Головна
>
Музика
>

Як українська музика вижила?: вийшов другий випуск відеопроєкту про музику «Звучить!»

Як українська музика вижила?: вийшов другий випуск відеопроєкту про музику «Звучить!»

У другому випуску відеопроєкту «Звучить!» головний редактор медіа про нову українську культуру Лірум Олексій Бондаренко і співзасновник гурту Tember Blanche Влад Лагода розказують про те, як Росія намагалася знищити українську культуру. 

У 90-х роках українська музика переживала своєрідний бум. Ірина Білик збирала стадіони, Океан Ельзи активно розвивався, вкладаючи кошти в нові інструменти та готуючи свої перші альбоми. Олександр Пономарьов випускав хіти один за одним. Руслана влаштовувала тури по замках України та готувалася до виступу та перемоги на Євробаченні.  

Українська музика була популярною і, що принципово, україномовною. Однак з часом почала з’являтися тенденція русифікації української музичної сцени, а російські артисти витісняли українських. Як так сталося? Причин багато, але не обійшлося без Росії.

Економічний стимул

Для розуміння причин русифікації української музики, важливо розуміти, на чому музиканти заробляють. За результатами дослідження 2020 року, 70% артистів заробляють на концертах.

З економічної точки зору вибір між тим, щоб співати російською чи українською, стає досить очевидним. Виступати в Росії було більш прибутковим, оскільки там безліч міст, які можна відвідати, а також інші російськомовні країни, такі як Казахстан та Білорусь. Українськомовна музика обмежувала територіально, переважно Україною, що впливало на кількість можливих виступів та, відповідно, прибутку.

Хоча, існують винятки, наприклад, Океан Ельзи, які були популярними в Росії без жодної пісні російською.

Радіо

На початку 2000-х років Росія почала активно скуповувати українські активи, зокрема медіагрупи. Вони будувалися на основі російських франшиз, таких як Наше радіо і Русское Радио Украина. Ними керували з Росії, присилали плейлисти, контролювали те, що буде виходити в етер. Відповідно, в українських артистів було не багато шансів пробитися з українською музикою.

«У великих холдингових групах на початку 2000-х багато працювало російських музичних редакторів і московських консультантів. Вони зʼявлялися з новими музичними форматами й брендами, що були франшизами російських станцій: Love Radio, Авторадіо, Радіо Алла, Ретро ФМ, Релакс, Русское Радио, Європа Плюс, Радіо Дача тощо. Багато мереж просто адаптували плейлисти, що отримувалися з московських офісів. На початку нульових багато українських музикантів були змушені співати російською хоча б для того, щоб бути почутими в Україні, завдяки популярності в ефірах російських ЗМІ», — коментує засновник чарту «Селекція», що працює на українському радіо з 1998 року Олександр Стасов.

М1

Паралельно з розвитком радіо, у нас почали з’являтися музичні телеканали і найбільшим з ним став телеканал М1. Але здебільшого М1, так само, як і радіо, показував російськомовні кліпи, російських артистів, російську світську хроніку.

Більше про телеканал М1 ви можете дізнатися з відео Geek Journal за посиланням

Важливо розуміти, що люди, які керували українськими радіо- та телекомпаніями, не підтримували проукраїнську ідеологію. Такі медіа, як телеканал М1, Русское Радио Украина, Хит ФМ та фестиваль Таврійські ігри — усі вони належали та й досі належать Миколі Баграєву. Він — колишній народний депутат, який балотувався до Верховної ради від Блоку Юлії Тимошенко і Партії регіонів

Тобто, нюанс полягає в тому, що люди, які керували телебаченням і радіо в той період, не діяли проти українських інтересів навмисно. Просто у них не було зацікавленості робити щось проукраїнське. Цей підхід почав змінюватися лише пізніше, але навіть після 2014 року ситуація не змінилася радикально.

Музична преса

Українська музична преса існувала ще з 90-х, але, знову ж таки, великий вплив на індустрію мали російські медіа: Афиша, The Flow, Медуза. А також ВКонтакте, який став головним майданчиком для музики, як в Україні, так і в Росії. Кому це все належало? 

Найбільше російське видання про музику — Афиша, на сторінки якої мрія потрапити вся інді-сцена, з часом стала власністю Rambler&Co. Цей медіахолдинг спонсорується Сбербанком Росії, тобто, фактично, державними коштами. 

Якщо ти інді-артист — про тебе має написати Афиша. Якщо ти хіп-хоп виконавець — хочеш, щоб про тебе написали The Flow. Якщо ти поп-артист — то тебе має помітити Медуза

Українські медіа на той момент вже існували: open.ua, Neformat, music.com.ua, Comma, Cultprostir, Cлух, Лірум і купа музичних блогів. Але, на відміну від російських, вони працювали по ринкових правилах. Тобто, кожне з них намагалося знайти, на чому заробити, а це доволі складно. Тому й можливості були інші. Навіть якщо про українських артистів писали вітчизняні медіа, вони все одно прагнули публікацій в російській пресі. Адже в Україні не було вертикалі, яка піднімала виконавця з умовного гаража до Олімпійського. А в Росії вона була. 

Не можна сказати, що Росія цілеспрямовано намагається знищити російську музику. Проте спроба контролювати всі сфери, до яких вона могла дотягнутися — це частина російської культурної політики. У тому числі музику, музичні медіа, радіо та телебачення. 

Також варто згадати, що російський шовінізм працює таким чином, що все називають російським. Якщо почитати російських музичний критиків та їх книги, то можна помітити тенденцію, що українську сцену називають «пост-радянською». Маючи на увазі «російська».

Більше про це можна послухати в матеріалі Олексія Ковжуна за посиланням

Вконтакте

На розвиток української музичної сфери безпосередньо вплинуло блокування соціальної мережі ВКонтакте та Яндекса

У період з 2000-х до 2010-х років музична індустрія в основному функціонувала через соціальну мережу ВКонтакте. Це надавало значну підтримку музикантам і виконавцям. Проте, коли її забрали у власника — Дурова, платформа фактично потрапила під державний контроль. Це відкривало можливість для впливу з боку російської держави і росіяни почали використовували цей ресурс для культурної експансії.

Отже, українські виконавці врешті прагнули популярності саме в Україні. Але був ряд труднощів: радіо — контролювалося з Росії, а телебачення віддавало перевагу російськомовній музиці. Українські артисти старалися привернути увагу як в українських, так і в російських ЗМІ, а також намагалися збирати свою аудиторію на російських сервісах. Всі ці аспекти розглядалися російськими аналітичними компаніями.

Стримінги

Було б дуже зручно звинувачувати в усьому Росію та росіян, але і міжнародні, і українські компанії мали свій вклад. 

Міжнародні компанії розцінювали Україну як частину східноєвропейського регіону. Відповідно, коли відкривалися офіси на цей регіон — вони відкривалися в Москві. Тож і рішення, що буде в плейлистах приймалися там.

Та й самі українці не спішили займати проукраїнську позицію, навіть після подій 2014 року. Значна кількість громадян залишалася зацікавленою та відданою російській музиці, відвідувала концерти та продовжувала споживати російський продукт. Проте, як ми бачимо, ця прив’язаність до російського з’явилася не на пустому місці. 

Висновок

Ситуація в українській музичній індустрії до повномасштабного вторгнення була доволі сумною. Зараз все змінюється. Після того, як закрили офіси стримінгових сервісів в Росії, вони почали цілитися на європейський ринок. Ситуація досі непевна, але вже зараз ми бачимо українськомовну музику в плейлистах стримінгових платформ та минулорічних топах. 

Рейтинг найпопулярніших музичних відео на YouTube в Україні за 29 грудня 2023 – 4 січня 2024.

Українці люблять українську культуру. І можна було б це сприйняти як належне, проте варто подивитися на приклад білорусів. Навіть після початку повномасштабної війни, білоруси, які виїхали з країни та заявили про те, що не погоджуються з режимом, досі продовжують створювати музику не білоруською, а російською мовою.

Сьогодні випадки російськомовної музики в українській індустрії досі трапляються, але попиту на неї вже набагато менше. 

Проєкт «Звучить!» реалізовано за підтримки Goethe-Institut в Україні та «Куншт» в рамках акселератору протидії дезінформації «Mediengeist» та в межах проєкту «Культреальність» медіа про нову українську культуру Лірум. Проєкт фінансується Федеральним міністерством закордонних справ Німеччини та спрямований на зміцнення  стійкості культурних та освітніх партнерів в Україні.

Читайте також: Головред Лірум і співзасновник Tember Blanche запустили відеопроєкт про музику «Звучить!». Ось про що перший випуск

Над створенням цього матеріалу працювала команда із шести людей.
Допоможи нам продовжувати працювати на цьому ж рівні — задонать Ліруму на Buy Me a Coffee

Підтримай Лірум

Розповiсти друзям

Facebook Twitter Telegram

Допитливим

Кіно
Ukraїner випустив документальний фільм про святкування Маланки на Буковині
Марічка Максимець Марічка Максимець
9 Січня, 2024
Плейлисти
Різдвяно-новорічний плейлист української музики
Лєра Зданевич Лєра Зданевич
22 Грудня, 2023
Кіно
Закінчилася серія «Культурних понеділків». Що це і які проєкти перемогли?
Марічка Максимець Марічка Максимець
21 Грудня, 2023