«Зараз граємо більше, ніж до війни». Дмитро Весельський про перший фестиваль Малого театру, «Театр у контексті» та театральний бум

15 червня у будівлі Малого драматичного театру у Києві на вулиці Гончара 33 відбудеться перший фестиваль театру «Культ Києва». Фестиваль присвятять зануренню у київську музику, літературу, кіно, візуальне мистецтво, моду та історію. Таким чином організатори хочуть розповісти та показати відвідувачам про все київське і довкола нього: меми та стріт-арт, поклоніння кросівкам із секонду на Лісовій та данина рейвам з Кирилівської, про книгарні-кавʼярні та театральні премʼєри, кінопокази у «Жовтні» та виставки в «Мистецькому Арсеналі». 

Крім цього, подія буде благодійною, а усі кошти скерують на збір для бригади «Азов» на FPV дрони.

Напередодні «Культу Києва» журналістка Дарина Жданович поговорила із художнім керівником Малого театру Дмитром Весельським. Він обійняв цю посаду у 2016-му, коли йому було лише 23 роки. За цей час театр став таким собі мультикультурним простором, де відбуваються не лише вистави, а й різні мистецькі події. 

У цьому інтерв’ю читайте про роботу Малого театру під час війни, зміни в репертуарній політиці, фестиваль «Культ Києва» та театральний бум.

Цей текст створений в межах проєкту «Стійкість місцевої культури», у якому ми розповідаємо про те, як розвивається та відновлюється культура в регіонах, які знаходяться на лінії зіткнення або ж були деокуповані. Це історії про митців та культурних діячів, які попри війну плекають культуру своїх рідних місць, а також допомагають Україні у спротиві Росії. 

Як повномасштабна війна вплинула на репертуар?

Напередодні повномасштабного вторгнення театр готувався до прем’єри нової вистави «Зальот». Її мали показати глядачам 25 лютого. Але 24 лютого робота театру стала на паузу. Частина колективу роз’їхалася по інших містах, дехто виїхав за кордон або вступив до війська. 

Театр відновив діяльність на початку червня 2022 року. Тоді ж і відбулася прем’єра вистави. Її показали у німецькому у Штутгарті. Роботу у приміщенні Малого театру відновили наприкінці літа того ж року. За словами Дмитра, на той час близько 80% колективу було в Києві: «Це вже дозволило нам не лише поставити кілька вистав, але повноцінно працювати».

Коли в виставі залучено 40 людей і троє з них «відпадає», то це унеможливлює показ вистави, наголошує Дмитро. А коли залучено 6-7 людей, то це простіше зробити: «Це специфіка будь-якого камерного театру». 

«Ми були одними з перших театрів у Києві, що почав працювати. Репертуарну діяльність відновлювали поступово. Спочатку виступали дуже розмірено, по дві вистави на місяць, потім — по три-чотири. Поступово повернулися до довоєнних об’ємів, а зараз уже граємо більше, ніж до війни», — розповідає художній керівник.

На першу виставу у Києві дуже швидко розібрали квитки, говорить Дмитро. На його думку, це пов’язано з двома факторами: невеликою кількістю подій та відсутністю культурних заходів майже пів року: 

«Люди скучили й за театром, і за культурними будь-якими подіями. Ми відразу відчули, що є великий попит, який дуже сильно не задовольняється. Це мотивувало нас поступово збільшувати кількість вистав, і повернулися до звичайного режиму роботи».

З репертуару прибрали російських авторів. Але загалом репертуарна політика залишається ж такою, як була раніше. Театр готує різноманітний та різножанровий репертуар, який включає сучасну, класичну, світову та українську драматургію. 

«При виборі кожного окремого нового проєкту, звісно, що ми не можемо ігнорувати навколишні обставини. Як на мене, репертуар став гострішим. Враховуючи ту інтенсивність емоційних станів і гойдалок, на яких ми всі катаємося в житті, для того, щоб глядачі отримати якийсь новий досвід, треба, щоб театр був сильніший і гостріший. Відповідно, і матеріал обирається такий», — говорить Дмитро.

Зараз Малий театр випускає 3-5 прем’єр за театральний сезон: «І я насмілююся думати, що це наш максимум, щоб робити якісний продукт». Загалом у театрі є 12-14 наявних вистав. Колектив театру налічує близько 30 людей, 14 з них — актори. 

«Ми дуже боїмося втратити кожного члена команди. Коли один актор вибуває, то репертуар дуже сильно сиплеться», — додає Дмитро.

Фестиваль «Культ Києва» 

Малий театр пропонує глядачам заглибитися в сенси та наративи у театральному мистецтві та навколо нього. Для цього колектив декілька років тому започаткував новий формат — «Театр у контексті». Перед виставою на глядачів чекає лекція: «Це основа та фундамент стратегії розвитку конкретно нашого театру. Ми переконані, що контекст важливий».

Тож перед показом вистави проводять розмови-лекції, які надають літературний, мистецький або історичний контекст для показу. До співпраці залучають фахівців з різних галузей мистецтва. Над створенням контексту для вистав працюють режисери, сценографи, драматурги, критики в галузі театру та літератури, історики та мистецтвознавці.

«Тобто це не обговорення після вистави, що є більш популярним форматом. А передмова перед виставою, коли глядачі перед тим, як подивитися виставу, дізнаються трохи більше. А потім через призму нових знань та усвідомлень дивляться цей матеріал», — пояснює художній керівник.

За словами Дмитра, такий формат спершу не сприймався, на перші лекції майже ніхто не ходив: 

«Люди цього формату спочатку боялися. Вони не розуміли, чому мають слухати лекцію, коли прийшли в театр. Тим паче на це треба пів дня витратити, бо лекція триває годину, потім треба пів години як мінімум зробити перерву, а потім вистава ще дві чи три».

Зараз же ситуація змінилася, театр має постійних глядачів. Дмитро розповідає, що такий формат є популярним навіть серед тих людей, які вже бачили виставу: «Вони приходять ще і на виставу з передмовою. А потім дивляться виставу ще раз, вже трохи новими очима, знаючи щось нове».

«Художній твір має пояснювати сам себе. Тобто він має бути сприйнятим без будь-якого контексту. Має бути самодостатнім. Але це не означає, що краще йти на виставу нічого не знаючи. Коли глядач в контексті, він має трошки глибше розуміння того, що дивиться. Слоган нашого проєкту театру контекстів — знати більше, розуміти краще, відчувати глибше. От в такому порядку», — зазначає художній керівник.

15 червня у Малому театрі відбудеться благодійний фестиваль «Культ Києва». У програмі — «експозиція однієї картини» спільно з галереєю The Naked Room, лекції про мистецтво Києва й попап-добірка книжок від книгарні «Сенс». Також презентація мерчу, присвяченого будівлі на вулиці Гончара, 33, спільно з українським брендом byMe, коктейлі від бару «Багряний» і концерт Макса Пташника.

«Кожен театр, рано чи пізно, хоче свій фестиваль. І ми теж довго про це мріяли. Хочемо аби він був не суто театральний, а більш про локальне камерне мистецтво. Це два важливі слова для цього фестивалю. Ми хочемо зосереджувати увагу на київському мистецтві, тому що київський театр. А також, оскільки ми камерний театр, то нас наші камерні колеги в інших напрямках мистецтва теж цікавлять найбільше. Ми їх можемо до себе запросити, а ще камерне мистецтво — це те, що ми сповідуємо. В плані спілкування з глядачами, такого інтимного, близького. Тобто це не шоу, а якийсь трошки глибший діалог», — говорить Дмитро.

Абонемент на весь день коштує 3 000 гривень. Усі кошти з події передадуть на збір для 3-ї роти 1-го батальйону бригади «Азов» на FPV-дрони, де служить один з працівників Малого театру.

«Тобто протягом сезону у нас було багато лекцій, лекторів яких ми запросили на “Культ Києва”. Обрали одну тему — це мистецтво Києва, тому власне і така назва фестивалю. Кожен у своїй розповідатиме про свою галузь в контексті Києва, чи про Київ в контексті своєї галузі», — розповідає Дмитро.

Театральний бум

«Як би це дивно не звучало, але театр зараз переживає історичний період — театральний бум. Зараз інтерес глядачів до українського театру вищий, ніж будь-коли. Ми не є таким показником, оскільки це камерний театр. У нас до цього не було великих проблем. Але зараз ми забули, що таке недопродані квитки. Або вистави, які треба рекламувати, щоб зібрати наш камерний зал — вистави продаються самі по собі. Але цей бум не тільки театральний, зацікавленість до української культури в Україні зараз вища, ніж будь-коли», — наголошує художній керівник театру.

На думку Дмитра, за час вторгнення багато людей відкрили для себе театр: 

«З’явився новий глядач. Багато хто зрозумів, що театр може бути цікавим. І тепер шукають собі свій театр, який їм особисто буде цікавим. Це прекрасний процес».

Для нових глядачів Малого театру Дмитро радить «бути трохи в контексті»: «Нехай не рандомайзер обирає вам виставу, а ви обирайте її, почитавши, подивившися коментарі. І оберіть собі ту, яка викликає найбільший інтерес». 

За його словами, зараз хід цього сезону — вистава «Довірливі розмови» за мотивами роману Інгмара Бергмана. Глядачі разом з акторами переміщаються кімнатами будівлі, а декораціями слугують інтерʼєри початку двадцятого століття. Її перегляд можливий одночасно лише для 22 глядачів.

«Театр під час війни потрібен, бо потрібна культура під час війни. А вона потрібна завжди, незалежно від того, війна це чи мир. Культура — це фундамент, матриця, орієнтир та система цінностей. А театр це як один із напрямків культури. Він має свої недоліки та переваги, який не має жоден інший напрямок чи вид мистецтва. Театр може давати унікальний досвід, який не під силу жодному іншому мистецтву. Бо він не просто розказує історії. Театр — це завжди про живе спілкування однієї людини з іншою. І пряма передача емоційного досвіду. А будь-яка передача емоційного досвіду — це емоційне збагачення. А будь-яке емоційне збагачення — це розвиток», — каже Дмитро.

---

Ця публікація була підготовлена за підтримки Фонду “Партнерство задля стійкості України”. Зміст цієї публікації/статті є виключною відповідальністю Лірум і не обов’язково відображає позицію Фонду та/або його фінансових партнерів.

---

Читайте також: «Їдьте до нас, буде фігово, але це важливо». Як івент-менеджер Єгор Фелюст організовує концертне життя в Чернігові?