Спікерка Selector PRO Ребекка Прочнік — про роботу в букінгу, гарячих артистів і потенціал Києва

Розмова з британською агенткою з двадцятирічним стажем

.

Зараз — репери Skepta, AJ Tracey, Ghetts, JME, експериментальні Deerhunter, драм-н-бейс продюсер Calibre, гаражні рокери The Black Lips (виступали на ЮБК у 2019-му), засновник лейблу Hyperdub і електронний гуру Kode9 (мав виступити на Brave! Factory у 2020-му) та інші.

12–14 лютого агентка візьме участь у Міжнародному музичному онлайн-форумі Selector PRO, зокрема долучиться до нетворкінгу, як і купа інших топових спеціалістів, із якими ви зможете познайомитися особисто. Пройдіть безкоштовну реєстрацію — і отримаєте програму й доступ.

Спеціально для LiRoom музичний журналіст і редактор Comma Сергій Кейн поговорив із Ребеккою Прочнік про її робочі задачі, перехід у цифру, нинішній стан грайму, а також про те, чому вона досліджує український ринок.

---

Ви представляєте еклектичну суміш знаних і зростаючих артистів. Який ваш підхід у доборі клієнтів для роботи? Які якості є ключовими?

Я маю відчувати зв’язок і розуміти не тільки музику, а й артиста, і розділяти його бачення щодо того, куди ця музика зростатиме. Якщо немає цілісності з цієї перспективи, тоді це проєкт, який дуже важко виростити правильно. Я завжди сподіваюся знаходити щось суттєве й автентичне у природі артиста, який мене приваблює — і як результат мала вдачу працювати з численними візіонерами, що були центральними для культури та водночас комерційно успішними.

Розумію, що пандемія кардинально вплинула на вашу роботу. На чому ви зосереджені зараз?

Відсутність концертів справді змінила все. Майданчики здебільшого зачинені, тож ідеться про пошук незвичних опцій — чи то з соціальною дистанцією, чи цифрових. Я дуже підтримувала просування у цифровий простір як умову зростання бізнесу артистів. Проте більшість моїх підопічних дуже повільно приймала цей тренд, тож серйозного переходу не відбулося. А я не настільки поринула в тему, щоб бажати втілити її за будь-яку ціну з будь-яким артистом, як це роблять деякі зростаючі платформи.

Тож я вважаю, що онлайн залишиться й нікуди не піде. Та особисто я й мої артисти вирішили зачекати, поки це стане природнім і релевантним для нас. Поза тим, усе зводиться до перенесення існуючих шоу, підтримки розвитку від ринку до ринку, ну і далі йде планування тривалих стратегій для потенційного повернення концертів.

Ви залучені у британський грайм від його початку. З роками жанр багаторазово змінювався. Як би ви описали його нинішній стан? Це досі зростання чи заслужене плато?

Не думаю, що зараз грайм взагалі можна розглядати з точки зору змін. Грайм сьогодні означає здебільшого культуру і стиль життя, аніж специфічну музику. На хвильку, коли Скепта і Стормзі отримали своє місце під сонцем, термін став чіпким тегом для всього чорного британського репу. Та це більше не так, особливо з підйомом дрилу й комерційного репу. 

Усі ці бурхливі обговорення, чи є Стормзі королем грайму, притягнуті за вуха. Він найуспішніший чорний реп-артист, чи принаймні був ним, проте грайм має технічний нюанс, передбачає певне зіткнення, специфічний флоу. І хоча Стормзі може його увімкнути, не цим він зробив собі ім’я. Стиль залишається пуристським, синкопованим. 

Деякі артисти лишаються глибоко зануреними в грайм — Ghetts, D Double E, JME, Novelist, P Money — і є нові молоді виконавці на кшталт SBK, також справді віддані. Та загалом жанр більш-менш повернувся туди, де на ньому не фокусуються медіа. Це тверда й послідовна андеграундна культура, яка продовжує мати досить велике коло поціновувачів, та не знаходиться на комерційній стороні культурного спектру, пов’язаній із лейблами, маркетингом, з мейнстрімовою, не контркультурною Британією.

На вашу думку, які зростаючі артисти у Британії зараз розсувають межі жанрів і взагалі за ким варто слідкувати?

Гадаю, найцікавіші артисти з позиції мистецтва — рідко ті, що здобувають славу. Натомість це ті, що зазнають поразки, отже мають більше можливостей робити своє, а не бути загнаними у комодифікований простір. 

Особисто я люблю поринати у світ лайв-бендів. У всесвіті Fat White Family відбувається дещо захопливе, і я залучена у свідомість цього всесвіту, експансивну — це більше, ніж музика, це органічно поєднані арт/література/журналістика/політична позиція. 

Люблю те, що робить JME, завжди. Вважаю його креативним і дуже прогресивно мислячим. Концептуальний, а тому ізольований, він мимоволі базує підхід на формуванні ком’юніті — залученні, інтерактиві. Він ламає звичну модель, за якою артист є піднесеною зіркою, дистанційованою від спільноти. 

Nines — теж надзвичайно цікавий артист, самобутній та креативний від природи. Люблю те, як він інтегрує свої відео у свою роботу, своє життя у свою музику, своїх людей у свої бізнес-плани. Він мислить як бізнесмен, і тому має інакший підхід, ніж більшість творчих людей, з якими я працювала.

Ви візьмете участь у нетворкінгу на Selector PRO. Що ви сподіваєтеся з нього отримати, в яких контактах зацікавлені?

Я хочу зустріти промоутерів та людей, залучених у музику, мистецтво, культуру з інших частин світу. Хочу дослідити ці території з моїми артистами, адже схоже, що ці місця стрімко розвиваються, а нова, сира, непокрита фан-база — це особливо цікаво. Я робила один тур із гуртом в Україні й сама поїхала з ними. Тоді я побачила в Києві величезний потенціал для зростання. Тож хотіла б зосередитися на східних територіях загалом, з огляду на те, що за галузевими звичаями їх часто пропускають як другорядні.

Міжнародний музичний онлайн-форум Selector PRO відбудеться 12–14 лютого. У програмі дискусійні панелі, воркшопи, Q&A, фідбек-сесія та різні формати нетворкінгу. Реєстрація безкоштовна.

---

Читайте також: Концертна індустрія та нові правила гри — у розмові зі спікеркою Selector PRO Джейн Біз