, що Росія —  ворог, а все російське, від мови до «пострадянського простору» (читайте, зони російського впливу) — токсичне. Ще 10 років тому наша музична індустрія була тісно інтегрована в російську, було відносно нормальним на ринку їздити туди на концерти до «своєї» аудиторії, яка, звісно ж, свідома і засуджує «ось це все, що відбувається на сході України». Змінити контекст тих років ми не можемо, це — наша історія. Проте з поваги до контексту сьогодення в цьому матеріалі не буде згадано повністю російськомовних альбомів, хоч вони й були знаковими для того часу. 

2014-й був роком потрясінь і революцій: кривавий розгін Євромайдану, зміна влади, окупація Криму та початок російсько-української війни на Сході, яку ще довго не називали війною. Звісно ж, це спричинило сплеск уваги до усього українського, зокрема й до буму нової української музики, як часто це в нас буває на фоні яскравих історичних подій. До 2021-го цей розквіт поступово згасав, проте у 2014-му зʼявилося багато молодих, перспективних і цікавих. Особливо відзначилася тоді інді-сцена. Хтось згодом піднявся до олімпів визнання незалежної музики, а для когось постреволюційні роки стали піком творчої активності. У цій добірці згадаємо і тих, і тих.

1. 5 Vymir – Містолінія

Дебютний повноформатний альбом київського гурту, який завжди згадують поміж перших, коли йдеться про інді середини десятих. 5 Vymir так і лишився «широко відомим у вузьких колах», не здобувши достатньо широкого визнання, але їх досі памʼятають і люблять в музичній тусовці. Наприклад, гурт Циферблат торік присвятив 5 Vymirʼу пісню Диско-фанко терапія. 

Містолінію свого часу критики називали найякіснішою українськомовною інді-рок платівкою. І сьогодні навряд можна згадати «канонічне» гітарне інді українською, видане раніше. Звучання платівки витає між традиціями брит-попу та інді-року, а метафоричні тексти, наповнені урбаністичними рефлексіями, припали до смаку музичним оглядачам. Писався альбом, звісно ж, лише наживо. Купа гітар, клавіш, рояль та навіть орган — такий підхід може тільки снитися сучасному поколінню музикантів.

Що послухати з альбому:

Мало слів, Так тихо, Я і море, Для мене.

2. O.Torvald – Ти Є

Четвертий альбом рокерів O.Torvald став доволі нетиповим для гурту і на момент релізу — найкращим у їхній дискографії. Ти Є — результат дорослішання, а також грамотного продюсування від Андрія Хливнюка та Олексія Согомонова (вокаліста та СЕО гурту Бумбокс відповідно). Тут вже немає швидкості Примата чи юнацької задиркуватості перших альбомів. Проте на платівці зʼявилися відшліфовані аранжування, якісний саунд та зрілий підхід до лірики. Навіть на піснях-«бойовиках», без яких досі не обходиться жоден концерт O.Torvald.

Хоч альбом і починається з простакуватого «ти вдягненою йдеш в холодний душ», його лейтмотивом є тривожна українська реальність, що підтверджували й самі музиканти. Рефлексія тут доволі обережна і загнана в метафори в кращих традиціях Вакарчука, коли ми не знаємо, цей рядок — про конкретну війну, чи це ліричний герой виливає нам свою романтичну душу. Усе віддано на розсуд слухача, мабуть, окрім пісні Сочи (вона ж про Крим). Там доволі чітко: все, що відбувається навколо — «ні в які ворота і ні з яких воріт».

Що послухати з альбому: 

Все з початку, Сніг, Мовчи, Крик.

3. Onuka — Onuka

Про розквіт української сцени у 2014-му тяжко говорити без дебюту Onuka, яка за ці роки виросла до рівня зірок першого ешелону. Ната Жижченко з Євгеном Філатовим не стали вигадувати велосипед фолктроніки, проте їм вдалося зробити цю лаконічну музику трендовою. Без масового визнання Onuka не було б успіху Go_A, Yuko, Kazka та безлічі інших проєктів, що заграють з етнікою та електронним саундом.  

На дебютному повноформатному альбомі Наті Жижченко вдалося вплести народні інструменти в електронний світовий контекст і зробити це зі смаком, без шароварщини. Так Onuka й запамʼяталася українському слухачеві: як легка, хітова, патріотично забарвлена (або принаймні випущена у вдалий час) електронна музика, за яку не соромно. А подальші альбоми гурту лише закріплять як його успіх, так і тренд на фольктроніку, який триває і досі.

Що послухати з альбому: 

Around Me, Untitled, Misto.

4. The Hardkiss – Stones and Honey

The Hardkiss від свого старту дуже послідовно крокували до статусу найголовнішого стадіонного рок-гурта України, який зібрав би НСК «Олімпійський», якби не ковід і повномасштабна війна. 10 років тому гурт Юлії Саніної та Валентина Бебка видав свій дебютний англомовний альбом, презентуючи його одразу масштабно і гламурно — зібравши повний зал бомонду в Stereoplaza. Перевантажений гітарний саунд, загорнутий у попобгортку з жіночим вокалом та врешті кропіткий підхід до візуальних образів музикантів роблять дива (і 14 премій Yuna з часом).

Stones and Honey, звісно, ще далеко до концептуальності та сторітелінгу Залізної ластівки, але в хітовості йому не відмовиш. Stones, Make Up, Прірва (яка є рефлексією на розгін Євромайдану) — без цих пісень і досі не обходяться концерти гурту.

Що послухати з альбому: 

Strange moves, Tell me brother, Shadows of Time.

5. Скрябін — 25

2014-й багато в чому був роком музичних дебютів, проте і тодішнім мастодонтам лишалося місце на сцені. 25 став останнім альбомом Скрябіна, оскільки наступного року лідер гурту Андрій Кузьменко загинув у автокатастрофі. Звісно ж, після смерті такої поважної фігури української попкультури творчість гурту отримала статус культової, а слухачі почали шукати нові сенси в останніх релізах.

В музичній тусовочці вважається за правильне захоплюватися раннім періодом творчості гурту, коли хлопці робили андеграундну музику на стику нью-вейву, постпанку та синт-попу під впливом Depeche Mode, The Cure, Duran Duran та інших гуртів. І трохи зверхньо ставитися до «комерційного» періоду гурту, який послідував за босяцьким візіонерством. Мені від цього віє наївним школярським поділом музики на «справжню й трушну» та «попсу галіму». Тож не раджу вмикати в собі музичного сноба.

25 — класична для пізнього Скрябіна історія про радійні попхіти, де є місце затишному, душевному вайбу, фірмовій «скрябінській» дотепності від імені простого українського роботяги та злегка популістськими роздумами про політичну дійсність. Тут немає загальної концепції, проте є вайб свого часу. Врешті, Дельфіни чи Порш пана мера згадає чи не кожен читач цього тексту. Якщо вже ми намагаємося узагальнити, як звучав 2014-й, то без Кузьми тут — ніяк.

Що послухати з альбому: 

Дельфіни, Протилежні, Історія.

Також цього року вийшли: 

Panivalkova — панівалькова

Panivalkova, як і 5 Vymir, назавжди залишаться «отим класним інді з 2014-го», оскільки кілька років тому учасниці розбрелися по сольних проєктів. ЕР панівалькова став потужним дебютом, якщо не завдяки мінімалістичним аранжуванням і лінгвістичним експериментам (4 мови на 5 треків альбому), то завдяки пісні Crazy Nikita. Завдяки їй тріо «вистрелило», трек й досі має шалені, як для тих часів, цифри на стрімінгах.

Що послухати з альбому: 

Crazy Nikita, Ce Cacher.

Zapaska — Kontur

Дебютний повноформатник індіпоп проєкту, який славився своїм живим звучанням. Zapaska робила на концертах лупи з живих інструментів і зациклювала їх в треки. Kontur — альбом, який передає відчуття їхнього лайву.

Що послухати з альбому: 

VYNOGRAD, SHLYUZOVYK, GAZUJ.

Epolets — DOGMA

Про цей альбом писали, що це — «квиток на велику сцену». Загалом так і сталося, але вже після участі гурту в шоу «Х-фактор». Dogma — це гітарний кач живого концерту, чіпкі тексти і пісні, купу раз обкатані всеукраїнськими турами. Зраджуй — досі великий хіт, про який вже молодше покоління дізнається з тіктоку.

Що послухати з альбому: 

Лютий, Зраджуй, Де ти є.

Jamala — Thank You

На цьому ЕР Джамала, що вже була доволі успішною попспівачкою, взяла курс на мінімалістичний електропоп, якого буде більше вже в альбомі наступного року — Подих. Туди ж перекочувала надзвичайно потужна й пронизлива пісня Заплуталась.

Що послухати з альбому: 

Заплуталась, Watch over me, My Lover.

Vivienne Mort — Готика

Готика є тим, чим і здається з першого погляду — готична й напрочуд іронічна робота, після якої Vivienne Mort поринуть у меланхолію й від їхньої задерикуватості перших релізів не лишиться й сліду.

Що послухати з альбому: 

Риба, Персефона, Університет.

Sasha Boole — Survival Folk

Другий альбом сінгера-сонграйтера, який за ці роки став ледь не синонімом до поняття «українське кантрі». На той момент Саша Буль — артист, який зʼїздив у закордонний тур не для діаспори, що було величезною рідкістю. Survival Folk лише додав закордонних турів, вивівши артиста на новий рівень.

Що послухати з альбому: 

Коли стихнуть зайві звуки, Дорога, Iron and Stone.

---

Читайте також: 23 найкращих українських альбоми 2023 року