Антон Бабич – барабанщик канадського гурту Familiars. За сумісництвом – великий шанувальник української музики та музичної індустрії. Цього року він вирішив, що хоче робити про це подкаст. І зробив. Подкаст отримав назву “Антон + Мікрофон”, а його гостями стали найрізноманітніші гості: попспівак Іван Наві, діджейка Даша Коломієць, головред СЛУХу Максим Сердюк, індігурт [O], одразу кілька українських барабанщиків, легендарний Олег Скрипка та автор цього матеріалу.
Нас зацікавила історія Антона, який на чистому ентузіазмі вирішив робити програму і таки завершив сезон довжиною у 10 випусків. Тож після того як Антон проінтерв’ював мене, я вирішив поставили йому кілька питань.
Як і чому ти взагалі вирішив робити подкасти? Яка була прикінцева ціль?
Мене хлібом не корми – дай з кимсь цікавим почесати язика. Так було завжди, скільки себе пам’ятаю. Ідею зробити якесь шоу виношував уже давно.
Мені подобається формат подкаста: не заскриптована, неспішна розмова, широкий вибір тем. Тому роки два тому я вирішив почати робити подкаст про своє життя в Торонто. На перший випуск запросив свого кращого друга Олега, знайшли красиве місце в парку, поставили мікрофон і камери, почали записуватись. Як потім виявилось, ми розсілися в заростях отруйного плюща. Попекли собі всі ноги, тижні три воно заживало. Я сприйняв це як знак – ше не час.
І от цієї весни вирішив спробувати ше раз. Кожного разу переконуюсь, шо поблизу немає плюща.
Мета? Просто шоб було весело і цікаво. Мені, гостю, і слухачам.
Ти сам знаходишся в Канаді. Наскільки важко виявилося комунікувати із українською музіндустрією з іншої країни? Чи навпаки легко?
Коли ти робиш шось, шо тобі подобається – воно завжди здається легшим. Мені подобається дізнаватись нові штуки від нових людей.
Звісно є складнощі. Був гість, який безсоромно поморозився за годину до запису (не скажу хто). Через різницю часу доводиться то писати в 3 ночі, то в 6 ранку. Крім того, я постійно відчуваю себе не в тємі, бо не знаю багатьох нюансів життя українців. Але люди, з якими я в першому сезоні комунікував, були ввічливі, конунікабельні, спілкуватись з ними було одне задоволення.
Я б сказав, шо комунікувати не завжди легко, але завжди цікаво.
Ти сам передусім музикант. Чи можна сказати, що подкасти – це спосіб популяризувати твою музику?
Ну, певною мірою це так і є. Коли говорять про подкаст – говорять про автора – і, відповідно, про то, чим він займається. В розмовах інколи спливає, шо я барабанщик, мої групи, проекти. Але це не є ціллю моєї подкастної діяльності.
Які інші українські та закордонні подкасти ти слухаєш? Які можеш виділити?
В північній Америці цей формат набагато популярніший. І все одно, за статистикою, людина регулярно слухає 2-4 подкасти.
Tim Ferris Show – чудовий гід успішної людини 21го століття з якісними гостями.
Art of manliness – схожий формат, орієнтований на чоловіків.
Joe Rogan Experience – розважально-пізнавальний контент, де ви дізнаєтесь все від техніки зчинки туші оленя до ефекту галюциногенних грибів.
Call her daddy – кумедний подкаст, де дві досвідчені тігріци дають поради про стосунки і секс.
Українські подкасти слухаю переважно музичні, зокрема регулярно тащусь від Music Cures Даші Коломієць. Впевнений, є класні розмовні, але не знаю про них, бо свої 2-4 уже назвав. Але, як співає alyona alyona, як чиста сльоза я відкрита до всього нового.
Наскільки технічно важко виявилося робити подкаст по онлайну? Скільки інвестицій ти вклав?
Складно не стільки технічно, як соціально. Для мене встановити зв’язок з людиною онлайн, навіть з камерою – складніше. Виходить якось більш офіційно, але потроху звикаю і вдосконалююсь.
Стосовно інвестицій – я працюю з дизайнерами, які допомагають робити промо, обложки, і контент для соцмереж. Моя хороша подруга Маша намалювала короткий мультік про то, як Іван Наві розбив ніс.
Мікрофони і інша апаратура. Це все коштує грошей. Зі своєю дівчиною помінявся ноутами – віддав їй гірший, шоб легше було працювати. Поки шо невідомо чого це мені коштуватиме.
Обкладинку подкасту зробив безкоштовно мій вічний кент Олег Божик (мабуть боїться, шо я його знову потягну в ядовитий плющ).
Але найбільша інвестиція – це час: на розробку ідей, ефіри, редагування, бідкання, шо я постійно говорю “ясно” після кожної відповіді гостя.
Чи є якісь цифри на виході першого сезону? Можливо були бажані, наскільки ти їх досяг?
Оригінально я планував 10 випусків, шоб потім вирішити, чи продовжуватиму. Про цифри не думаю, думаю про якість самого аудіоконтенту і діяльність в соцмережах. З останнім стало набагато легше, коли на допомогу прийшла контент-менеджерка Дана Лисенко. Вона – просто золотко. Цифри оціню наприкінці календарного року.
Чи чекати другого сезону, яким він буде і що ти зрозумів протягом того часу що робив перший сезон?
10 випусків комусь може здатись невеликим числом, але я і сам не усвідомлював, наскільки це масштабна робота. Але, як каже мій тато – очі бояться, а руки роблять. Другий сезон планую більш масштабним, трішки зміню формат розмови, надіюсь буде більше випусків, записаних особисто, а не через Зум.
Якщо тебе попросять обрати один конкретний випуск першого сезону, який тобі видається найбільш репрезентативним з точки зору того, який саме подкаст ти хотів зробити, який ти обереш і чому?
Ой я навіть не знаю, складно вибрати один. Різні люди і обставини – от і розмови виходили різні. Цікаво було дуже дізнатись про роботу музжурналіста від Бондаренка і Сердюка. Олег Скрипка заставляв серце битись швидше своєю легендарністю. Тайлер Андерсон смішними словами називає погані фільми.
Я дуже пишаюся крайнім, десятим випуском. Там будуть люди, яких я дуже поважаю як музикант і як слухач. Такі діла.
Нагадаємо, що минулого місяця в Україні запустилося медіа про класичну музику The Claquers. Катя Ятель взяла інтерв’ю в його засновника Стаса Невмержицького.
Розповiсти друзям
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: