Кохання, книги, подарунки: книжкові бажанки редакції Лірум до Дня книгодарування

Не лише валентинки, а й книжки. 14 лютого — Міжнародний день книгодарування, тож це привід пакувати не тільки коробки цукерок, а й книги. У 2012 році книголюбка Еммі Бордмур для всіх інших любителів книг започаткувала День книгодарування. А у 2020 році за ініціативи видавництва «Ранок» свято стало відомим і для українців. Тепер закохані в літературу мають ще один привід поповнити свою бібліотеку.

Яку книжку хотіли б отримати члени команди Лірум? Редакція медіа розповідає, що вони б розпакували з найбільшим захватом.

Настя Денеж і київські замальовки Майдукова

«Насправді останнім часом я мало читаю в класичному розумінні. Коли востаннє я в руках тримала художню книжку — так одразу й не згадаю. Якщо професійна література — то здебільшого це аудіокниги, якщо хочеться чогось художнього — то я більше по фільмах і серіалах. Але моя слабкість — це журнали та артбуки. От їх я ціную, колекціоную, розглядаю та читаю. У моїй колекції є старенький радянський фотобук «Киевский автограф» (ред. «Київський автограф»). І, звісно, Київ у тому фотобуці зображений та описаний очима радянських людей від яких я, на щастя, дуже далека. Майже на кожному фото там майорить червоний прапор, є комуністична зірка або серп із молотом, виглядає памʼятник Леніну. 

Сьогодні Київ інакший. Європейський, рідний. Тому мені хочеться мати у своїй домашній колекції щось, де столиця зображена та описана такою, якою її бачу та знаю я».

Для кого підійде Kyiv by Sergiy Maidukov?

Для закоханих у мистецтво та столицю артбук Сергія Майдукова — найкраща валентинка. Художник та ілюстратор будував Київ не з цегли та бетону, а з більш ніж 50 кольорових ілюстрацій та чорно-білих скетчів, створених автором впродовж 2018-2021 років. Це Київ, що дихає, рухається, змінюється в кольорах і формах. Квиток на потяг до такої столиці доступний на сайтах книгарень.

Женя Кудрик і стоїцизм Багряного

«Як кримка, я пройшла довгий шлях самоідентифікації як українки. Література та емпатичний досвід стали для мене ключовими в цьому процесі. Важливу роль відіграла й робота в медіа Лірум, де я щодня відкривала для себе нові грані української культури й прийшла до неї через любов.

Найбільші зрушення сталися після прочитання “Саду Гетсиманського” Багряного та “Солодкої Дарусі” Марії Матіос (а ще серіалу “Довга війна” з Олексієм Ковжуном). Після “Саду Гетсиманського” та лекцій Ігоря Козловського я написала й випустила свій перший трек “Libertas”, де осмислила думку, що вибір є завжди, навіть у найскладніших обставинах.

Мене захоплює мова Івана Багряного, його чесність, метафоричність, образність, а головне — демонстрація стійкості й сили людського духу. Саме тому я хочу познайомитися і з його романом “Людина біжить над прірвою”».

Для кого підійде «Людина біжить над прірвою»?

Твори Івана Багряного для читачів непокірних і стійких, як самі герої класика. Роман «Людина біжить над прірвою» — вважається одним із найсильніших і реалістичних текстів про Другу світову війну в українській літературі. Сотня небезпек на одному шляху — шляху Додому. Це скоріше не просто подарунок, а стрижень, на якому тримається вольовий дух.

Лєра Зданевич і музичний екскурс Пухарєва

«Хотіла б, щоб мені подарували “Це вам не естрада. Крутими стежками української поп-музики XX століття”, бо вже тиждень третій збираюся її придбати, але все ніяк не можу дійти до книгарні. Це робота нашого колеги по цеху, Філа Пухарєва —  музичного журналіста та автора телеграм-каналу “Плай” у минулому, цивільному житті. Філа я читаю ще з часів його роботи на Karabas.Live, тому впевнена, що всередині — ґрунтовний екскурс українським ретро».

Для кого підійде «Це вам не естрада. Крутими стежками української поп-музики XX століття»?

Як Jerry Heil додає гучності своєму мейку, так Філ Пухарєв робить гучнішим укрпоп радянських часів. Безпрограшний подарунок для тих, хто прагне переосмислити українську музичну спадщину та зрозуміти, чому вона звучить ще гучніше сьогодні. Вас пробиратиме ностальгія та невгамовне бажання слухати музику, тому до пакунка з книжкою варто додати навушники та хустинки.

Оля Закревська і панк-путівник Севіджа та Стюарда

«Одного разу я зайшла в найбільший книжковий магазин Києва, просто за компанію. І побачила її — книгу Punk 45: The Singles Cover Art of Punk 1976–80. Таку велику, жовту й визначну для мого віросповідання.

350 сторінок з сотнями оригінальних дизайнів обкладинок семидюймових платівок, які відображають радикальний та анархічний дух тогочасної панк-сцени. Успішні комерційні видання та повний DIY, культові дизайни та зовсім маловідомі роботи. Бонусом там є інтерв’ю з музикантами, власниками лейблів і дизайнерами, які брали участь у створенні цих знакових зображень.

І якщо ви думаєте, що це дуже далека від української культури книга, то маю сказати — навіть за ті 10 хвилин, які я мала щастя гортати це видання, зустріла там кілька ідей, які потім свідомо або ні в різні роки втілювали українські виконавці. Хочете докладний розбір цих референсів — подаруйте мені цю книгу».

Для кого підійде Singles Cover Art of Punk 1976–80?

Це скарб для всього шаленства панк-братії, бунтарів, які живуть за принципом «No rules, no masters» та справжніх візуальних естетів. Нове видання за редакції Джона Севіджа та Стюарта Бейкера стало жовтою Біблією панк-стилю та маніфестом бунтарської епохи. З цією книжкою панк житиме не лише у ваших навушниках, але й оселиться у ваших серцях. 

Яна Ільків і казковий світ Керрола

«Останнім часом я читаю фентезі й дитячі казки. І, якщо чесно, мені від того дуже добре. Я кайфую від усіх цих пригод в магічних світах, міфічних персонажів, корон і мечів… Наступна на черзі — “Аліса в Країні Див”. Раніше я не читала її, а зараз відчуваю, що настав час виправляти ситуацію».

Для кого підійде «Аліса в Країні Див»?

Якщо вашій другій половинці бракує пригод — необов’язково шукати турагентство чи вмикати «Світ навиворіт». Подаруйте їй подорож у магічний світ Льюїса Керрола. Вона гарантовано з головою порине у цей путівник від гастрономічного до розважального туризму з чаюваннями у Капелюшника та гольфом з Червоною Королевою.

Марічка Максимець і романтика Симоненка

«Вибачте, але не згадати Симоненка у День закоханих — то гріх, якщо ви не знали. Не люблю поезію, але хто ж не любить Симоненка? Правильно, радянська влада, але не про це. Ви послухайте лише:

“Дівчино, скажу тобі відверто,
Ти не ображайсь за прямоту:
Я люблю тебе таку уперту,
Отаку лукаву і просту.

Бо коли б зробилася другою,
Хоч на мить скорилася мені,
Я б тоді не бігав за тобою,
Не складав би віршики-пісні.

Я б на тебе поглядав звисока,
Сам собою чванився б: ось я!
Дівчино кохана, кароока,
Поки непокірна — ти моя”.

Я не знаю, як його Люся з цим справлялася, боюся, якби про мене писали такі рядки — кожна нотка фемінізму залишила б мене і я цілковито присвятила б своє життя чоловіку. We listen and we don’t judge. Тому якщо обираєте, що дарувати людині на 14 лютого (неважливо, чи ви святкуєте День книгодарування, чи День закоханих) — даруйте Симоненка. Симоненко — завжди безпрограшний варіант».

Для кого підійде «Задивляюсь у твої зіниці»?

Якщо для вас ваша друга половинка, як муза для поета — то поезія і буде найкращим зізнанням у коханні. Не сушіть голову над підписом у валентинці. Не треба графоманити та гуглити рими, якщо є вірші Симоненка, де вже зібрані всі найвищі ступені прекрасного. Загортаючи збірочку на подарунок, загортайте вашу кохану людину в найніжніші та найпристрасніші рядки.

Неважливо, 14 лютого День закоханих або День книгодарування. Все одно книжка лишається приводом закохатися у ще одну історію. Тож творіть власні та даруйте вже створені.

Бажання збирала Яна В’юненко

---

Читайте також: З полиць книгарень у стрічки рекомендацій: як букблогінг просуває і продає