Цей матеріал — частина спільної серії Лірум і Brave! Factory про нове покоління українських артистів, для яких фестиваль став простором для творчого розвитку й реалізації сміливих ідей. У ній ми розповідаємо про музикантів, які починали на Brave! Factory або виростали всередині екосистеми фестивалю, експериментували з форматами й тепер повертаються до нього з новими проєктами, колабораціями та масштабнішими шоу.
22-23 серпня. Київ, Кіностудія ім. О. Довженка. Brave! Factory Festival: Народжені Brave!
Матеріал опубліковано на умовах партнерства.
Всеволод Корецький, або Seba Korecky, давно є частиною екосистеми Closer: починав із вечірок Vertuha, згодом став резидентом клубу, виступав на його великих подіях, писав власну музику й поступово прийшов до лайвів із бендом.
Ми поговорили з Сєбою про шлях від діджейства до повноцінних лайвів, свободу експериментувати всередині Closer, факапи, які перетворюються на найкращі моменти виступів, різницю між стримінгами й концертами та його уявлення про ідеальний фестивальний перформанс.
Ти вже довгий час є частиною екосистеми Closer. З чого для тебе почалася ця історія?
— Перша вечірка, яку я відвідав у Closer, була Vertuha — наша ж вечірка. До цього я був там хіба що на лекціях.
Під час повномасштабного вторгнення ми зробили велику вечірку в Арсеналі на дві локації — Арсенал і Вогник. Сергій (Сергій Яценко, співзасновник Closer — прим. ред.) прийшов, подивився, як ми це зробили, і запропонував провести тестову вечірку в Closer. Після цього нас запросили стати резидентами.
Ми почали робити там свої формати, концерти, фестиваль Vertuha на всю територію Closer. А потім мене почали кликати на спеціальні події — Стрічку, Brave! Factory. Так усе й розвивалося.
Що для тебе означає бути частиною цієї екосистеми?
— По-перше, це просто приємно по-людськи. Коли тебе запрошують на фестивалі чи великі івенти з репутацією, его, звісно, тішиться.
А ще для мене це завжди про довіру, бо я постійно експериментую з форматами. Сергій готовий ризикувати разом зі мною. Може потім бути чимось незадоволений, але все одно дає можливість пробувати.
Пам’ятаю один виступ у Closer, коли я мав грати лайв із модулями, але після першого треку все зламалося. Програма, яку я готував, просто перестала існувати. Я почав імпровізувати й зіграв дуже жорсткий, мінімалістичний сет — raw Chicago house, Detroit techno, зовсім не те, що планував.
Мені потім переказали, що Сергій зайшов, послухав хвилину чи дві, сказав: «Сєба йобнувся» — і пішов. Але після цього все одно запрошує мене знов і знов. Тому для мене це якраз про повагу до експериментів.
Ти встиг бути діджеєм, писати власну музику, організовувати Vertuha й виступати з бендом. Ти сприймаєш це як різні проєкти чи як один творчий шлях?
— Як один шлях.
Але музику я писав ще зі школи й завжди більше позиціонував себе як композитор, аранжувальник, саунд-дизайнер.
Я довго думав, чи варто розділяти різну музику за псевдонімами. У результаті вирішив випускати все під одним ім’ям і просто показувати різні свої сторони.
Я розумію, що з погляду брендингу це складніше, але навіть під час вечірки не можу грати один жанр. Для мене музика набагато ширша за жанри й стилі. Вона більше про емоцію, історію, подорож.
Тому паралельно існують вечірки, лейбл, мої сольні виступи, лайви з бендом — але для мене це все одна історія.
Як Brave! Factory вплинув на твою творчість і рух в індустрії?
— Сто відсотків вплинув.
Для мене кожен великий івент — це акселератор випуску або фіналізації музики. Мені потрібен дедлайн. Коли працюєш сам на себе, дуже легко сказати: «Зроблю завтра». А тут є конкретна дата, до якої треба доробити програму, пісню чи трек.
Плюс це досвід живих виступів на великих майданчиках.
Під час виступу я спілкуюся з музикантами через talkback, і ми можемо в моменті робити імпровізовані вставки, соло, повторювати якісь частини. Для мене важливо, щоб концерт не був просто відтворенням того, що люди вже чули на стримінгу.
Можливо, лайв звучить гірше, ніж запис, можливо, з помилками, але головне — що він живий. Люди це одразу відчувають.
Твої концертні версії можуть сильно відрізнятися від того, що люди чують на стримінгах. Для тебе це принципова річ?
— Так. Я взагалі роблю багато версій своїх пісень і часто їх усі випускаю.
Стримінги для мене більше про промо. Зараз люди часто слухають треки по дві-три хвилини, а для мене це дуже стислий формат. Для мене пісня — це приблизно п’ять-сім хвилин.
Тому довші або альтернативні версії ми можемо випускати на Bandcamp. Є окремі версії для діджеїв, концертні аранжування.
А лайв ще дуже залежить від складу музикантів. У мене були випадки, коли музиканти фактично грали зовсім інше аранжування. Не можу сказати, що воно було гірше — просто інше.
Тому концертна версія справді може дуже сильно відрізнятися від оригінального треку. Але що робити — таке життя.
У тебе є кілька форматів виступів із Nota Clüb. Як вони відрізняються?
— Nota Clüb — це мій проєкт з Аркадієм. Я пишу музику, придумую вокал і вокальні партії, тексти, а він співає. Аркадій придумує вокал і вокальні партії, тексти і співає. Інколи я його направляю трохи.
У нас є скорочений формат, де виступаємо я, вокалісти, духові, гітарист. А є фулбенд: барабанщик, клавішник, гітарист, басист, вокалісти, духові, я на синтезаторах і модулях, перкусіоніст. На Стрічці в нас ще були струнні — віолончель і скрипка.
Що саме буде цього року на Brave!, поки до кінця не фіналізовано. У мене завжди багато рішень приймаються в останній момент. Але те, що це буде вау, — сто відсотків.
Чи є у ваших лайвах якісь пасхалки або речі, які можуть помітити тільки уважні слухачі?
— Люди знають деякі пісні зі стримінгів або сетів у версіях по три хвилини й ніколи не знають, які додаткові частини можуть з’явитися в лайві. Можливо, це вже можна вважати пасхалкою.
В електронному проєкті я ще вставляв різні семпли й смішні штуки.
А з бендом… Мені здається, сам виступ уже трохи прикол. Він веселий, між піснями я щось розповідаю, можу якусь дурницю сказати — і це теж стає частиною лайву.
Якби можна було зробити ідеальний виступ без обмежень бюджету чи реалістичності, яким би він був?
— Сподіваюся, частково це вийде зробити вже на Brave! цього року — принаймні в музичній частині. Я хочу запросити ще й хор.
А якщо говорити про максимально ідеальний формат, то це велика сцена, де всім вистачає місця. На Стрічці в Мезоніні нас одного разу було 13 людей на сцені — це було жорстко.
Хотів би велику сцену зі сценографією та постановкою. Я вже давно думаю, як це можна реалізувати.
І, звісно, музиканти. Локація вже не так важлива. Головне, щоб на сцені були свої люди й ми всі кайфанули.
Якщо згадати твій перший виступ на Brave! і порівняти його з тим, що ти робиш зараз, що найбільше змінилося? Чи дав би ти собі тодішньому якусь пораду?
— Після першого виступу, ще після саундчеку, я всім казав, як шкодую, що під час концерту сам стою на сцені. Не стаю в залі.
Я виходив послухати, як звучить бенд, і це було неймовірно. Ми тоді зібрали дуже класний склад. Я реально заздрив людям, які могли почути це з натовпу.
Щось радикально змінити я б собі не порадив. Усі мінімальні факапи ми вирішували прямо на сцені: якщо хтось десь не встиг зіграти, ми могли пропустити частину, зробити луп, потягнути її довше.
Через те, що це живий формат і ми не просто рухаємося по таймлайну, усе можна врятувати в моменті.
Цьогорічна тема фестивалю — «Народжені Brave!». Що для тебе сьогодні означає сміливість?
— Бути чесним із собою та іншими. За будь-яких обставин знаходити і бачити красу, займатись улюбленою справою та поширювати любов!
Якби потрібно було описати Brave! Factory трьома словами, якими б вони були?
— Фестиваль сміливих людей.
Кожна велика подорож починається з першого квитка. Купуй свій квиток до Києва через Uklon Travel — і нехай єдина пересадка цього літа буде між сценами Brave! Factory.
Читайте також: «Я нарешті перестала говорити через когось іншого»: vesnavoseny — про дебют на Brave! Factory
Розповiсти друзям
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: