«Казки незвіданої землі»: як український фольклор перетворюють на анімаційний серіал

Уявіть землю, якої ще немає на жодній карті. Тут можна натрапити на Жінку-вербу, закохатися у привида або розбудити давню силу, яка жила під землею задовго до появи людей. А знайомі українські степи, болота й гори виглядають трохи інакше — так, щоб їх можна було впізнати, але не до кінця.

Саме таким буде світ «Казок незвіданої землі» — п’ятисерійної анімаційної фентезі-антології для підлітків і дорослих. Поговорили з командою проєкту про український фольклор, цифрові колажі, співпрацю з музеями й довгий шлях від ідеї до готового серіалу.

Розробку проєкту здійснено за підтримки Українського культурного фонду в межах грантової програми «Мистецтво в кадрі».

Матеріал опубліковано на умовах партнерства.

Земля, якої немає на карті

Ідея «Казок незвіданої землі» виросла з давнього інтересу режисерки та сценаристки Олени Рубашевської до фольклору, природи й історій, якими люди здавна пояснювали незрозумілий світ навколо себе.

«У дитинстві я багато слухала казок від бабусі, а пізніше подорожувала Україною, зокрема малими містами, селами та природними територіями, бувала в етнографічних експедиціях — і чула багато різних історій та переказів. Поступово виникла ідея вигаданої землі, яка не має точної карти, але в якій можна впізнати різні частини України», — розповідає Олена.

Спочатку Незвідана земля могла б уміститися в одну історію. Але навіщо зупинятися на одному герої та регіоні, якщо можна створити цілий світ?

Так проєкт став антологією з п’яти 20-хвилинних епізодів. У кожному з них будуть нові персонажі, окремий конфлікт, інший ландшафт і власні надприродні сили. Водночас усі історії відбуваються у спільному світі.

«Мені хотілося, щоб у глядача залишалося відчуття, що за межами кожної окремої історії існує ще величезний світ, якого ми поки не побачили», — пояснює режисерка.

Що ж відбувається в окремих частинах цього світу?

У Крижаних горах молодий льодоруб Горан закохується в жінку-привида Невену. Його одержимість ставить під загрозу шлюб із Міліцею, поки суворі зими дедалі сильніше змінюють життя ізольованого поселення.

У багатих на корисні копалини Безкраїх степах брати-шахтарі Дамір і Деян змагаються за Павліну та спускаються все глибше під землю в пошуках вугілля. Зрештою їхня жадібність приводить до зустрічі із силою, яка існувала там задовго до людей.

У виснажених посухою Полях німий онук мельника перетинає заборонений кордон, щоб знайти спосіб урятувати громаду від голоду.

У місті, яке постійно розростається, Данко зустрічає Жінку-вербу. Її прихований світ поступово зникає разом із природою, яку витісняє людська експансія.

А у Великих болотах сирота Аскар, вихований для осушення й підкорення заболочених земель, знайомиться з Євкою. Вона знає, як пройти крізь болота, не намагаючись перемогти їхню мінливу природу.

Коротко кажучи, легко не буде нікому.

Фольклор є, але знайомих казок не чекайте

«Казки незвіданої землі» не екранізують конкретні народні сюжети. Команда працює радше з традиційним уявленням про природу як живий простір, населений силами, яких людина не завжди може зрозуміти — і тим паче контролювати.

Саме звідси у світі серіалу з’являються Жінка-верба, Кам’яна Баба, дивні істоти, прикмети й заборонені місця. А вода, дерево, камінь чи вітер можуть мати власну волю.

«Я досить вільно працюю з цим матеріалом, тому що не прагну створити етнографічну реконструкцію. Для мене важливіше зрозуміти внутрішню логіку старих вірувань і перенести її у вигаданий світ. Тому український фольклор тут є фундаментом, але самі сюжети й персонажі переважно авторські», — пояснює Олена Рубашевська.

Надприродні герої також не мають одного чіткого прототипу. Художниця анімації та ілюстраторка Юлія Табенська поєднує в них образи й мотиви з різних міфологічних традицій.

«Невена — це трохи Мара, трохи Літавиця, але й західноєвропейський демон-сукуб. Мотив перетворення людини на дерево має давнє коріння у слов’янській міфології. В українській традиції, наприклад, добре відомий образ дівчини-тополі. Верба в народних уявленнях теж пов’язана не лише з життям і відродженням, а й зі смертю та потойбічним світом», — розповідає Юлія.

П’ять історій поєднають повторювані рослини, предмети, орнаменти, дивні знаки й візуальні рими. Наприклад, річ, яка в одній серії просто стоїть у чиємусь домі, в іншій може з’явитися вже у зовсім новому контексті.

Втім, команда не хоче перетворювати серіал на квест із пошуку «пасхалок». Кожен епізод можна буде дивитися окремо, а уважні глядачі просто отримають ще один рівень історії.

І ні, це не зовсім дитячі казки

Тут будуть фантастичні істоти й казкові світи, але сам серіал створюють передусім для підліткової та дорослої аудиторії.

У давніх казках завжди знаходилося місце для смерті, страху, самотності, зради, жадібності й відповідальності за власний вибір. Просто з часом казку почали сприймати насамперед як дитячий жанр.

«Фантастична форма дозволяє говорити про складні теми без прямого повчання. Підліток може передусім побачити пригоду, дивний світ і персонажів, які роблять непростий вибір. Дорослий, сподіваюся, побачить також історії про пам’ять, втрату, стосунки людини із землею та наслідки того, як ми намагаємося підкорити природу», — говорить режисерка.

Продюсерка Світлана Рудюк додає, що проєкт сам поступово підказав команді, для кого його створюють.

«Коли ми бачимо готові сценарії та візуальну мову, чуємо музику й голос казкаря, стає зрозуміло, що це передусім авторська анімація для зрілої аудиторії. Це не дитячі казки. Вони поетичні, атмосферні, місцями медитативні й побудовані на традиції казкового оповідання».

Впізнати Карпати — і трохи засумніватися

Візуальний світ серіалу створюють у техніці цифрової 2D-колажної анімації. У ньому поєднуються мальовані персонажі, архівні фотографії, живопис, музейні предмети, ботанічні зображення й природні фактури.

Кожен регіон Незвіданої землі має реальну географічну основу. У серіалі можна буде впізнати українські Карпати, степи Донеччини, болота Полісся, печери й ущелини Поділля, північно-західні ліси та простори Сумщини.

Але впізнати — не означає побачити їх такими, якими вони є насправді.

«Ми навмисно змінюємо географію: збільшуємо гори, висушуємо поля, переносимо природні й культурні деталі, щоб знайоме ставало трохи чужим», — пояснює Олена Рубашевська.

Кожен регіон матиме власну палітру, рослини, тварин і птахів. Засніжені гори не будуть схожими на туманні болота — ані кольорами, ані настроєм, ані силами, які там ховаються. В один світ їх об’єднає спільна техніка цифрового колажу.

«Ми поєднуємо архівні фотографії, живопис, музейні предмети, ботанічні зображення, природні фактури. І не хочемо приховувати, що вони походять із різних джерел і часів. Навпаки, їхня різнорідність поступово стає частиною самої Незвіданої землі», — додає режисерка.

Працюючи над одягом, побутом і домівками героїв, команда також не намагалася дослівно відтворити традиції одного регіону.

«Іноді це були конкретні зразки, а іноді — інспірації чи лише натяки на реальні етнографічні елементи. Я за це й люблю колаж: він дає можливість непрямого цитування», — говорить Юлія Табенська.

Коли реальний птах дивніший за вигаданого

Щоб створити Незвідану землю, команда звернулася по допомогу до Хмельницького обласного краєзнавчого музею та Національного науково-природничого музею НАН України.

Разом із ботаніками, зоологами, геологами, істориками й етнографами автори досліджували природу різних регіонів, традиційний одяг, побут, ремесла й архітектуру. Консультації допомогли відмовитися від узагальненого «українського народного стилю» й уважніше придивитися до конкретних речей.

Виявилося, що реальні предмети часто набагато дивніші та цікавіші за їхні стилізовані версії.

«Кам’яна баба зі степу, шматок вугілля з відбитком давньої папороті, стара фотографія чи сільськогосподарський інструмент — кожен із цих предметів уже має власну історію і фактуру. Звідси поступово народився принцип серіалу: не намагатися все перемалювати в одному стилі, а дозволити фрагментам реального минулого буквально проникати у вигаданий світ», — розповідає Олена.

Для Юлії Табенської одним із головних відкриттів стало різноманіття звичних для України тварин, рослин і птахів.

«Іноді важко помітити це в ритмі повсякденного життя. Мені одразу захотілося помістити якнайбільше цих істот у наш серіал. Сподіваюся, це зробило Незвідану землю більш населеною та живою».

Світлана Рудюк описує принцип цієї співпраці просто: наука допомагає мистецтву створювати фантазію.

«Ми вигадуємо світ, але не хочемо вигадувати те, про що можемо дізнатися. Іноді реальна рослина, птах, камінь чи музейний предмет виявляються дивовижнішими за все, що можна було б придумати».

То коли можна буде подивитися серіал?

Поки доведеться трохи почекати. Зараз «Казки незвіданої землі» перебувають на завершальному етапі девелопменту. Команда вже завершила сценарії трьох епізодів і поепізодні плани ще двох, розробила візуальну концепцію, створила тизер і презентаційний пакет проєкту. Наступний великий крок — знайти гроші безпосередньо на виробництво.

І тут починається найменш казкова частина всієї історії.

«Українського фінансування для повного виробництва такого серіалу може бути недостатньо. Тому вже на етапі девелопменту потрібно думати про міжнародних партнерів і майбутню копродукцію», — пояснює Світлана Рудюк.

Команда розглядає комбіновану модель: українське фінансування, підтримка європейських фондів, копродукція, передпродажі й ліцензії. Після завершення девелопменту «Казки» планують презентувати на міжнародних анімаційних ринках і фестивальних майданчиках. 

Окремий виклик — час. Виробництво анімації триває довго, тоді як фінансові програми завжди мають конкретні дедлайни. Команді постійно доводиться шукати межу між бажанням ще щось дослідити, переписати чи домалювати й моментом, коли потрібно поставити крапку та перейти до наступного етапу.

«Це довгий маршрут, і ми тільки на його початку. Саме тому зараз так багато вкладаємо в девелопмент: хочемо вийти з нього не просто з хорошою ідеєю, а з проєктом, який можна професійно представити потенційним партнерам і поступово довести до виробництва, а потім — до нашого глядача», — підсумовує Світлана.

У «Казок незвіданої землі» вже є свій світ, свої обличчя, свої історії — і команда, яка  одного дня хоче побачити своїх героїв на екранах.

---

Читайте також: Пролітаючи над рожевим кроликом. Рецензія на драмеді «Соліст»