Антон Бабич із Канади робить подкаст про українську музику. Він записав 10 випусків і не планує зупинятися

Антон Бабич – барабанщик канадського гурту Familiars. За сумісництвом – великий шанувальник української музики та музичної індустрії. Цього року він вирішив, що хоче робити про це подкаст. І зробив. Подкаст отримав назву «Антон + Мікрофон», а його гостями стали найрізноманітніші гості: попспівак Іван Наві, діджейка Даша Коломієць, головред СЛУХу Максим Сердюк, індігурт [O], одразу кілька українських барабанщиків, легендарний Олег Скрипка та автор цього матеріалу.

Нас зацікавила історія Антона, який на чистому ентузіазмі вирішив робити програму і таки завершив сезон довжиною у 10 випусків. Тож після того як Антон проінтерв’ював мене, я вирішив поставили йому кілька питань.


Слухати подкаст


Як і чому ти взагалі вирішив робити подкасти? Яка була прикінцева ціль?

Мене хлібом не корми — дай з кимсь цікавим почесати язика. Так було завжди, скільки себе пам’ятаю. Ідею зробити якесь шоу виношував уже давно.

Мені подобається формат подкаста: не заскриптована, неспішна розмова, широкий вибір тем. Тому роки два тому я вирішив почати робити подкаст про своє життя в Торонто. На перший випуск запросив свого кращого друга Олега, знайшли красиве місце в парку, поставили мікрофон і камери, почали записуватись. Як потім виявилось, ми розсілися в заростях отруйного плюща. Попекли собі всі ноги, тижні три воно заживало. Я сприйняв це як знак — ше не час.

І от цієї весни вирішив спробувати ше раз. Кожного разу переконуюсь, шо поблизу немає плюща.

Мета? Просто шоб було весело і цікаво. Мені, гостю, і слухачам.

Ти сам знаходишся в Канаді. Наскільки важко виявилося комунікувати із українською музіндустрією з іншої країни? Чи навпаки легко?

Коли ти робиш шось, шо тобі подобається – воно завжди здається легшим. Мені подобається дізнаватись нові штуки від нових людей.

Звісно є складнощі. Був гість, який безсоромно поморозився за годину до запису (не скажу хто). Через різницю часу доводиться то писати в 3 ночі, то в 6 ранку. Крім того, я постійно відчуваю себе не в тємі, бо не знаю багатьох нюансів життя українців. Але люди, з якими я в першому сезоні комунікував, були ввічливі, конунікабельні, спілкуватись з ними було одне задоволення.

Я б сказав, шо комунікувати не завжди легко, але завжди цікаво.

Ти сам передусім музикант. Чи можна сказати, що подкасти — це спосіб популяризувати твою музику?

Ну, певною мірою це так і є. Коли говорять про подкаст – говорять про автора – і, відповідно, про то, чим він займається. В розмовах інколи спливає, шо я барабанщик, мої групи, проекти. Але це не є ціллю моєї подкастної діяльності.

Які інші українські та закордонні подкасти ти слухаєш? Які можеш виділити?

В північній Америці цей формат набагато популярніший. І все одно, за статистикою, людина регулярно слухає 2-4 подкасти.

Tim Ferris Show — чудовий гід успішної людини 21го століття з якісними гостями.

Art of manliness — схожий формат, орієнтований на чоловіків.

Joe Rogan Experience — розважально-пізнавальний контент, де ви дізнаєтесь все від техніки зчинки туші оленя до ефекту галюциногенних грибів.

Call her daddy — кумедний подкаст, де дві досвідчені тігріци дають поради про стосунки і секс.

Українські подкасти слухаю переважно музичні, зокрема регулярно тащусь від Music Cures Даші Коломієць. Впевнений, є класні розмовні, але не знаю про них, бо свої 2-4 уже назвав. Але, як співає alyona alyona, як чиста сльоза я відкрита до всього нового.

Наскільки технічно важко виявилося робити подкаст по онлайну? Скільки інвестицій ти вклав?

Складно не стільки технічно, як соціально. Для мене встановити зв’язок з людиною онлайн, навіть з камерою – складніше. Виходить якось більш офіційно, але потроху звикаю і вдосконалююсь.

Стосовно інвестицій – я працюю з дизайнерами, які допомагають робити промо, обложки, і контент для соцмереж. Моя хороша подруга Маша намалювала короткий мультік про то, як Іван Наві розбив ніс.

Мікрофони і інша апаратура. Це все коштує грошей. Зі своєю дівчиною помінявся ноутами – віддав їй гірший, шоб легше було працювати. Поки шо невідомо чого це мені коштуватиме.

Обкладинку подкасту зробив безкоштовно мій вічний кент Олег Божик (мабуть боїться, шо я його знову потягну в ядовитий плющ).

Але найбільша інвестиція – це час: на розробку ідей, ефіри, редагування, бідкання, шо я постійно говорю «ясно» після кожної відповіді гостя.

Чи є якісь цифри на виході першого сезону? Можливо були бажані, наскільки ти їх досяг?

Оригінально я планував 10 випусків, шоб потім вирішити, чи продовжуватиму. Про цифри не думаю, думаю про якість самого аудіоконтенту і діяльність в соцмережах. З останнім стало набагато легше, коли на допомогу прийшла контент-менеджерка Дана Лисенко. Вона — просто золотко. Цифри оціню наприкінці календарного року.

Чи чекати другого сезону, яким він буде і що ти зрозумів протягом того часу що робив перший сезон?

10 випусків комусь може здатись невеликим числом, але я і сам не усвідомлював, наскільки це масштабна робота. Але, як каже мій тато — очі бояться, а руки роблять. Другий сезон планую більш масштабним, трішки зміню формат розмови, надіюсь буде більше випусків, записаних особисто, а не через Зум.

Якщо тебе попросять обрати один конкретний випуск першого сезону, який тобі видається найбільш репрезентативним з точки зору того, який саме подкаст ти хотів зробити, який ти обереш і чому?

Ой я навіть не знаю, складно вибрати один. Різні люди і обставини — от і розмови виходили різні. Цікаво було дуже дізнатись про роботу музжурналіста від Бондаренка і Сердюка. Олег Скрипка заставляв серце битись швидше своєю легендарністю. Тайлер Андерсон смішними словами називає погані фільми.

Я дуже пишаюся крайнім, десятим випуском. Там будуть люди, яких я дуже поважаю як музикант і як слухач. Такі діла.


Нагадаємо, що минулого місяця в Україні запустилося медіа про класичну музику The Claquers. Катя Ятель взяла інтерв’ю в його засновника Стаса Невмержицького.

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.