У вересні в прокат вийде фільм «Євродонбас», що розвінчує міфи про Донеччину та Луганщину

21 вересня у всеукраїнський прокат вийде фільм «Євродонбас» режисера Корнія Грицюка та продюсерки Анни Паленчук. Творці стрічки мають на меті розвінчати міфи про «збудований Радянським Союзом Донбас».

Корній Грицюк та Анна Паленчук — автори однойменного подкасту, що розповідає про історію Донеччини та Луганщини. Фільм «Євродонбас» розвінчує радянські міфи про розбудову промисловості в регіоні. Стрічка розказує, що понад 100 років тому Донбас був невіддільною складовою європейського світу: тут засновували підприємства німці, бельгійці, британці, французи та американці. 

У фільмі показано іноземну спадщину Маріуполя, Лисичанська, Дружківки та селища Нью-Йорк. Ці населені пункти вже неможливо побачити такими, як у фільмі, адже незадовго після фільмування майже всі відзняті об’єкти європейської спадщини були знищені російськими військами.

Для створення стрічки команда використала й анімувала рідкісні архівні матеріали XIX століття, які показують побут європейців на Донбасі. Експерти, історики та місцеві жителі у фільмі розповідають про минуле регіону, яке знищувала та викривляла радянська влада, стираючи з пам’яті людей імена таких європейських підприємців як Джон Г’юз, Ернест Сольве, Генріх Лауде.

Прем‘єра «Євродонбасу» відбулася на Міжнародному кінофестивалі Kharkiv MeetDocs, де його показали як фільм-закриття. Стрічку також показували на Фестивалі східноєвропейського кіно у Котбусі, а також у Торонто на найбільшому фестивалі документального кіно у Північній Америці Hot Docs.

Корній Грицюк — український кінорежисер і сценарист. Працює в кіноіндустрії з 2011 року. Автор документального фільму «Поїзд “Київ — Війна”», номінованого на Премії «Кіноколо» та «Золота Дзиґа», та антиутопії «2020. Безлюдна країна» — прем’єрної стрічки, якою відкривався онлайн-кінотеатр Takflix.

Анна Паленчук — українська продюсерка, відома за індійським блокбастером RRR, що отримав «Оскар» за Найкращу оригінальну пісню, також за фільмом-учасником цьогорічного Каннського кінофестивалю «Звідки куди» Мачека Хамели, фільмами «Номери» Олега Сенцова й Ахтема Сеітаблаєва, «Герой мого часу» Тоні Ноябрьової та «Маріуполіс» Мантаса Кведаравічюса.

 Читайте також: Український блокбастер, який зумів? Велика рецензія на історичний екшн «Довбуш» Олеся Саніна