Пісня за піснею: Our Atlantic про альбом «На глибині»

23 лютого гурт Our Atlantic випустив повноформатний альбом На глибині. Лонгплей складається з 12 треків, які є реальними, задокументованими історіями барабанщика гурту — Олексія. Це хроніка його бойового досвіду, під час битви за Київ. Свої історії Олексій записав на диктофон у квітні 2022-го року, на прохання культурної активістки Дар’ї Коломієць для її проєкту «Diary of War».

Ми попросили Our Atlantic детальніше розповісти про кожну із пісень нового релізу в нашій рубриці «Пісня за піснею».

Our Atlantic — інді-поп гурт, створений у 2017 році, який активно використовує естетику фанку. Джерелом натхнення для музикантів став пласт української музики 70-х та 80-х — від Назарія Яремчука та Арніка до ВІА Кобза та Водограй. Щоправда, автентичний «вусатий фанк» вони трохи освіжили грувовими ідеями.

У травні 2020 хлопці випустили ЕР Час розваг, про який також розповіли нам у рубриці «Пісня за піснею»

Передмова

Це початок розповіді, спогади Олексія про перші дні повномасштабного вторгнення Росії. Зауважимо, що всі історії мають електронний супровід та шумові елементи — вони підкреслюють кожну розповідь та надають їм кінематографічності.

Вітре

Роздуми Олексія про те, що чекає його в найближчому майбутньому. Він не знає, чим це закінчиться для нього, і звертається до Вітру зі Сходу. Музика має елементи вестерну, блюзу і хорового співу. Саме хор зображає ті сили природи, яким людина не в змозі протистояти — Фатум. Він незмінний.

Для написання текстів, ми заглибилися в українську літературу періоду ДСВ. Зокрема — фронтові поезії Олеся Гончара, оскільки він, письменник, був учасником бойових дій. Як і нині ми бачимо, що багато наших літераторів та культурних діячів знову воюють.    

Щаслива зміна

Це історія про стійкість і готовність обороняти свій дім, навіть попри серйозні випробування. Як іронізує сам Олексії: «Це було дуже весело…»  Проте слухач не може розібрати її фінал.

Гнів

Пісня описує інший аспект жорстокої реальності війни, втрати.

«Скільки сили змарнували!
Скільки страчено надій!
Лютий розпач.
Може б краще
бездиханно спочивав би.
Та провина моя,
що не загинув».

На початку — музична цитата козацької пісні «Чорна рілля ізорана» версії гурту Арніка. Текст і музика тут у тісному симбіозі. Елементи соулу та трагічний характер мелодій підкреслюють лірику.

Небо

Про цю композицію нам самим важко розповідати, тому дамо слово Олесю Гончару.

«Так тяжко, так гірко іноді буває,
Що рад би, здається, померти в цю мить.
А глянеш у небо високе, безкрає —
І знову захочеться в світі пожить». — Олесь Гончар, Небо, 1944 р. 

Нам хотілося записати живий струнний оркестр і нам вдалося, хоч музиканти писали свої партії у різних місцях та в різний проміжок часу, оскільки тоді, ще мало хто повернувся до Києва.

Втілити ідею було непросто: двоє скрипалів та контрабасист з Київської Камерати погодилися допомогти — це Олеся Пастух, Юрій Дубинський та Назар Стець. Соло віолончелі у виконанні Гліба Саська взагалі записано у підвалі на колишньому Повітрофлотському проспекті, а рояль у Львові на студії Jenny Records.

Бий своїх щоб чужі боялись

Ця історія звучить так, як відчувається. Назва також натякає про що вона. Та зрештою, Олексій старається концентруватися на своїх задачах, попри все.

Марні мрії

Власне момент безнадії. Такий, що «виснаження затьмарило розум». Аутро пісні це добре підкреслює. Тут описується те почуття, коли бачиш навколо жахливі, бридкі й безкарні діяння, як, наприклад, нажива на війні та аморфність суспільства, у той час, коли нині «вовтузіння з трупом». Жорстокий контраст музики та лірики дає зрозуміти масштаб ницості самого факту таких дій під час війни. Коли це споглядаєш і усвідомлюєш, звісно, ти будеш сам не свій, і всі потуги будуть здаватися даремними. У тексті пісні присутні не тільки відголоски з робіт Олеся Гончара, але й з феєрії Олеся Бердника «Зачаровані Коні».

Марні мрії. Частина 2

Це момент ностальгії за колишнім життям, але важке усвідомлення реальності постійно нагадує про себе. Так можна описати поєднання музики з текстом.  У музиці суміш соулу, R’n’B, фанку і джазу, з духовими та струнними, та бек-вокалами у стилі motown. 

Одне запам’ятає моя мама назавжди

Коротка шумова композиція, що повертає нас із приємного смутку до жахливої дійсності.

Дозор

Трагікомічна історія Олексія. Навіть в найбільш непідходящий час, мамі треба передзвонити. А насправді ця розповідь про зв’язок батьків та дітей, хоч і дорослих. Котрі перебувають в обставинах, які лиш з чорним гумором можна описати. Одна із найсвітліших історій в альбомі.

Мабуть, це цікаво тільки тому хто це відчув

У цій історій — головне звернення Олексія до слухачів:

«Люди, нас всіх зачепила ця війна.
Скажу так, що дехто з нас стоїть за землю.
Дехто — за дітей, онуків.
Дехто, просто готовий вбивати русню, за те, шо побачив у Бучі, Ірпіні, на тій же нашій Житомирській трасі, ці гори тіл. 
Та насправді ми всі стоїмо за Україну, я так думаю, як наші предки. 
Навіть якщо ми не розуміємо цього.
Бо без землі, без дитини, без правди, без пам‘яті — немає держави».

Гей, старий!

Спільна робота із Яною Шпачинською з гурту Zapaska. Це взагалі її пісня, яку ми віднайшли дивним чином. Колись розповімо цю історію на інтерв’ю. Це прекрасна акустична балада з дійсно символічним текстом, що звучить як своєрідний катарсис, після всього, що пережито:

«В дорозі промені нагрівають скло — повезло. Та тільки час не бавить нас, назад не вертає, нас він не знає, він нас не знає».

---

Читайте також: Пісня за піснею: Yaktak розповідає про свій дебютний альбом «Під гітару»