21 новий реліз квітня від редакції Лірум

Так, це перша добірка релізів за місяць — каємося. Але ми повернулися! І на знак наших щирих вибачень — тримайте найбільшу добірку релізів, яку ми коли-небудь робили після зміни формату!

Цього разу справді назбиралося багато крутого: Chekson, Dakh Daughters, Popil, Tember Blanche та ще 17 треків, які ми з любов’ю і турботою підібрали для ваших плейлистів.

Стас Корольов, Badbok — Твій голос

Лєра Зданевич: «Ось вона — лагідна українізація, якої так бракувало борцям із забороною “родного язика”. Справді помічала за собою, що голоси знайомих, які переходили, звучать красивіше. Тому аргументація — валідна, дует — органічний, форма — метаіронічна, а образ вчительки у кліпі — переконливий. Єдине, що особисто зі мною не резонує у треку — надмірне використання автотюну (хай і хоч у межах свідомого художнього прийому), але це справа смаку. Особливо хочеться відзначити підхід Стаса до кожного публічного прояву як до творчого акту (що, загалом, стало для цього артиста стандартом, але є рідкістю загалом для сцени). Тепер чекаємо на сиквел: “Добре, що це є, дякую, що українською”.

Врешті, якщо після прослуховування у вас не грає в голові нон-стопом “твій голос, твій голос, твій голос, твій…” — то є підозра, що у вас нима (так, через “и”) серця».

Chekson — Кілер 1

Лєра Зданевич: «Як людина, яка збирає по 300 українських кліпів за місяць для Зорепадів релізів, я маю якесь уявлення про якість середньостатистичного українського кліпу. Не дуже хороше, звісно. Але Chekson вкотре яскраво виділяється на загальному фоні, показуючи в тандемі з режисером Олександром Гірченком, як робити неймовірно якісні кінематографічні роботи, переповнені візуальною насолодою, красивими деталями та переконливістю кожного персонажа в кадрі. Врешті, сам по собі трек в’їдається в мозок і залишає по собі приємне враження».

Tember Blanche — Та сама

Марічка Максимець: «Саша Ганапольська продовжує створювати музику, яка одночасно легка на слух, але здатна засісти десь глибоко в думках. У новому треку “Та сама” вона звертається до тієї ідеї, що постійно крутиться в голові — тієї, яка може змінити все. Та сама ідея, що спершу здається абсурдною, а потім — єдино правильною. Це вже друга пісня з майбутнього альбому і вони різняться і настроєм, і звуком, тому хочеться дізнатися, як це все збереться докупи.

Ще один плюс — хор, записаний разом із глядачами на концерті у Львові. 700 голосів, які підспівують фіналу пісні, — оце відчуття спільності, яке фізично передається через звук, дуже гріє душу.

Трек, після якого хочеться зробити щось для себе. Не важливо що. Головне — щоб було щиро».

Скажи щось погане — Аліса

Оля Закревська: «Дует Артура і Марго випустив мініальбом “Примари”, але “Дотик” та “Алісу” з нього показали ще трохи раніше. Загалом, від усієї творчості Скажи Щось Погане є відчуття, ніби тебе зваблюють та заманюють у тенета. І здається, стратегія ця доволі успішна. Усі Аліси цієї країни очікуються в перших рядах на найближчих виступах гурту».

Ship Her Son, Divuar — Я не маю сил

Оля Закревська: «Ця твітерська індастріал-колаба, яку обидва причетні тізерили кілька тижнів, стала моїм ідеальним саундтреком останніх кількох днів. Послухала її десятки разів, і думаю, послухаю ще — здається, це все, на що я прямо зараз маю сили».

Лєра Зданевич: «Цьогоріч у лейблу Dnipropop потужні плани на купу релізів. Зокрема — повноформатний альбом Ship Her Son, який поступово тизериться цікавими колабами. Спершу був трек з Антоном Слєпаковим, де зник концепт роботизованої німецької. А тепер — робота з Divuar з гурту Zwyntar. Звучання пішло трохи вбік гітарних впливів постпанку та різноманітних вейвів, тому дуже цікаво, яким вийде альбом загалом.

Треку напрочуд вдалося вловити суспільний нерв (усім нам часом хочеться кричати в пустоту від того, що не маєш сил вигрібати цю довбану дійсність) і запасти в список треків, під які хочеться агресивно тиснути педаль газу на 5-й передачі по трасі (що, власне, і відображено у лірик-відео)».

Тонка — До нестями

Оля Закревська: «Не пам’ятаю, чи були у Тонка раніше цілі хвилинні вступи, і не пам’ятаю, чи починала раніше пританцьовувати ще до того, як залунає вокал Оленки. Трек вийшов ще коли було холодно, але якщо ви вперше почуєте його тільки зараз — ходіть танцювати київськими вуличками під нього».

Октавіан Серпень — Ідеал

Оля Закревська: «Космічно красивий трек, який примушує замислитися над своїм місцем і світоглядом, а наприкінці переходить у відчайдушне “Немає нічого нового під сонцем, я вчуся рахувати незліченні дні”».

Pilikayu — Трійка

Оля Закревська: «Якщо ви любите примітивізм у мистецтві, настав час почути його й у музиці. У Pilikayu вийшов теплий та наївний трек про дуже просту річ — улюблений трамвайний маршрут, монотонний як стукіт коліс на рейках».

Сонячні Котики — Букет троянд

Оля Закревська: «Четвірка Сонячних Котиків — певно, один із найсвітліших гуртів, що орієнтується на підлітків і дуже добре відчуває їхні проблеми та настрої. Нещодавно у них вийшов EP “Четвірка”, який відкриває пісня “Букет троянд”. Гурт зізнається, що це переклад старого російськомовного треку — не знаю, як він звучав раніше, але зараз це чутливе оспівування любові до світу, і українська йому страшенно пасує».

Діти інженерів, Volodymyr Dantes — ++

Оля Закревська: «Одного разу Володимир Дантес розповів, що йому дуже подобається гурт Діти інженерів. Потім ще раз згадав про це десь. А потім дізнався, що вони припиняють діяльність. Проте ця колаба все ж сталася, і вийшла щемка пісня про комунікацію між найближчими людьми, розділеними військовою службою».

Dakh Daughters — Повернення (Вікторія Амеліна)

Оля Закревська: «Дівчата з Dakh Daughters завжди ледь не найкраще обходилися з віршами поетів, які покладали на пісні. Але одна справа — Плужник та Семенко, які жили сто років тому, а інша — рядки Вікторії Амеліної, загиблої через російську ракету зовсім нещодавно. Що більше, ці рядки — про досі відкриту рану: втрату дому й намагання не втратити про нього пам’ять. Неймовірна робота, візьміть хустинки перед прослуховуванням».

Женя Кудрик: «Мабуть, ми всі скучили за Dakh Daughters. Новий альбом і сингли “Pandora’s Box” та “Повернення” — як подарунок. Я зазвичай критично ставлюся до “оспівування поезії”, але ця робота пробирає до мурах. Вона болюча і правдива. Вони точно знають, про що співають — і тому хочеться плакати.

Я не встигла взяти нічого з дому, але тепер на моєму підвіконні стоїть маленька ікона й кілька фото, які мама передала з Криму рік тому. Уже три роки у своїй творчості досліджую тему дому. І все більше відчуваю: як співають Dakh Daughters — дім обертається в кишені. Я виїхала з дому, але дім ніколи не виїде з мене. Я ношу його з собою. Завжди».

Death Pill — Craterface

Оля Закревська: «Просто, раптом ви не знали, у нас є жіночий хардкор-панк гурт світового рівня, про який радо пише західна важкомузична преса. Новий сингл Death Pill — про крик від болю та злості через ненависть до себе та токсичні стосунки, що зламали ліричного героя. “Craterface — обличчя, вкрите шрамами. Але кожен шрам — доказ того, що ми вижили. Це не слабкість. Це сила — стояти на висоті, коли світ руйнується під вашими ногами”, — розповідає гурт про новий сингл».

First to Die, Ґрунт Палає — Паразит

Оля Закревська: «Перепрошую завчасно, такий настрій — порадити вам позлитися під альбом “Першоздохлі пиздують” грайндкорників First to Die. Гурт наголошує: в цих треках — все, що вони хотіли сказати світу, їхня лють, розйоби, сміх та біль. Ось у цьому треку, першому на релізі, — лють, якщо що».

Kadnay — МаХат МаХат

Оля Закревська: «У Kadnay вийшов, загалом, ніжний та ліричний альбом «Квітами на глибині», тому я вибрала з нього один із двох все ж мажорних та танцювальних треків. А під “МаХат МаХат” ви справді танцюватимете, обіцяю. До речі, пане Дмитре, а навіщо було запікувати слово “похуй” у приспіві?».

Околиця — Місто

Лєра Зданевич: «Мій улюблений трек від проєкту “за її лаштунками” від “На її основі”. Атмосферний, млосний, хтивий. Проходячи повз бар на презентації проєкту, Настя сказала мені, що у повній версії відео дуже багато разів говорить слово “секс”. Власне, від треку враження відповідні.

Загалом для повноти картини, як створювався цей та ще 4 треки в раптових тандемах українських артистів (Околиця, Сквер, Туди-Сюди і Смерть, Слухай Сашу, oneWitch) і саундпродюсерів (Crybye, fimamaru, Imager, Mytro, Witsyk) — дивіться в повному шоу “за її лаштунками”».

Slukhay Sashu — Відпускай

Женя Кудрик: «Я захоплююсь творчістю Слухай Сашу ще з першого релізу. Її новий трек — як справжня весна: ніжний, світлий, той самий тендітний порух до життя й радості. Особливо відгукується рядок “є тільки сьогодні” — він про наш загострений досвід “тут і зараз”. Коли щодня нагадує, як усе крихке й швидкоплинне. Ця пісня для мене — про цінність моменту, потребу в легкості, людській підтримці й вибір бачити світло, попри все».

Sominaryst — ADHD

Женя Кудрик: «ADHD — мій улюблений трек з альбому “Qualia”. Я обожнюю експериментальну електроніку, але мені завжди бракувало в ній голосу та сенсового посилу. Цей трек поєднує все, що люблю: ламану ритміку, глибокий саунд і слова, які хочеться слухати. Особливо подобається, як трохи розслаблений, ніби байдужий тембр Антона перегукується з синтами та басом».

typeled — дім на піску

Марічка Максимець: «Після мовчання, яке здавалося довшим, ніж було насправді (дуже вже я люблю typeled, не могла вже чекати), Пилип Дьяченко повернувся з новою роботою. “Дім на піску” — перший сингл після торішнього альбому “Більше ніж здається”, і це саме той випадок, коли чекати було варто. Трек про стосунки на відстані, про внутрішню боротьбу, тугу за домом, життя в країні, де війна все ще не відступає. Коротше кажуть — кожен тут знайде щось своє.

Саунд повільно змінюється, наростає і тягне за собою. Я люблю створювати візуалізації треків, так ось цей звучить, ніби ти стоїш біля моря і дивишся, як хвиля за хвилею змиває пісок з-під ніг. І, здається, у цьому змитті — трохи звільнення.

Ви тільки послухайте, як невимушено Пилип може створити атмосферу спокою, навіть коли говорить про важке. І водночас відчувається — його звучання розвивається, стає багатшим, об’ємнішим, сміливішим. Відчуття, що хтось почув мої думки, заспівав їх замість мене — але краще, ніж я могла аби сама».

Ortea, Liia — Відпускать

Марічка Максимець: «Коли двоє артистів із дуже різними музичними бекграундами об’єднуються, результат може бути як мінімум неочікуваним. Але у випадку Ortea та Liia — ще й напрочуд влучним.

“Відпускать” — це електропоп, який, попри легкість звучання, говорить про важке: про той болючий, але необхідний момент, коли любов згасає, і потрібно дати собі шанс на новий початок. І це не просто про стосунки — це про зрілість, про внутрішню чесність, про відвагу попрощатися з тим, що вже не працює.

Мене дуже потішило, наскільки органічно тут звучить Лія Ісаєва, попри те, що її останній мініальбом “Сухоцвіти” був значно інтимнішим та концептуальнішим. Ортеа ж, як продюсер, зумів не заглушити її тендітність, а навпаки — розгорнути її голос у більш синтезованому, але все ще чутливому середовищі.

Це одна з тих пісень, які залишають легкий посмак. Не драму — а спокій. Вміння відпускати — це теж любов. І тут воно звучить дуже чесно».

Shmiska — Балкон

Марічка Максимець: «”Балкон” — це не втеча від світу, а, скоріше, пауза, щоб нарешті вловити власні думки серед шуму інших голосів. Мені дуже зайшло, як тут усе звучить — починаючи з піанінного інтро, яке створює враження, що слухаєш чийсь щоденник під акомпанемент вуличного дощу. Саундпродюсер Антон Шитель тонко підкреслює ці емоції — без надмірностей, із повагою до тиші.

Рене говорить про те, що багато хто відчуває, але не завжди вміє сформулювати: той момент, коли здається, ніби змінюєшся настільки, що стаєш собі незнайомим. І це дуже чесна пісня. Ненав’язлива, трохи ламка, але сильна в своїй простоті».

Popil, Муся — В твоїх руках

Марічка Максимець: «Є пісні, які ніби просто кладуть голову на плече. Дуже дивна метафора, але ви ж знаєте, правда ж? Саме така — новий трек від інді-проєкту Popil у співпраці з дебютантом Мусею. “В твоїх руках” — це інді-фолькова колискова для дорослих, де скрипка звучить як ледь стримане зізнання: “мені тебе дуже не вистачає”.

Особливо тішить, що для Мусі (а точніше — Захара Підкевича) це перший офіційний реліз. І одразу настільки щирий, ніби він давно в цьому всьому. Андрій Чуйко з Popil вкотре доводить, що інді в Україні може бути не лише стильним, а ще й дуже теплим».

---

Читайте також: Як виглядала церемонія нагородження Jäger Music Awards 2025 зсередини