Чи дійсно Росія намагається цілеспрямовано знищити українську культуру? 

Росіяни намагаються знищити українську культуру протягом століть. Вони продовжували це робити й за роки української незалежності. Згодом до економічних і ідеологічних інструментів додалися й цілком військові. 

Але багато хто (особливо іноземці) досі ставлять під сумнів, чи дійсно Росія намагається стерти українську культуру. Мовляв, все, що стосується шкоди, яка завдається культурним обʼєктам, це лише побічний результат бойових дій. Але чи це справді так? Чи дійсно Росія полює на нашу культуру та як ми їй іноді в цьому допомагаємо? 

«Провінційна культура»

Один з основних аргументів росіян та їхніх прибічників протягом усіх років незалежності залишається те, що українська культура не є самостійною. Мовляв, це просто похідна від культур інших країн, які оточують Україну: Росії, Угорщини, Польщі тощо. 

Це звісно ж не так. Водночас важливо розуміти, що українська культура не розвивалася в вакуумі, так само як і культура майже будь-якої країни. І, відповідно, приймала вплив культур, із якими взаємодіяла. Особливо це припало на «колоніальний» період, коли Україна не мала незалежності.

«Колоніальний» тип збагачення культурного фонду спричинив як позитивні, так і негативні наслідки. З позитивного, вміння сприймати й адаптовувати культурні впливи різних народів. Це неодноразово допомагало українцям відродити й передати наступним поколінням власні моделі виробничого, суспільного та духовного життя в умовах колоніального гніту. 

Негативні наслідки більш значущі й саме на них спирається російська пропаганда. В умовах колоніальної залежності від інших держав, здебільшого від Росії, сковувався творчий дух і самобутність нації, пригальмовувалися або взагалі ставали неможливими культурні процеси.

Водночас уся історія України та особливо часів незалежності підтверджує, що українська культура не просто існує, а є самостійною і самобутньою. І на сьогодні є абсурдним ставити під сумнів, наприклад, існування української мови. 

Колишній політв’язень Радянського Союзу й український громадський діяч Мирослав Маринович у розмові з журналістами Суспільного сказав: «Вони [росіяни] не сприймають українську культуру як українську. Вони сприймають все те, що лежить в українських музеях, як російське. В їхньому розумінні вони просто відбирають своє». Публіцист додає, що поняття «українська культура» в росіян не існує, за винятком гопака або «хороших украинских песен, которые они очень любят». Саме на цьому будується більшість наративів, у які самі росіяни вірять і намагаються насадити й українцям.

На жаль, протягом 30 років незалежності, вони мали успіхи.

Насадження російських наративів

На сьогодні значна кількість журналістів, дослідників і блогерів займаються аналізом російських наративів в українській культурі часів незалежності. 

Про це вже декілька відео зробив Загін Кіноманів, у яких він аналізує так речі:

• образ провінціалки з Маріуполя у серіалі “Моя прекрасная няня” (який зняв росіянин Олексій Кірющенко, який наразі входить до наглядової ради Укранського культурного фонду, а також є фігурантом розслідувань Bihus.info), та інші серіали про ментів і солдатів;
• радянські кіноцитати, які просочуються в нашу мову навіть тоді, коли ми цього не помічаємо;
• загальний образ України в Радянському кіно;

Подібним аналізом також займається медіа Ґрунт, яка в серії пояснювальних відео розповідає, як Росія вели з нами війну задовго до початку агресії в Донецькій і Луганській областях, а також окупації Криму. Зокрема:

• про російських політтехнологів;
• про російські інформаційні операції;
• про те, як росіяни перекуповували наших зірок тощо.

Подібним аналізом в історичній площині також займаються окремі популярні блогери й історики. Наприклад:

• тут Ярема Дух розповідає про перший приклад відкритої збройної агресії Росії проти України після 1991 року при спробі захопити острів Тузла;
• на цю ж тему є популярне відео у каналі “Історія без міфів” і Телебачення Торонто, яке загалом випускає багато контенту на цю тему;
• на каналі “Останні капіталіст” можна подивитися економічні конфлікти з Росією, а також ідеологічні — наприклад, як Росія створювала міф про голодних робітників Донбасу.

Ми також робили великий матеріал про вплив Росії на українську музику та навіть спроби імплементувати Леніна в українські колядки. 

Тут також можна прочитати велике дослідження Vox Ukraine про наративи, які Росія просуває в Європі проти України.

І це тільки те, що можна згадати побіжно, не зариваючись у наукову й популярну літературу.

Якщо підсумувати висновки, до яких приходять десятки незалежних оглядачів: Росія атакувала українську культуру протягом усіх років незалежності. Десь це робилося цілеспрямовано (якщо мова про політичну культуру), десь це робилося в межах загальної ідеології (як у кіно й інтернеті), десь — радше побіжно (як у музиці). Але в будь-якому разі заперечувати, що Росія не ставила на меті знищення або ж приниження української культури не можна. 

Прямі атаки на культурні обʼєкти

Кількість воєнних злочинів російської армії, спрямованих на об’єкти культурної спадщини України, росте щодня. Станом на 25 жовтня 2023 року Міністерство культури та інформаційної політики зафіксувало 1711 пошкоджених російськими обстрілами об’єктів культурної інфраструктури. Зокрема й приміщення Національного художнього музею в Одесі. 

Але крім масованих обстрілів, які окупанти спрямовували на об’єкти культурної спадщини, на початку повномасштабного вторгнення також фіксували чимало випадків грабежу та вивезення в Росію предметів історичної та художньої цінності. Станом лише на жовтень 2022 року росіяни викрали експонати із понад 40 музеїв. Що відбувається на окупованих територіях зараз, на жаль, дослідити не можна.

Так само Росія вчинила понад 1000 атак на лікарні в Україні. Характер цих атак, а також досвід попередніх війн Росії вказують на те, що це були цілеспрямовані дії.

Масовість і цілеспрямованість атак по культурних обʼєктах, а також передумови насадження російських культурних наративів протягом щонайменше 30 років незалежності, дозволяють зробити припущення, що ці атаки так само є цілеспрямованими і розрахованими на підрив і подальшу узурпацію російської культури.

Попри все, українці все більше звертаються до своєї культури

Київський міжнародний інститут соціології дослідив і зобразив у звіті те, як повномасштабна війна вплинула на культурне життя українців. 24% респондентів не помітили, щоб війна вплинула на їхнє культурне життя. Решта опитаних відчула такі зміни: 56% за останній рік почали слухати більше української музики, 22% почали більше читати книги українських авторів, 42% почали більше дивитися українські фільми чи серіали, 34% почали більше стежити за українськими блогерами та 39% почали більше споживати українського контенту на YouTube. 

Окрім цього, 76% опитаних вважають, що кількість українського контенту на культурну тематику за останній рік зросла.

Наприкінці 2023 року у топі стримінгових сервісів, де традиційно було багато російських артистів, вони майже відсутні. Так само росте попит на українське кіно й літературу.

Повномасштабне вторгнення Росії в Україну, яке могло остаточно знищити українську культуру й національну ідентичність українців, навпаки, стало поштовхом для їхнього стрімкого розвитку. 

«Матеріал опубліковано за підтримки акселератора з протидії дезінформації Mediengeist 2.0.

Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів та можуть не співпадати з позицією організаторів»