Концерт щасливих людей. Яким був перший виступ Years & Years в Україні

Years & Years – доволі важливий гурт в контексті сучасної поп-музики. Вони грають сінт-поп із явним флером 90-х, такий актуальний сьогодні, але не дуже вигадливий за музичним наповненням. Утім, на відміну від багатьох колег-епігонів, Years & Years вдається робити свою музики не тільки якісною, але й не дурною.

Останній альбом Palo Santo містить цілу концепцію вигаданого міста, яка проявляється і під час живого виступу: у фонових зображення умовного корейського кіберпанку та дивних символах, які супроводжують усі віжуали гурту. Загалом, саме виконання пісні Palo Santo всередині сету стало головним та найбільш емоційним моментом усього виступу.

Передував Years & Years український співак Constantine. Разом із колишнім підопічним Івана Дорна на сцену вийшли пара танцюристів в костюмах, один з яких наче зняли із стереотипного гея із South Park: блискучий латекс (або шкіра), мілітарі капелюх та вусики а-ля Фредді Меркюрі. Сам Костянтин виблискував чорною шкірянкою, під якою ховалася тельняшка.

Колись ми були на дебютному виступі проекту у клубі Bel’etage. Із тих пір Constantine лишився без живих музикантів, програму склали майже ті самі пісні, а танцювальні номери перестали вражати. Загалом, складається враження, ніби Костянтин і сам не знає, куди потрібно рухати проект. Йому вдалося виконати свою задачу та розігріти зал, проте щойно на сцену вийшов Оллі, стало очевидно, наскільки велика прірва між цими артистами, обидва з яких виступають у схожих жанрах.

Оллі Александер – сучасна ЛГБТ-ікона. Він актор, музикант та громадський діяч. На сцені він живе і поводиться напрочуд легко і невимушено. Оллі веселий, щирий, пластичний, яскравий. Він як магніт притягує погляди усіх в залі. Нехай музику Years & Years не можна назвати дуже розмаїтою, а шоу – вражаючим, за рахунок харизми соліста та драйву музикантів увесь виступ сприймається на одному диханні.

Концерт розпочався із Sanctify – дебютного треку нового альбому. А вже з другого треку пішов хіт Shine, кліп на який знімався в Києві. Оллі протягом концерту згадав про це, а також сказав, що обов’язково хотів би повернутися і виступити в Україні ще.

Першою половиною концерту гурт розтанцьовував зал, і це вдавалося йому напрочуд добре. Years & Years – не той проект, на який прийдуть зовсім випадкові люди. Тому аудиторія Stereo Plaza була добре готова до того, що буде відбуватися на сцені. Люди обіймалися, раділи, співали, танцювали. Взагалі, атмосфера в залі вражала ледь не більше за те, що відбувалося на сцені. Люди були щасливі, і це було видно. Відчувалося ледь не фестивальне єднання аудиторії. Такого ефекту доволі важко досягти в умовах концерту, на який більшість їде втомленими після роботи.

Середина концерту, традиційно, була спокійнішою, а ближче до кінця Оллі збігав перевдягтися у напівпрозоре тріко, що додало залові новий заряд емоцій. Гурт ненадовго зник з поля зору, щоб повернутися на біс та завершити концерт своїм головним хітом – King, яка після виступу чіпко засіла в голові і не хотіла звідти тікати.

Мій колега з Karabas LIVE Філ Пухарєв уже відзначив символічність того, що концерт Years & Years припав на день святого Валентина. Але і я не можу втриматися від того, щоб наголосити на цьому факті. У країні, яка й досі є доволі консервативною у багатьох аспектах, у якій прайди наражаються на атаки націоналістичних організацій, виступ гурту, який відкрито і активно підтримує ЛГБТ, став подією дня всіх закоханих. На противагу традиційним плакатам з мільйоном роз для коханої та акціями на депіляцію та кальян, люди прийшли на Years & Years із серцями, пофарбованими райдугою, на які звернув увагу й сам Оллі. Це дуже крутий прецедент, хай і в рамках невеликого комьюніті.

Хочеться вірити, що в недалекому майбутньому той факт, що день кохання є прерогативою не тільки гетеросексуальних пар, а й усіх закоханих, стане нормальним і всюдисущим явищем. І було б непогано, якби його знову можна було відсвяткувати на концерті гурту Оллі Александера.

Фото: Юрій Грязнов / Kirai Gigs