5 українських книжок, які вплинули на блогера Данила Гайдамаху

Данило Гайдамаха, також відомий як Чорнобровий — український мовний активіст та блогер. Спеціально для LiRoom він зібрав свій топ-5 книжок в українській літературі, що вплинули на його світогляд.

---

«Сад Гетсиманський» Іван Багряний

Це історія про «облаштування пекла». Герой проходить усіма його колами, і лише його вміння залишатися людиною в варварських обставинах дає йому можливість не зламатися. Бути людиною, не зраджувати собі — це мій орієнтир у найтяжчі часи.

До речі, на YouTube можна подивитися відео від Фонду Сергія Жадана, де ми разом із літературознавцем Євгеном Стасіневичем обговорюємо цей твір. Але обережно, там спойлери.

З роману запамʼятовується образ соціалістичного Харкова, містян, занурених в апатію, викликану страхом, який паралізує перед режимом. Вперше прочитавши ці рядки, я заприсягся зробили все належне, щоб цей страх ніколи не панував ні наді мною, ні над моїм народом.

А ще пам‘ятаю, просто посеред вимащеної в поту, крові та хворобах книги, квітучо-весняну сторінку про каштановий Київ. Ода місту, ода свободі, молодості, коханню. Шедевральний опис, який підкреслює чужість кремлівського режиму та відтіняє подорожі пеклом, описані у творі.

«Солодка Даруся» Марія Матіос

Особисто для мене цей роман — про вміння лишатися чутливими у світі жорстокости. Неймовірний сюжет, естетика карпатських гір, екзотична лексика.

Після прочитання надіслав свій примірник у тимчасово окупований Крим. Так він десь там і подорожує, підпільно, по руках. І відгуки чув лише захоплені.

«Місто» Валер‘ян Підмогильний

Ось цю книгу точно варто придбати у видавництва «Основи». Шикарні ілюстрації роблять «перший урбаністичний роман» напрочуд живим і вже крізь роки впливають на моє сприйняття Києва. Щось більше вкладене в ту видавничу роботу. Там цілий київський космос вміщено.

Ще зі шкільної парти відомо, що в книзі місто є героєм, який взаємодіє і змінює Степана Радченка. Я ж, як автор магістерської роботи про історію київських каштанів, як символу столиці, завжди дуже чутливий до образів дерев в текстах. Раджу звернути увагу і вам, наскільки цей текст каштановий. І згадуються вони саме там, де змінюється настрій героя. Тобто вони і стають тією рукою «міста», його засобом, його символом ще в 1928 році.

Варто розуміти, що це якраз роки антилюдської, а, відповідно, й антиукраїнської радянської індустріалізації та урбанізації. Моє місто досі не оговталося від тих жахливих процесів, ба більше, є відчуття, що частково вони й досі тривають за інерцією. Текст Валер‘яна Підмогильного є певним втіленням уяви покоління розстріляного відродження про місто та фіксацією моменту, коли «щось пішло не так».

«Захар Беркут» Іван Франко

Далеке XIII століття, боротьба з монгольською навалою. Громада, описана в повісті, стає прикладом самоорганізації в тяжкі часи, а їхнє протистояння здається не таким уже і фантастичним, зважаючи на наші реалії.

У тяжкі часи ми схильні шукати поводиря, проте цей твір постійно мені нагадує, що немає мудрішого джерела змін, ніж народ. А мудрість вимірюється відкритістю серця, а не дипломами про освіту та кількістю прочитаних книг.

«Блудні сини України» Євген Сверстюк

«Відродження починається з гідности, а не свідомости» — неначе підхоплює і розвиває Франкову тезу Євген Сверстюк у своїй збірці есеїв. Кришталеві роздуми про совість, гідність, свободу, самовираження і викривання ворогів цих цінностей. Ця книга, як і інші праці автора, духовно оживляє і здіймає. Проте обережно з прочитанням: можете знайти себе в лицарських обладунках у двобої за честь із приреченим світом.

---

Читайте також: 23 найважливіші книжки року в українській літературі