Пісня за піснею: Rosequit про дебютний альбом «Розквіт»

4 вересня гурт Rosequit представив дебютний альбом Розквіт. До нього ввійшли 13 треків, чотири з яких вийшли раніше як сингли. Решту дев’ять треків оприлюднили разом з альбомом.

«Цей альбом обʼєднує в собі пісні, які я писав у період із 2010 до 2023 року — протягом 13 років. У мене завжди спершу музика, потім слова. Тому часто доводиться довго страждати, поки я не зрозумію — не відчую, про що пісня. Контексти пісень різняться між собою, але від “Немає меж” до “Світло і тінь” пролягає спільна нитка — невеликий уривок прожитого життя», — ділиться лідер гурту Юрій Грузинський.

Спеціально для рубрики «Пісня за піснею» Rosequit розповідає про кожен трек з альбому.

Немає меж

Це нова пісня — 2023 рік, коли я вже думав про альбом. Я придумав основний риф на такому бруднуватому звуці, який я дуже люблю, але який став чистішим до фінального едіту. І мені захотілося зробити пісню-мотивашку для себе: давай уже не ний, а роби щось. Це єдина пісня з усього альбому, у якій присутнє неукраїнське слово — «камон». Найгірше те, що я не зміг нічим його замінити — усі альтернативи були ще гіршими. Я навіть думав усе переписати спочатку, але залишив як є. Якщо чесно, це слово мене картає щоразу, коли я чую цю пісню.

Без тебе

Цей трек теж 2023 року. Тут справді пісня приснилася, прямо на Новий рік. Я швидко записав на телефон мелодію і ліг спати далі. Добре, що запис вийшов розбірливий. З текстом була біда, поки я не почав бавитися в ці контроверсійні звороти: «біжи повільно, кричи тихо». Тоді вже вийшло краще.

Друг

Стара пісня, десь 2017 рік. Насправді текст тут із трьох шматків, які я дописував із перервами в кілька років, і ми при цьому вже грали її на концертах. Я підозрюю, що в тексті на лайвах було щось інше. Тому зараз, коли я її співаю, я й сам не маю до кінця відповіді, про що вона. Простіше сказати, що про рефлексію, та й годі.

Сонце

Десь 2018 рік. Я придумав на кухні цей перебір, і пісня одразу відчулася разом з історією, яку мені розповідав дід. Я був малий і питав різне: «А що це? А чому так?» (найуніверсальніша відповідь — «бо так»). Тоді це було чомусь питання про ангелів. І я чітко пам’ятаю пояснення: «Уяви, що ти заблукав у лісі, йдеш дуже довго, дуже втомився, а потім випадково потрапляєш у болото, бо нічого не бачиш, і починаєш тонути. І саме тоді, коли ти повністю застряг і здається, що вже не вибратися, ти все одно не здаєшся — і тоді раптом знаходиш у собі сили вилізти. Насправді ці сили і є твій ангел: він бере тебе попід руки й допомагає вибратися. От щось таке». Я хотів передати щось подібне далі — тільки тепер це вже моє звернення.

Лютий (Radio edit) (2022)

Написав її у квітні 2022-го. Це була емоційна реакція, яка, як я звик, не відлежалася, і я такі пісні не дуже люблю. Там вистачає простуватих текстових речей. Видавати не хотів: попри реальні емоції, це все одно можна інтерпретувати як спекуляцію чи кон’юнктуру. Але мене переконав мій друг і тоді фактичний учасник гурту, хоч він і не грав буквально, але все знімав, — Іван Буянський (зараз служить у 49-й бригаді), який послухав і, можна сказати, наполіг: «Давай видамо». Пісня справді багатьом відгукнулася. Хоча смішно, що не раз доводилося чути, ніби наш «Лютий» насправді «добрий».

А чому радіо-едіт? Тому що, коли ми видали основну версію, усе було ніби клас, але для того, щоб пісня прозвучала на радіо, ми отримали фідбек, що її варто допрацювати. Коли запитували, як саме допрацювати, дуже допомогла Соня Сотник. Завдяки їй ми й докрутили цю пісню. Щоправда, я очікував чітких інструкцій, а тут було щось на зразок: «Це треба чуєчка, щоб качало». От таке завдання я й поставив Валері Лихачову. Також виявилося, що щось не так із доріжкою басу, тому його довелося перезаписати: я переграв його без підготовки, просто тому, що прийшов сам, а часу не було. Пісню взяли, усе вдалося, потім на додачу прилетів фідбек, що «на басу грає якийсь демон».

Ріка

Це пісня 2020 року. Я, по-чесному, вважаю, що, можливо, її не варто було додавати до альбому. Проте як для синглу вона теж не дуже годиться. Словом, пісня в нас була, тому все ж вона ввійшла до альбому. Текст я прямо вигадував, тому вийшли знову рефлексійні ноти. Проте до недавнього часу це була улюблена пісня басиста Юри. Може, до речі, саме тому вона в альбомі.

Стрімголов

Люблю цю пісню, вона теж десь 2020 року, до речі. Технічно непроста, мені вдалися прикольні вокальні експерименти, і вона грувить. Це той момент, коли ми кайфуємо просто з першого такту (якщо, звісно, добре зіграємо). Сама пісня — про людину, яка перебуває в стані хронічного заспокоєння себе, що «все гаразд», хоча насправді їй уже досить. І ось це кочування до постійного «завтра», це відкладання важливих кроків, питання «нащо» і «для чого» — вони риторичні, ясна річ.

Загублені

Це нова пісня, написана десь у 2023-му. Тут усе тривіально — історія згасання чогось сяйнистого і чудового, що закінчилося.

Душа

Теж пісня десь 2020–2021 років. Може здатися, що це пісня про любов, про певні рефлексії, як я це часто роблю в текстах, але це не так. Усе набагато прозаїчніше, але не хотілося б розкривати все. Цікаво: які будуть варіанти? До речі, це єдине гітарне соло в альбомі та й, мабуть, узагалі за всю дискографію, яке придумав не я: лише зіграв і заморочився зі звуком.

Ніч

В основі лежить історія про абсолютну самотність. Щось більше не дуже хочеться додавати. Пісня давня. Я її «накидав» у 2016 році просто на гітарі, причому дуже швидко — і музику, і текст. Зробив домашні записи, трохи помудрував із вокалом, але не більше. Коли тут, у Києві, у 2022-му мало хто був і не дуже було зрозуміло, що взагалі можна робити, ми списалися з Женею Івановим. Він узяв за основу мій вокал та акустику, а все інше — справа його рук. Так у нашому рок-гурті зʼявилася «темна електронщина».

Дійти

Fun fact: пісня мала бути колаборацією, я написав її у 2021 році. Потім — війна, уже було не до колаборацій. А пізніше все само собою стало неактуальним. Але пісня прикольна, риф цікавий, Іван на барабанах «роздає» дуже гарно, тому ми вирішили її зробити. Ця пісня — це своєрідна мантра. «Хай лиш тільки мить, вона варта, щоб дійти». От ми нарешті дійшли із цим альбомом.

Хвилі

Не знаю, нащо я це памʼятаю, але це остання пісня, яку я написав до повномасштабного вторгнення. А ще це найкоротша пісня в альбомі — вона триває всього 2 хвилини 30 секунд. Хотілося виру емоцій, своєрідних «гойдалок» — ну, десь так і вийшло.

Світло і тінь

Це найстаріша пісня альбому — я написав її ще у 2010-му. По-перше, хотілося нарешті натякнути, що мій основний музичний інструмент, як не дивно, — це піаніно і що далі ми теж будемо з ним працювати. По-друге, хотілося трохи світла наприкінці альбому, а ця пісня саме про це. По-третє, у мене нарешті зʼявилася технічна можливість реалізувати все, що я придумав. Валера Лихачов каже, що вийшло навіть пафосно (я сподіваюся, що ні). Єдине, що я додав до придуманого раніше і що здалося мені супердоречним у розрізі всього альбому, — це фраза: «Та в тебе є сьогодні» — цього як мінімум достатньо, щоб продовжувати.

---

Читайте також: Пісня за піснею: Юрій Гуржи про спільний альбом з Сергієм Жаданом — «Шостий псалом»