Камбек року: Гурт Ірени Карпи «Фактично самі» повертається

Ще у вересні ми згадували Фактично самі у нашій добірці гуртів, за якими сумують українці, а вже 1 листопада гурт анонсував великий концерт у київському клубі Atlas 21 грудня.

Гурт Фактично Самі з’явився на початку 90-х у Франківську. Роками склад кілька разів трансформувався, назва змінювалася, але це не заважало команді бути одними із найбільш харизматичних представників української незалежної сцени. Після переїзду в Київ у 1999 до гурту приєдналася Ірена Карпа, ім’я якої стало брендом і символом проєкту, що згодом перейменувався в Qarpa. 

Гурт був лауреатом легендарного фестивалю «Червона Рута», переможцем та учасником різноманітних подій та фестів, сама наявність яких в ті часи була проявом сміливої культурної та політичної позиції. 

Згодом фронтвумен Ірена Карпа переїхала за кордон і більше зосередилася на літературній кар’єрі.

У вересні гурт дав ексклюзивний концерт в барі Gram і презентував вінілову платівку. А тепер музиканти анонсували камбек-концерт:

«Цей концерт дуже важливий для тих, хто хоче просто прийти, відпустити себе, go wild, послемитися, пореметувати. Знову стати юним, не надійним, з кого ще незрозуміло що виросте. Розкіш, яку дорослі людини часто можуть собі дозволити. А з огляду на те, що ця музика залітає в тіктоки під коментарі молодняка “нічо собі тоді музика була!”, сучасні підлітки також — велкам! Їхні батьки, мабуть, здогадуються, що у світі існують матюки».

Музику для концерту гурт збирає з різних альбомів: і лірика, і хуліганські дівчачі пісні з ін Жира, і жесткач із Курви Камбек.

«”І хто виросте на цій музиці?! Ви відчуваєте відповідальність за те, що змушуєте  слухати цих молодих людей,  це ж часто ще діти?!” Що ж, діти виросли. Бозна-де вони слухали нашу музику, бо “неформат” можна було отримати вже за українську мову, що вже казати про індустріальне звучання, яке не налазило на голову послідовникам руського року й радянської естради? Наших людей було мало. Але це були найкращі люди: сміливі, вільні, незгодні рухатися в рамках слизької системи, притрушенлі дешевим гламуром. І вони нас чули. Не на радіо, не на телебаченні (винятки були, і я дуже вдячна за сміливість окремим ведучим), а за класним вибором. Ці “діти” читали статті Соі Лось і Смерта Москаляна (так-так, це теж була Ірена, однак від цього псевдо змусили відмовитися) і читали під партами книжки “з матюками” й “про секс”.І виросли вільними людьми. З критичним мисленням, власними рішеннями, неординарним життєвим шляхом. Дивно, та ніхто так і не вмер під сходами з шприцом у оці”, — каже Ірена Карпа