4 найцікавіші альбоми січня: дух 80-х, бахмутський чіл-хоп, електронний світ чудовиськ та «Невидане»

У нашому традиційному «Зорепаді релізів» ми вже зазначали, що січень – не найплодовитіший місяць року. Музиканти вибираються із зимової сплячки, відпочивають після корпоративів та рідко випускають альбоми. Тому в січні рідко можна побачити роботи артистів із великих продюсерських центрів, зате можна перехопити щось цікаве від інді-спільноти. Що ми й зробили. Написали огляд чотирьох платівок, на які варто звернути увагу.

Pur:Pur – Smile

Льоша Бондаренко

Для тих, хто ще не слухав: Харківський гурт pur:pur випустив альбом, який збирався із 2015 і мав називатися «Невидане». У ньому музиканти намагаються перевинайти себе та переключитися із напівакустичного інді-року на масштабну електроніку. Місцями виходить вдало, а місцями – не дуже впевнено. А ще, все це виглядає як прощальна платівка дуету Євгена Жебко та Нати Сміріної, хоч вони ніде ще не оголошували про розпад гурту.

Для тих, хто послухав: Читайте повну рецензію на альбом Pur:Pur

У плейліст: Искусство, Unlike Mine


Blast Shapes – Cosmic Dance EP

 Катя Ятель

Для тих, хто ще не слухав: Дебютний міні-альбом гурту Blast Shapes, у якому він намагається відтворити звучання та атмосферу 80-х на шести англомовних треках.

Для тих, хто послухав: Ця київська індірок четвірка зібралася менш як рік тому. У вересні вийшов дебютний сингл Sip of Courage, з яким вони змагалися за премію Jager Music Awards 2019 у номінації Young Blood.

Blast Shapes формують очікування про себе називаючи джерела натхнення – від Guns’N’Roses до The Smiths. Вони відтворюють традиції 80-х, тільки не в епатажності, синтах чи диско, а у рок-звучанні. Це олдскульні балади про вічне.

Поки що це звучить як мила спроба віддати належне гуртам, що сформували їхній смак. Знаєте, як Гаррі Стайлз на дебютнику, але без досвіду й команди продюсерів. Вокал приємний, напрям руху зрозумілий. Тепер треба шукати власне звучання, аби ненароком не перетворитися у кавер-бенд, який не точно відтворює пісні, а пригадує їх фрагментами.

У плейліст: Cosmic Dance

6/10


can’t sleep –  шість фото, що привели мене до тями

 Артем Рісухін

Для тих, хто ще не слухав: Дебютний інструментальний чіл-хоп альбом від бахмутського проєкту can’t sleep. Одинадцять треків та шість кадрів, крізь які, наче навпомацки, пробирається слухач. Чудова лоу фай платівка, якій вдається не впадати у фоновість.

Для тих, хто послухав: Шість фото… починається з діалогу героїв фільму «Останнє танго в Парижі» Бертолуччі. Для слухача альбому неважливий контекст треків так само, як в ситуації, коли Пол у виконанні Брандо просить Дженні забути їхні імена. Це шість фото, які можуть називатись будь-як. Навіть без підказок падіння або шия, альбом майстерно проносить крізь емоційні образи, демонструє мізансцену краще за слова.

Посеред абстрактності і ще більш абcтрактного хіп-хопу can’t sleep вдається розкрити історію, вести слухача від відчаю розтавання до прийняття. Навіть у нескінченній меланхолії третього та п’ятого фото, альбом випливає або у електроніку в дусі Tycho, або у дзвінкий ембієнт на шостому фото.

шість фото, що привели мене до тями – це чуттєвий лоу фай хіп-хоп з концептом, сторітелінгом та вдалим аранжуванням. Один з найкращих релізів січня.

У плейліст: третє фото. падіння

7/10


Katarina Gryvul – inside the creatures

 Лєра Пірус

Для тих, хто ще не слухав: Дебютний альбом української виконавиці Katarina Gryvu, на якому переплітається нойз, IDM та вокальні партії, які б ідеально пасували до фільму жахів.

Для тих, хто слухав: «Робота над альбомом почалася в дусі just have fun. Я подумала, що можна з цього зробити альбом, а останні треки вже цілеспрямовано робилися з метою релізу», – розповідала артистка. І це відчувається. Запис відбувався на домашній студії виконавиці, виключно її силами.

Альбом пронизаний однією концепцією – за допомогою музики та власного вокалу Катаріна створює світ, сповнений химерних звуків, чудовиськ та дивних істот. Цікава та нетривіальна ідея тримається з першого до останнього треку, хоча всі композиції стилістично різні. Кріпові звуки нойзових SFX переплітаються зі звучанням класичних, ніби трохи розладнаних інструментів (як у Finger Tipscock and Bull, наприклад) та вокальних партій.

Хоча з концепцією альбому все зрозуміло, до композиції кожного окремого трека є питання. Платівка звучить ніби мультитрек для комп’ютерної гри чи фільму жахів, який писався під відеоряд. Тут розірвана структура, фактурні переходи занадто різкі.

Складається враження, що цей реліз —  дипломна робота студентки курсів по Ableton Live, а не повноцінне полотно.

5/10


Також радимо вам не пропускати нашу регулярну рубрику «Зорепад релізів», в якій ми щомісяця збираємо найкращі українські кліпи та сингли. Підбірку за січень зможете знайти тут.


Підписуйтеся на нас в ІнстаграміТелеграмі та YouTube

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.