10 найкращих міні-альбомів 2017 в Україні

Другий рік поспіль ми робимо два паралельні списки – топ українських альбомів та міні-альбомів. Цього року топ EP ми вирішили зробити у вигляді рейтингу. Які саме альбоми потраплять у цей список ми обирали редакцією на базі внутрішньої системи рейтингування. 

10. Me’leron – R

Полтавський гурт Me’leron грає нео-психоделіку – не найбільш розповсюджений жанр в Україні. Цього року полтавчани з’явилися на музичному горизонті, але так і не змогли заявити про себе на весь голос. Зіграли на кількох фестивалях, заручилися підтримкою гурту SINOPTIK та записали яскравий дебютник R. Дмитро SINOPTIK став саунд-продюсером.

R – це винахідливе інді, найближче по звучанню до Tame Impala. Me’leron співають англійською, але роблять це добре, без надокучливого акценту та претензії на світове панування. Хороша платівка напрочуд перспективного гурту.

9. Postman – Being High

Сольний проект Костянтина Почтаря із гурту 5 Vymir продовжує повільно, але впевнено набирати оберти. Being High – це вже третій реліз Postman, після дебютного EP та повноформатника Context, який вийшов минулого року.

Postman – це інтелігентна музика з кантрі-корінням. Вона схожа на ординарне сухе вино, підійде під майже будь-яку страву і не потребує особливих зусиль для її розуміння. Саме тому вже зараз пісні з платівки можна почути в багатьох закладах на рівні із світовими хітами.

8. The Elephants – Before The Shade

Сумський дует завзято стартував два роки тому із піснею Friends, яка згодом вийшла на їх дебютному альбомі, спродюсованому Євгеном Філатовим. Потім були перші фестивалі, оновлений склад, пошук власного саунду. Під час живих виступів здавалося, що The Elephants аж надто заграють із електронною музикою і можуть втратити чарівність в дусі Kings Of Convenience, якою вони і “взяли”.

Але EP Before The Shades розвіяв ці сумніви. The Elephants продовжують рух у початковому напрямку і звучать підкреслено якісно. Дивно тільки те, що цей реліз пройшов майже непомітно, на відміну від попереднього.

7. [O] – Самий сок

Masterskaya впевнено крокує до статусу провідного лейблу в Україні. В одному ряді з танцювальним попом і електронним фолком, стоїть інді-проект [O].

Вони чіпляють слухача мовними забавками у текстах пісень, граючись зі звучанням і смислами. Їх легко запам’ятати і важко перестати наспівувати. Особливість проекту – вокал Олі Чернишової, джазової вокалістки, яка встигла попрацювати бек-вокалісткою та ввібрала в себе розуміння поп-мелодій. Можливо, це гірше відчутно у записі, але на живих виступах вона здатна своїм голосом заманити слухачів у музичну пастку і надовго заволодіти їх увагою.

6. Esquizet – That’s Why

Вже кілька років Esquizet люблять і поважають в рамках українського андеграунду, але гурту ніяк не вдається застрибнути на рівень вище. Минулого року вони навіть потрапили у список найбільш недооцінених гуртів. EP That’s Why продемонстрував величезний потенціал цієї команди.

That’s Why – відповідь на попередній реліз гурту, альбом Ask Why, який вийшов 2015 року. Esquizet вражають своїм напором та потужністю. Фронтвумен гурту Настя Швиденко здатна пройти наскрізь свого слухача як наживо, так і в записі. Та й загалом, головна перевага цієї платівки в тому, що гурту на записі вдалося зберегти енергію живого виступу.

5. DaKooka – Гордо

Співачка Dakooka кілька років тому набрала собі стабільну базу прихильників. Її секрет – ексцентричний, ніжний та обережний вокал, проста фортепіанна музика і різкі тексти. Судячи з напрямку, який обрала Катя, вона на відміну від, наприклад, тренерів в “Голосі”, знає як обіграти свій вокал так, щоб зайняти вакантне місце у мейнстрімовій музиці.

Цей міні-альбом повністю побудовано на агресивній електронній музиці. По суті, це старий формат у новій обгортці – максимально агресивна і чесна розповідь про невдалу лавсторі. Судячи з останнього київського концерту – її прихильникам ці зміни подобаються.

4. r.roo – delicate reflex part 2

Український музикант та продюсер r.roo відомий перш за все як автор похмурої електронної музики. r.roo надзвичайно продуктивний. Лише цього року він випустив одну повноформатну та дві міні-платівки. delicate reflex part 2 – остання з них і найбільш вдала (на наш розсуд).

Як пояснює сам автор, цей альбом – “спроба передати атмосферу міста, де кожний житель носить в собі замальовки звичних подій, які залишилися в пам’яті”. Ця здебільшого акустична платівка, на який відбився досвід r.roo як електронного музиканта – ідеальний саундтрек для спокійного вечора чи прогулянки нічним містом. Виявилося, що цей музикант здатен не тільки вміло поєднувати синтезатори та драм-машини, а ще й володіє джазовими аранжуваннями і акустичними інструментами.

3. Velikhan – Oh Lord

У листопаді на українську метал-сцену увірвався супергурт Velikhan. До складу увійшли засновник гурту Megamass Олексій Сидоренко на гітари, засновник ТОЛ та студії Revet Sound Сергій Любинський на бас-гітари, музикант гурту Psionic Arc Андрій Литвиненко на барабанах та учасник шоу “Голос країни” Микита Обушенко на вокалі.

Міні-альбом Oh Lord – це потоплена у свої ярості металкор/chaotic робота. Чотири треки, які при всій своїй невгамовній енергії намагаються розширити кордони металу, додаючи мелодійності, граючи із настроями. Потрібно звернути увагу на те, що особливо вдало це вдається у вибухах між епічністю Akua та тягучістю Slumper.

На своєму дебютному EP Velikhan вибудовують баланс: не зациклюються на важких ритмах, не йдуть у тяж заради тяжу, але привносять чітко прораховану мелодійність, ще більше посилюючи подачу. В Oh Lord все на своєму місці, саме такою і має бути візитівка гурту.

2. Бумбокс – Голий король

Бумбокс – один із небагатьох “грандів”, який випустив цього року альбом. Голий король дав можливість гурту заскочити в ефіри із новими піснями, підтримати власний статус та поїхати у всеукраїнський тур. Всі поставлені цілі гурт виконав.

Голий король доводить, що Бумбокс і досі не розтратив іронічного настрою та любові до реггі (Болєльщік), вміє писати чіпкі рими, які запам’ятовуються на весь рік (Голий король). Також Бумбокс показав на повну можливості фулбенду у пісні Колишня – чи не найбільш потужному треку за історію гурту. А на пісні Сталеві квіти яскраво розкрився новий учасник гурту – клавішник Павло Литвиненко.

1. DZ’OB – Basement Suite

Дніпровський проект DZ’OB не вписується у традиційні рамки. Це експериментальна музика, яка включає в себе електронні елементи та потужну академічну секцію. DZ’OB – це неокласика на новий манір. Не буде перебільшенням сказати, що вони унікальні в своєму жанрі в Україні.

Якщо дебютний EP команди був важкуватим для сприйняття, то на Basement Suite дніпряни водночас пішли на зустріч слухачу, але й не зрадили собі. Їх сюїта – це п’ять треків, які проймають своєю майстерністю, неординарністю та красою. Прекрасна робота, яка є актуальною у світовому контексті.

Фото обкладинки: Юрій Стефаняк