Пісня за піснею: Юрій Гуржи про спільний альбом з Сергієм Жаданом — «Шостий псалом»

29 січня Сергій Жадан та Юрій Гуржи випустили мініальбом Шостий псалом. Реліз створений за мотивами текстів Бертольта Брехта в українських перекладах Сергія Жадана та авторських текстів самого письменника. До платівки увійшли шість композицій, записаних за участі Юрія Андруховича, Pianoбой, Альберта Цукренка, Мар’яна Пирога, Мар’яни Садовської, Tember Blanche, а також німецьких музикантів Rüdiger Linhof і Jan Müller та Хору Одиноких Сердець Сержанта Пеппера.

А 27 травня у Києві відбулася презентація саме вінілового видання альбому. Під час зустрічі Жадан і Гуржи говорили про роботу над платівкою, натхнення Брехтом та зв’язки між Харковом і Берліном. Шостий псалом став четвертою спільною музичною роботою митців і першим етапом масштабного німецько-українського мистецького проєкту, що поєднає музику, театр і літературу.

«Поет у вигнанні отримує найтрагічнішу, але й найчеснішу роль — роль того, хто свідчить, фіксує і звинувачує, роль того, хто має право говорити, не стримуючись», — пише Сергій Жадан у передмові до альбому.

Під час презентації команда також оголосила благодійний збір на проведення літнього табору для дітей спільноти «Хартія». За донат від 2000 гривень можна отримати в подарунок вінілову платівку Шостий псалом. Надіслати скріншот платежу і поштові реквізити можна на пошту rgosling0708@gmail.com.

А вже 26 серпня у київському культурному просторі Squat 17b відбудеться відкрите прослуховування альбому за участі Сергія Жадана, Юрія Гуржи та запрошених артистів.

Спеціально для рубрики «Пісня за піснею» Юрій Гуржи розповів історію створення кожної пісні альбому — від перших музичних задумів до запису з українськими та німецькими музикантами.

Міста (ховають у собі поетів)

За моїм задумом, увесь трек мав триматися на рифі контрабаса, який звучить майже без змін упродовж усієї пісні. Усі інші інструменти — барабани, клавішні, гітара — додають свої елементи навмисно стримано й делікатно. Разом із монотонною хоровою партією все це складається в медитативний потік, і на цьому тлі найемоційніше — це голоси Жадана й Андруховича, які читають цей текст Сергія.

Також у мене було бажання додати ледь помітний, концептуальний звуковий шар. Я вирішив записати звуки, які можна почути на могилі Брехта. Прийшов на цвинтар, стояв хвилин п’ятнадцять із мікрофоном у руці, не рухаючись, і вслухався в простір: дерева, птахи, шум вулиці неподалік, інколи — трамвай. Люди, які проходили повз, дивилися на мене, м’яко кажучи, як на дивака.

Коли ми написали Юрію Андруховичу, він гастролював, але, повернувшись додому, дуже швидко записав свій вокал. Нам залишилося лише інтегрувати ці доріжки в загальний проєкт — і пазл склався.

Пригадую

Коли я відкрив збірку «Похвала діалектиці» з перекладами Брехта, зробленими Сергієм, і почав розглядати ці тексти як потенційний матеріал для пісень, швидко з’ясувалося: більшість із тих, які легко уявити з музикою, уже стали піснями. Тому я змінив стратегію — звернувся до верлібрів.

«Шостий псалом» став не лише одним із треків альбому, а й у результаті дав йому назву.

Працюючи з поезією, яка не задумувалася як пісенний текст, композитор неминуче стикається з проблемою відсутності приспіву. У випадку з «Шостим псалмом» як потенційний приспів для мене пролунав останній рядок вірша — «пригадую, для чого прийшов у цей світ».

Мені хотілося, щоб пісня звучала як мій спогад про альбоми Тома Вейтса середини 80-х — Swordfishtrombones і Rain Dogs (саме спогад, бо я роками до них не повертався) — такий умовний джаз, трохи розхитаний, ніби зіграний о п’ятій ранку після п’яної ночі в невеликому, хронічно прокуреному барі.

Дмитро Шуров не просто додав клавішні й заспівав у приспіві — він надіслав нам цілу низку доріжок: піаніно, електроорган, додаткову перкусію, багатоголосся. Саме завдяки цьому пісня вийшла на наступний рівень.

Спаліть мене

Перша з двох пісень альбому в стилі сінті-свінгу. У моїй колекції є з десяток платівок Джанго Райнхардта та його послідовників, і цей трек мав звучати так, ніби його позичено з однієї з них. Текст максимально контрастує з музикою: він присвячений одній з найганебніших сторінок німецької історії раннього періоду націонал-соціалізму — спаленню книжок 1933 року.

Альберт Цукренко — поціновувач творчості німецьких композиторів Курта Вайля та Ганса Айслера, які тісно співпрацювали з Брехтом, — тож запросити його для виконання вокальної партії в приспіві було цілком природно. Він додав треку гротеску й театральності.

Упродовж усієї пісні, окрім барабанів, звучить концептуальна перкусія — сірники та запальнички. А після останнього акорду, на тлі звуку згасаючого багаття, чути голос Рюдігера Ліндгофа, музиканта відомого німецького гурту Sportfreunde Stiller. Він є одним із найпослідовніших волонтерів серед німецьких культурних діячів: неодноразово організовував збори, особисто доставляв придбані автівки швидкої допомоги в Україну, а також заснував ініціативу KulturKonvoi, яка, зокрема, привертає увагу до ситуації в Україні та підтримує українських музикантів.

Нічний гість

«Політичних поглядів Брехт протягом життя не змінював, а ось поетика його змінювалася. І це значно цікавіше», — пише Сергій Жадан у передмові до альбому.

Я був щиро здивований, коли натрапив на цей вірш — настільки ліричний, що навіть важко повірити в авторство Брехта. Я перевірив, знайшов оригінал німецькою і можу підтвердити: це справді він, Бертольт.

Від самого початку, щойно з’явилася музика, я чув у голові голос Мар’яна Пирога. Я давно захоплююся його творчістю і був переконаний, що цю пісню ніхто не заспіває краще за нього. На жаль, я вже поїхав із Харкова, коли Мар’ян дістався студії «Март», де записувався альбом.

Пам’ятаю, як стояв увечері на платформі берлінського метро, чекав на поїзд і слухав першу версію пісні з вокалом Пирога, яку мені надіслав Сергій Кондратьєв. Довелося сісти: це звучало настільки сильно, що перевершило всі мої очікування. Якщо в репертуарі Мар’яна є трек, еротичніший за цей, скажіть мені :)

Гість Нічного гостя — ще один німецький музикант. Це Ян Мюллер, легенда німецького постпанку, басист гурту Tocotronic. Ми вперше перетнулися під час радіоінтерв’ю на початку повномасштабного вторгнення. Відтоді регулярно спілкуємося, і я радий, що мав нагоду допомагати йому відкривати для себе українську культуру та музику — тепер він, своєю чергою, радить її слухачам свого подкасту Reflektor.

Ніч, яку не забути

У цій пісні текст Брехта майже непомітно переходить у текст Жадана, а джазові куплети перетворюються на ностальгійний sunshine pop у приспівах. Такого ефекту ми б не добилися без Саші Ганапольської з гурту Tember Blanche, за чиєю творчістю я теж уже деякий час стежу з великою зацікавленістю. Її голос додав легкості й романтизму — це вимір, якого пісні не вистачало.

Звук нічних вулиць записувався в Нью-Йорку, на Мангеттені, у грудні 2025 року.

Берт Брехт

«Брехт до кінця зберігав здорове почуття гумору, всю свою марксистсько-християнську патетику щиро врівноважуючи самоіронією», — зазначає Сергій Жадан.

Цей трек задумувався як веселий, зухвалий сінті-свінг і саме в такій манері кілька разів виконувався під час наших перформансів із театром «Березіль». Але фантастична Мар’яна Садовська своїм співом ніби відправила його на Марс. Тепер я чую в ньому космос, про який навіть не думав — ані коли писав, ані коли записував цю пісню. Берт Брехт тут стає міжпланетним.

І я дуже люблю це гітарне соло Сергія Кондратьєва. Справжнє щастя — мати в студії людину, яка не лише повністю тримає в руках увесь процес запису, а й у потрібний момент може взяти гітару та зіграти як Бог.

Створення і випуск альбому було здійснено за фінансової підтримки Посольства Федеративної Республіки Німеччина в Києві та за організаційної підтримки Почесної консулки Федеративної Республіки Німеччина у Харкові Тетяни Гавриш.

---

Читайте також: Пісня за піснею: kedrova про альбом #2