Документальна короткометражка кінорежисера Антоніо Лукіча «How I Spent My Summer Holidays» тепер доступна онлайн на платформі Takflix за посиланням. Це історія про українських підлітків і їхнє літо в реаліях війни. Фільм створили для спеціального показу на Саміті перших леді та джентльменів, а прем’єра відбулася на міжнародному фестивалі документального кіно про права людини Docudays UA, де стрічка отримала найвищу оцінку у глядацькому голосуванні короткометражного конкурсу.
Традиційне шкільне завдання набуває нового сенсу, коли його виконують діти воєнного часу. Стрічка занурює глядача у світ сучасних українських школярів, які діляться спогадами про літні місяці в умовах російської агресії. Режисер намагається з’ясувати, чи відрізняється сприйняття життя в підлітків із Київської, Харківської, Львівської, Миколаївської, Запорізької й інших областей — що їх поєднує і в чому полягають відмінності. Замість звичних розповідей про морські подорожі, велосипедні пригоди чи спортивні досягнення, молоде покоління України має зовсім інші історії.
«Опинившись одного разу на уроці англійської мови у своєї знайомої вчительки, я був глибоко вражений тим, як п’ятнадцятирічні учні розповідають про своє літо, шукаючи потрібні слова іноземною мовою», — розповідає Антоніо Лукіч.
За словами режисера, у воєнний час цінності кардинально змінюються, і навіть просте запитання про літні канікули може перетворитися на справжню сповідь. Центральне запитання стрічки: чи зможе війна зламати юність, жагу до життя та мрії про майбутнє українських підлітків?
Над документальною короткометрівкою, окрім режисера Антоніо Лукіча, також працювали продюсери Кирило Нечмоня та Світлана Ніколєнко, оператор Кирило Свєташов і звукорежисер Сергія Закатнов. Виробництвом займалася компанія Mir And Co Production.
«Нам було важливо дати слово самим підліткам, дати їм змогу щиро розповісти власні історії без зайвих втручань», — зазначає продюсер Кирило Нечмоня.
З кожного проданого квитка на «How I Spent My Summer Holidays» 50% коштів платформа Takflix передасть до фонду «Голоси дітей».
Читайте також: Стоголосся війни. Рецензія на «Пісні землі, що повільно горить» Ольги Журби
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: