Artichoke: свято шоколаду та музики @ ВДНГ, 18.08.2013

18 серпня в Києві вдруге відбувся Міжнародний День ресторанів. По всьому місту відкрилися одноденні кафе та ресторани, пропонуючи відвідувачам найрізноманітніші страви: від сендвічів та кебабів до персиків в медово-розмариновому соусі та печива у формі бороди. А декому навіть вдалося поєднати кулінарію та музику. Artichoke на один день об’єднав разом шоколад та крутий лайн-ап з українських музикантів.

Початок заходу було заплановано о 15:00, але о 16:00 народ тільки підтягувався на Secret Stage. Атмосферу чіллауту доповнував діджей Hub Graph від Kult-у: приємні власні треки та ремікси на британця Bonobo. Панувало відчуття “затишшя перед бурею” – було зрозуміло, що далі на нас чекає щось неймовірне. І передчуття не підвело.

На час виходу на сцену M.Others, люди вже встигли скуштувати шоколадний торт, випити пуншу або вина, та зібралися під сценою. Останнім часом гурт не часто дає концерти, тому це був гарний шанс послухати цих хлопців наживо. Сильний та справжній гаражний рок. Хоча на відкритому майданчику вони сприймаються не так, як у тісному прокуреному клубі – втрачається потужність подачі, а потрібна емоція губиться в просторі, не встигаючи дійти до слухачів. Цього разу проти них зіграло те, що був день та на виступ було відведено небагато часу – розкачати натовп не дуже вдалося. На жаль, M.Others поки залишаються клубним гуртом: з неймовірною розриваючою енергією, вокалом Курта Кобейна та кавером на “Personal Jesus” (куди ж без нього?).

Наступними у лайн-апі були кияни Secret Avenue. Наразі аудиторія слухачів у цього гурту невелика, проте віриться, що невдовзі це зміниться. Якісний інді-поп із західним звучанням. Пісні звучать трохи одноманітно, але стильно.

Після інтерв’ю з гуртом 5 Vymir, нам дуже хотілося почути вживу гурт Орандж (вони ж Plastic Drops). І от нарешті тернопільчани завітали до Києва. У цих двох гуртах грають ті ж самі хлопці, але музика суттєво відрізняється. Орандж – україномовний проект з емоційними текстами. Plastic Drops – це експерементальний мат-рок з елементами космосу. Хоча Орандж підкупають своєю енергетикою і запалом, найбільше вразила музика саме Plastic Drops. Настільки потужно та якісно, що диву даєшся, що ці хлопці приїхали з Тернополя. Саме так, в них європейське бачення музики, яке рідко зустрінеш серед українських гуртів. Виступ Plastic Drops, здавалося, тривав набагато довше, аніж планувалося, але хотілося ще і й ще. У деяких треках можна було почути одночасно відлуння Rage Against The Machine та Red Hot Chili Peppers. Проте це гурт із власним повноцінним, сильним та заворожуючим звуком.

Добре відомий київській публіці гурт 5 Vymir взагалі не мав виступати, але за кілька днів до події їхня назва з’явилася в лайн-апі. Спостерігаючи за гуртом останні концерти, можна помытити зміни в звучанні, про які хлопці говорили в тому ж інтерв’ю. “Солодких” пісень в сет-листі стало менше, натомість побільшало джемів, з’явився кавер на “Hey Dude” Kula Shaker. Почавши із розриваючого “Intro”, хлопці підтягнули до сцени всіх, хто до цього часу ще валявся на травичці, попиваючи пиво, – тепер вони кружляли в шалених танцях під сценою. Другим треком зіграли “80’s music”, не залишаючи її, як зазвичай, наостанок. Нові ж треки звучать важче та потужніше. У новій англомовній пісні можна почути відголоски рок-музики 70-80-х років. 5 Vymir подорослішав та зміцнів, і, здається, улюблений київський “Диван” вже зовсім скоро може стати для них затісним.

Гурт Cherokеy, що виступав наступним, –  приємна індітроніка з диско мотивами. Добре як розігрів перед іншим гуртом або фонова музика на якомусь арт-перфомансі, але, на жаль, не більше. Музика не чіпляє, не запам’ятовується та не викликає бажання скачати її собі на плеєр. Послухав, потанцював та забув.

На десерт гостям залишились смачні мафіни та гурт Гапочка. Зміни в складі гурту та звучанні пішли на краще. Тепер Гапочка – це справжній інді-гурт із чуттєвим вокалом, божевільними барабанами, крутим басом та електронними семплами. Аранжування старих пісень стано набагато цікавіше. Теперь у Гапочки є свій, фірмовий звук, що одразу вирізняє їх з-поміж багатьох інді-гуртів України.

Другий за рахунком Artichoke перетворився на, свого роду, родинне свято. Купа знайомих облич, усмішки, смачні тортики та темла домашня атмосфера. Але на цьому святі замість троюрідного брата тітки по татовій лінії Василя з баяном, музичним супроводом стали одні з кращих представників української молодої сцени. Отже, тепер чекаємо третього Artichoke вже у вересні, бо, напевне, в організаторів ще є чим нас здивувати.