5 жовтня у Львові на !FESTrepublic відбудеться наймасштабніша всеукраїнська дизайн-конференція «Дизаріум», яка обʼєднає провідних українських та міжнародних дизайнерів. Вони розкажуть усе про графічний, веб, продуктовий, UI/UX, шрифтовий та просто всеможливий дизайн.
Подія є повністю безоплатною. Зареєструватися можна на сайті. Також буде онлайн-трансляція.
Лірум є інформаційним партнером. Тож напередодні події відібрали обкладинки альбомів, книжок та постери, а команда «Дизаріуму» їх прокоментувала.
Обкладинка книжки «Катананхе» Софії Андрухович
Обкладинка змушує глядача затриматися та проаналізувати зображене. Це через велику кількість форм та деталей, які водночас створюють цілісну композицію. Також бачимо, наскільки якісно підібрані контрастні та суміжні кольори. Наприклад, чорний фон та яскравий жовтий і салатовий, які допомагають відділити форми від фону.
Влучно підібрані й шрифти: вони повторюють письмо від руки у поєднанні із такими ж від руки намальованими ілюстраціями.
Міжнародний постер фільму «Памфір» Дмитра Сухолиткого-Собчука
Це яскравий приклад, як взаємодіяти з увагою глядача. Головний обʼєкт чітко відокремлений від фону і весь акцент на герої, який тягне на своїй спині дім, який ще й горить. Контрастні кольори (жовтий, червоний, помаранчевий) на білому фоні привертають увагу глядача. Розташування обʼєкта та його напрямок нестандартні й змушують більше розглядати та аналізувати зображене.
Гарно підібрані шрифти, зокрема акцидентний для надпису Pampfir.
Якщо проаналізувати шлях погляду глядача, то спершу він побачить дім, який горить, далі — підіймається за вогнем, адже він більшає та займає більшу пощу, тоді бачить назву фільму і після цього повертається до чоловіка, який несе дім і спускається по дорозі у напрямку, де розташовані імена людей та назви компаній.
Обкладинка музичного альбому «Тисяча очей» гурту Zwyntar
Це яскравий приклад «загравання» з аудиторією. Тут одразу зчитується вайб певної містики через те, що уся ілюстрація оформлена в стилі середньовічної гравюри, а як фон — текстура зістареного паперу.
Різноплановість зображення створила перспективу і змушує глядача дивитися в глибину. Зображення привертає увагу й драконом із багаторукою жінкою, які розташовані і по центру. А далі змушує нас уважно аналізувати деталі та шукати «пасхалки» у вигляді очей.
У мистецтві поціновувачем подібних пасхалок був Босх. Взагалі наш мозок влаштований так, що нам цікаво розгадувати різні загадки, тож цей прийом часто використовується дизайнерами для певного «загравання» з аудиторією, створюючи діалог.
Й тема очей логічно продовжує назву альбому «Тисяча очей», тож пропонуємо вам теж порахувати, скільки тут очей.
Обкладинка музичного альбому «Модель» гурту Океан Ельзи
З цієї обкладинки беремо собі на озброєння те, як влучно підібрані кольори вже можуть зробити класний дизайн без додаткових складних прийомів. Тут вони підібрані за кольоровим колом Іттена, тобто за принципом протилежних кольорів.
Сам обʼєкт також є дуже цікавим: він водночас нагадує молекулу та масажер.
Лаконічно підібрані прості шрифти, які легко читаються та не конфліктують з основним композиційним елементом.
Постер фільму «Довбуш» Олеся Саніна
Приклад того, як влучно поєднано фотографію та дизайн. Фото є контрастними, відділені від фону та один від одного за допомогою «світіння» позаду них, яке органічно створює додатковий контур.
Також доречно використано білий силует лісу для створення окремого поля для текстової інформації.
Використання красивого акцидентного шрифту у назві фільму гарно передає характер стрічки викликаючи відчуття певної старовини та історичності.
Постер фільму «Штольня» Любомира Левицького
А ось приклад того, як не варто поєднувати шрифти. Акцидентний шрифт, яким написано «Штольня», конфліктує зі шрифтом із засічками у надписі «Є речі, які не можна шукати». Шрифт, використаний для назви фільму, має характер трилеру та підземелля, про яке йдеться у фільмі, а шрифт із засічками схожий до Times New Roman, який зазвичай використовують для оформлення документів.
Надпис «Alexx» та «kino.ukr.net» теж в інших шрифтах, що знову ж таки викликає дисонанс та порушує загальний стиль.
Обкладинка книжки «Тільки не пиши мені про війну» Павла Вишебаби
Тут хочеться відзначити креативний спосіб подачі інформації. На обкладинці бачимо вірш, а його перший рядок — назва книжки.
Власне для того, щоб відділити це використали контрастність, тобто перший рядок є чорним, а всі решта світлосірими. Тим самим увага глядача утримується на тій інформації, яка нам необхідна.
Розповiсти друзям
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: