Добірка музичних квір-фільмів від Sunny Bunny

З 19 по 26 квітня у київському кінотеатрі «Жовтень» пройде квір-кінофестиваль Sunny Bunny. Метою заходу є продемонструвати глядачам все різноманіття сучасного ЛҐБТКІА+ кіно.

Також 19 квітня артисти київських формацій представлять своє бачення квір-музики на вечірці до відкриття кінофестивалю у HVLV. У лайнапі — Yan Dobro та Kadiristy (з промогрупи Стежка) та human margareeta (засновниця ком’юніті Cutiecore). Початок заходу — о 17:00, вхід — 300 грн, з фестивальним абонементом — 200 грн.

Лірум є інформаційним партнером події, тож разом з організаторами розповідаємо про музичні фільми з цьогорічної програми (і не тільки).

Problemista/Проблеміста 

Стрічка Хуліо Торреса «Проблеміста» стане фільмом-відкриття (Problemista, США). У ньому зіграє репер та музичний продюсер RZA — один з найвпливовіших і знакових продюсерів у світі хіп-хоп музики, володар «Ґреммі», яку цілком можна порівняти з «Оскаром» в кіноіндустрії, один із засновників хоррор-реп-гурту Gravediggaz. Він також композитор саундтреку обидвох частин культового «Убити Білла». 

Це так зване переосмислення «Американської мрії» від студії А24, що відома своїми експериментальними та новаторськими стрічками. 

Reas/Засуджені

«Засуджені» — мабуть, найбільш музичне й ритмічне кіно у програмі. Притаманним та впізнаваним почерком режисерки Лоли Аріас є розмиття межі між реальністю та вигадкою є, що об’єднує людей з різним минулим. 

Документально-музичний фільм Лоли Аріас «Засуджені» —  це колективна робота, яка переосмислює музичний жанр: ніжні чи грубі, цис- чи транс- люди танцюють і співають про своє минуле у в’язниці Буенос-Айреса, переживають своє життя, як вигадку та віднаходять, за допомогою фантазії та уяви, можливе майбутнє для себе. Акторами у фільмі є реальні колишні в’язні з абсолютно різними історіями до, під час та після ув’язнення, які режисерка мала за ціль розкрити у своїй стрічці. 

Щоб уникнути чи принаймні зменшити ризик ретравматизації під час відтворення спогадів учасниками, вона вдалася до  так званої музичної стратегії, коли травматичний досвід у поєднання з музикою та хореографією перетворювався на щось кардинально інше, адже сама Лола говорила так: 

«Метою “Засуджених” було не зняти чергову тюремну драму, а зосередитися на зв’язках любові та спільності між цис-жінками та транс-людьми, які підтримують їхнє життя у просторі ув’язнення та насильства». 

Експериментальна стилізація музичного жанру, що традиційно використовується для змалювання маргінальних світів, на романтичний манір змінила перспективу сприйняття та дозволила побачити, як люди, що ніколи не мали акторської чи музичної підготовки, незвично для себе та оточуючих засяяли.

Lil Nas X: Long Live Montero/Lil Nas X: Нехай живе Монтеро

Стрічка «Lil Nas X: Нехай живе Монтеро» буквально у своїй назві містить ім’я ще одного власника нагороди «Ґреммі», американського репера та автора. Його трек Old Town Road, випущена 5 років тому, спричинила фурор та протрималась 19 тижнів на верхівці Американського чарту, що стало абсолютним рекордом за всю історію. Поєднання двох гіпермаскулінних музичних жанрів: репу та кантрі, разом зі словами, що навіть не натякають, а прямо стосуються квір-спільноти, а також активна позиція та приналежність до ЛҐБТКІА+ забезпечили йому місце в пантеоні чорношкірих квір-ікон. 

Стрічка «Lil Nas X: Нехай живе Монтеро» документує перший тур репера-новатора, а формат особистого щоденника фактично стає відвертим портретом митця, який, шукаючи відповіді на питання власної ідентичності, сім’ї, очікувань і прийняття, рефлексує про свою роль у тяглості чорношкірих квір-виконавців.

Інші квір-фільми про музику:

«Богемна рапсодія» Браяна Сінгера та Декстера Флетчера — історія легендарного британського рок-гурту Queen та безпосереднього його соліста Фредді Мерк’юрі, подробиці життя якого, зокрема приналежність до квір-спільноти, розкрились вже після його трагічної смерті.

Стрічка «Рокетмен» Декстера Флетчера оповідає історію Елтона Джона, який став великим захисником прав ЛГБТКІА+ і, безсумнівно, одним з найвідоміших відкритих музикантів-геїв усіх часів.

«Суботня церква» Деймона Кардасіса розповідає про життя ЛГБТК+ молодих людей, які знаходять щастя одне в одному, в музиці та бальних танцях. 

«А потім ми танцювали» Левана Акіна, що одержав одразу декілька нагород на Одеському міжнародному кінофестивалі 2019 року, показує молодого танцюриста в грузинському ансамблі, який кидає виклик жорстко маскулінним формам традиційного грузинського танцю, щоб знайти свій власний гнучкий і дивакуватий стиль, а на шляху віднаходить давно приспані квір-почуття до свого конкурента. На  цьогорічному SUNNY BUNNY можна буде переглянути новий фільм Левана Акіна «Перехід», що буде представлений у міжнародному повнометражному конкурсі. У лютому цей фільм отримав приз журі квір-премії Teddy Award на Berlinale.

---

Читайте також: «Наш пріоритет — й далі триматися критичної оптики». Кураторка DOCU/Синтез про ідею програми, осмислення кіно та рефлексію війни

Над створенням цього матеріалу працювала команда із шести людей.
Допоможи нам продовжувати працювати на цьому ж рівні — задонать Ліруму на Buy Me a Coffee