Капризний підліток чи богоподібний геній? Що розповідає документальний фільм про Аврору

У рамках фестивалю Docudays UA відбувся показ документальної стрічки Once Aurora, у якій розповідається історія успіху норвезької співачки Аврори. Її кар’єра почалася у 16 років, вона кинула школу заради того, щоб стати відомою, і їй це вдалося. Автори документалки хотіли підкреслити талант і роль співачки в її успіху, але після перегляду мрійлово-повітряний образ артистки руйнується. Ось чому.

Цей документальний фільм створювали довго. Знімальна група слідкувала за життям Аврори кілька років. Фільм знімав її друг дитинства. Схоже, готуватися до масової популярності співачки її команда почала ще п’ять років тому. Тож вихід цього фільму – це закономірна частина промо-кампанії, але не рефлексія на раптові події. 

Стилістика Once Aurora сильно відрізняється від документальних фільмів про музику, які я звик дивитися. Скандинавський стиль подачі зберігається навіть у документальному кіно: приглушені тони, акцент на атмосферності, який робиться за рахунок звукового ряду, мінімум пояснень та розкриття персонажів через окремі дії та діалоги. Якщо ви подивитеся, наприклад, Miss Americana про Тейлор Свіфт на Нетфліксі – це кіно більше нагадує американське реаліті-шоу. Once Aurora ближчий до стилю «Полонянок» Денні Вільнева.

> Читайте також відгук на фільм Miss Americana у телеграм-каналі Льоші Бондаренка 

Автори документалки намагаються розкрити три основні теми: самостійність та принциповість Аврори, її конфлікт із зовнішнім світом (популярність є для неї і благом, і карою) та стосунки з барабанщиком (які напряму так і не озвучуються). Якщо кожен із цих аспектів мав на меті розкрити глибоку особистість героїні, то на виході складається враження, ніби ми слідкуємо за життям капризного підлітка, ніж геніальної співачки.

Аврора не зробила себе сама. У 16 років на неї звернув увагу менеджер-продюсер, який займається її кар’єрою й нині. Він підштовхнув дівчину кинути школу та зайнятися професійною кар’єру. Він є її головним другом і ворогом, бо постійно дивиться на музику із бізнесової точки зору, в той час як сама Аврора просто хоче творити. Більшість конфліктів, описаних у фільмі, крутяться навколо пісні Conqueror (головного хіта артистки), яку вона не любить і співати не хоче, а продюсер постійно наполягає на її виконанні. Утім, усе одно в більшості випадків продюсер виграє: Conqueror виконується, альбоми дописуються, необхідні пісні з’являються. Аврорі частково вдається відстояти свою позицію, але вся її аргументація зводиться до доволі абстрактних та пишномовних заяв, у той час як продюсер виглядає втомленим профі, який чекає доки співачка вчергове «перебіситься».

Конфлікт із фанатами полягає в тому, що Аврора по своїй суті дуже інтровертивна персона. Їй важко від великої кількості людей та їхньої уваги. Водночас вона прагне популярності й визнання – і не приховує цього. На такому контроверсійному тлі й живе.

З барабанщиком історія незрозуміла – напряму ані він, ані вона не говорять про стосунки (про них взагалі у фільмі не говориться), але аж надто багато натяків на них. Виглядає це щонайменше дивно, бо глядачу доводиться здогадуватися, що викликало в Аврори ті чи інші емоції – розрив із хлопцем, страх натовпу, внутрішній конфлікт чи ще щось. Це питання залишається відкритим до кінця документалки, але, якщо чесно, відповідь на нього стає все менш цікавою, бо жодна із цих проблем не показана достатньо критичною, щоб їй емпатувати. Характерним є момент, коли Аврора довгий момент не могла сконцентруватися на робочому процесі через те, що в кімнаті літав комар.

Головна проблема в тому, що образ Аврори – мрійлива, повітряна дівчинка «не от мира сего». І ці риси дійсно в ній прокидаються в окремі моменти буденного життя, зокрема під час написання пісень. Але, згідно з фільмом, набагато більше в ній превалюють інші чесноти: певна самозакоханість, самовпевненість і шалене бажання самоствердитися. Вона навіть на картинах малює саму себе в біблійному образі. Оскільки ми бачимо шлях співачки в розрізі кількох років, то маємо можливість спостерігати дорослішання її поглядів. Зокрема в ставлені до продюсера, яке з «я тебе ненавиджу» змінюється на «я тебе люблю, але все ж таки ти буваєш не правий». Назвати це інфантильним було б неправильно, бо така поведінка є абсолютно характерною для підліткового віку. Утім, це не додає плюсів анімешному образу, на якому будується кар’єра співачки.

Аврора намагається говорити про себе як про аутсайдерку, яка попри всі труднощі змогла сягнути вершин. Але цьому важко знайти достатньо підтверджень. Особливо враховуючи, що в свої 23 вона вже всесвітня суперзірка.

Тож якщо автори фільму хотіли показати Аврору без прикрас – їм це чудово вдалося. А от переконати в тому, що це її унікальна заслуга як генія – ні. 

Фестиваль Docudays UA через карантин цього року відбувається онлайн. Це означає, що 70 фільмів фестивалю та понад 45 дискусій можна буде безкоштовно подивитися вдома. Більшість фільмів будуть у відкритому доступі на платформі DOCU/SPACE аж до 10 травня. На частину фільмів, зокрема й Once Aurora, діє обмеження за кількістю глядачів. Проте легально фільм подивитися все ж можна – ось тут є змога взяти його в оренду на два дні за 5 доларів.

Підписуйтеся на нас в Інстаграмі, Телеграмі та YouTube. Підтримати проєкт можна тут!