Читаємо уривок з книжки «Фриланс здорової людини» Тетяни Гонченко

У 2023 році у видавництві Vivat вийшла друком книжка «Фриланс здорової людини» Тетяни Гонченко. Авторка провела два десятки інтерв’ю з досвідченими виконавцями та роботодавцями, щоб вивести формулу комфортного фрилансу. Вийшла добірка історій і лайфхаків для тих, хто давно мріяв займатися фрилансом. У книжці можна знайти відповіді на питання: «як порахувати прайс на свої тексти?», «як не потонути в прокрастинації?», «як вести переговори із замовниками й не провалювати дедлайни?» та інші.

Книжку можна придбати на сайті видавництва за посиланням. А LiRoom публікує уривок із неї.

---

Як сподобатися редакторові 

Припустімо, що ви хочете писати для ЗМІ. Від того, як звернетеся до редактора, залежить дуже багато. Залежить приблизно все, бо саме за цими кількома рядками редактор доходить висновку: чи адекватна ви людина і чи хоче він мати справи з вами надалі. 

Покажіть, що ви читали конкретне медіа й розумієте, що йому потрібно від автора. Наприклад, редакторка лайфстайловогосайту про Київ «Вікенд» Світлана Максимець каже: «Повідомлення в стилі “Доброго дня! Хотіла б з вами співпрацювати як авторка. Дайте мені завдання” — ні про що. Таких повідомлень редактор може отримувати безліч». Вона наводить приклад ідеального звернення до редактора: 

Вітаю, я Сергій. Я історик, знаюся на історії Києва та пишу для таких-от сайтів. Ось приклади моїх матеріалів. Міг би писати до трьох текстів на місяць у різних форматах, зокрема робити тести. Знаю, що ви таке публікуєте. Наприклад, міг би писати для рубрик «Місто», «Люди» та «Культура». Ось п’ять тем, на які міг би написати найближчим часом. Хотів би отримати такий-от гонорар за текст. Також готовий писати рекламні матеріали. Повідомте, будь ласка, чи цікавить вас така співпраця. 

Схоже повідомлення Світлана отримала кілька років тому. Фрилансер, який написав його, зараз є топовим автором її сайту. 

«На жаль, більшість авторів, які пропонують тексти, не читали видання, — зауважує Отар Довженко. — Наприклад, “Детектору медіа” часто пропонують найрізноманітніші за темами тексти: від економіки до тваринництва. І навіть назва сайту їх не наштовхує на певні думки щодо його тематики». 

Дуже важливий нюанс стосується того, як подавати свій текст, якщо надсилаєте в редакцію готовий матеріал. У жодному разі не принижуйте своєї професійної ваги та якості свого тексту. 

«Часто молоді журналісти бояться та комплексують і власний сумнів щодо свого тексту вкладають у лист до редактора: “Доброго дня, я написала текст, але не впевнена: хороший він чи ні”. Це дуже погане звернення до редактора. Якщо автор не впевнений, що пропонує хороший текст — чому редактор узагалі мусить його читати?» — говорить Отар Довженко. 

Він радить таке — у листі до редактора мають бути факти: що є в цьому тексті, як автор отримав цю інформацію, за яких обставин написав текст і чому виданню це може бути цікаво. Наприклад:

Це інтерв’ю з таким-от відомим журналістом. Я його взяла, бо випадково зустрілася з ним в аеропорту в Барселоні, чекаючи на свій рейс. Інтерв’ю цікаве оцим й оцим. Ви пишете про медіа та публікували аналогічні матеріали, тому я подумала, що це інтерв’ю може вам підійти. 

Не пишіть про все, виберіть свою нішу 

Коли я питала в замовників, чому вони співпрацюють з фрилансерами, багато хто відповів: це нагода отримати фаховий матеріал від людини, яка краще тямить у певній темі. 

«Усі наші фрилансери разом додають свіжість та експертизу, якої не буде, якщо людина сидітиме на потоці. У мене є двоє журналістів у штаті, але ми не виконаємо всього того, що можуть ці різні автори, які розуміються на різних темах. Наприклад, тексти про пиво я замовляю пивоманові. Матеріали про книжки — книжковій блогерці. Тексти про історію Києва — місцевому краєзнавцеві. Універсальні журналісти не напишуть на ці теми фахово», — каже Світлана Максимець, редакторка «Вікенду».

Схожа історія і в засновниці піар-агенції UK communicationsУляни Колодій. Їй періодично потрібні складні тексти про логістику, фінанси, IT. Але таких текстів не настільки багато, щоб під це брати когось у команду. Та й неможливо знайти людину, яка глибоко обізнана в логістиці, фінансах та IT одночасно. Тоді Уляна залучає фрилансерів: зазвичай шукає тих, хто працює у профільних виданнях і готовий підробляти у вільний час. 

Звідси висновок, який я неодноразово повторюватиму в цій книжці: фрилансерові значно вигідніше бути фахівцем з певної теми або конкретної галузі. Тоді до нього звертатимуться саме за цим. 

Наприклад, копірайтерка Женя Лебедєва почала писати винятково про контент-маркетинг та просування сайтів. Копірайтер Артем Падалкін — про криптовалюти. Любов Величко — здійснює розслідування про корупційні схеми та зловживання владою. Я пишу тексти для бізнесу та нативнурекламу. 

«Людей, які пишуть про все підряд, я називаю “кореспонденти відділу інформації”, — іронізує Дмитро Лиховій з “Новинарні”. — Зазвичай з такими журналістами не співпрацюю. Мені цікаво, щоб людина була профі у своїй темі». 

Корисно вибрати таку нішу, в якій не надто багато конкурентів. 

«На ринку дуже багато людей, які вміють добре робити новини. І навіть якщо ти це робиш бездоганно й миттєво, однаково бути фрилансером не вигідно — чимало хто є носієм таких навичок і вмінь. Треба поставити собі запитання: “У чому я крутий?”. Або: “У чому я хочу бути крутим?”, “Чим я кращий за інших?”, “Що я такого знаю і вмію, що мало хто знає і вміє?”. І розвиватися в цьому напрямі», — радить розслідувачка Любов Величко. 

На ринку гостро бракує людей, які фахово писали б на економічні теми, про логістику, комп’ютерну техніку, кібербезпеку та геймінг, доступними словами розшифровували юридичні колізії та законопроєкти, завжди потрібні автори на тему IT та криптовалют. Так, це складніше, аніж писати прості копірайтерські тексти про одяг, косметику чи дитячі іграшки. Але тільки-но створюєте чітку асоціацію конкретної теми зі своїм ім’ям, наприклад «тексти про бізнес — це до Тані Гонченко» — із замовниками стає легше. Їх не треба шукати — вони самі знаходять вас. 

Фахових авторів, які глибоко тямили б у темі, бракує фактично в усіх нішах. А отже, на них є попит. А отже, їм ладні платити нормальні гроші. 

До речi, нехай теза «треба вибрати нішу» вас не лякає. Залазити в криптовалюти, фінанси чи енергетику необов’язково. Редакторка «Вікенду» Світлана Максимецьрозповідає: одного разу до неї прийшла авторка, яка хотіла щось писати. «А що тебе драйвить?» — спитала Світлана. «Ну, я люблю комп’ютерні ігри», — задумливо відповіла дівчина. Вона вже кілька років пише для «Вікенду» геймерські огляди, робить добірки нових ігор та спеціалізується на цій темі. А інший автор хотів писати про книжки, але не надто розумівся на них, мав недостатньо «начитаності». Натомість з’ясувалося, що в нього чудово йдуть спортивні теми й тексти про техніку. Тепер він уже кілька років пише про це. 

Отже, може йтися навіть про дуже незначні та вузькі теми. Наприклад, на сайті «Детектора медіа» є окремий автор, який роками пише про «Євробачення» та Олімпіаду. Спробуйте-но знайти журналіста, який десятиліттями переглядає європейський пісенний конкурс і може зі знанням справи, а не поверхнево, написати про це матеріал.

---

Читайте також: Читаємо уривок з книжки «Невже доросла: книжка для дівчат, які вже (майже) виросли» Ірини Славінської