Пісня за піснею: kedrova про альбом #2

Головна

Музика

Лірум

Музика

Лірум

•

3 години тому

26 червня у музичного проєкту kedrova топмоделі Євгенії Кєдрової вийшов другий альбом з лаконічною назвою #2.

Альбом #2 — мій щоденник, де я залишила музичні дописи про особисте, в яких кожен зможе знайти щось своє. Це маленькі подорожі у часі та просторі, мрії про майбутнє, відображення моменту, який ніколи не повториться, але який залишиться назавжди у кожній пісні.

kedrova

Над новим релізом артистка працювала із відомим саундпродюсером та музикантом Юрієм Хусточкою (колишнім учасником гуртів Океан Ельзи та Esthetic Education).

Я працюю з Женею вже не перший рік. У якомусь сенсі ми спаялися, скріпилися, знайшли спільну мову. І мені здається, що тепер ми почали ще краще відчувати один одного, що й можна почути в цьому новому альбомі. Як на мене, це крок уперед і музично, і в текстах, і за звуком. Працюючи над альбомом я отримував велике задоволення. Улюблені пісні — «Аврора», «Не рахується», «Лише для нас», ну і всі інші…

<strong>Юрій Хусточка</strong>

Спеціально для рубрики «Пісня за піснею» kedrova розповідає про кожен трек з альбому #2.

не рахується

Іноді найбільша самотність приходить не тоді, коли нікого немає поруч. Вона приходить тоді, коли між двома людьми залишається лише тиша, наповнена невимовленими словами. Починаєш рахувати дні, погляди, випадкові дотики, ніби цифри здатні повернути те, що давно вислизнуло. Але є речі, які не можна ні виміряти, ні втримати. І саме вони виявляються найважливішими.

лише для нас

Це відчуття, коли закоханість робить світ трохи несправжнім. Наче вечір триває довше, повітря пахне інакше, а випадкові моменти раптом стають найціннішими спогадами. Усе навколо починає грати за вашими правилами: дороги ведуть у потрібний бік, джаз звучить саме тоді, коли треба, а ніч ніби береже цей маленький всесвіт від усього зайвого. Хочеться, щоб такі миті ніколи не закінчувалися.

малиш

Є закоханість, яка не знає спокою. Вона змушує прокручувати в голові майбутню зустріч ще до того, як вона сталася. Шукати знайомий силует у натовпі, ловити кожен погляд, вірити, що саме сьогодні станеться щось важливе. Це солодке хвилювання перед вечором, коли музика стає приводом бути ближче, а один танець може сказати більше, ніж десятки слів.

небо в діамантах

Іноді найбільше сумуєш не за минулим, а за тим, як усе тоді відчувалося. За людьми, з якими мовчання було зрозумілим, за місцями, що здавалися цілим всесвітом, за вечорами, які хотілося зупинити. Час змінює міста, людей і нас самих, але пам’ять дивним чином залишає найважливіше недоторканим. Саме тому інколи достатньо однієї деталі, щоб знову опинитися там, де над головою було небо, всіяне діамантами.

аврора, аврора!

Є особливий стан, у якому уява стає сильнішою за реальність. Коли думки легко відлітають кудись далеко, час сповільнюється, а найдорожчі люди завжди опиняються поруч, навіть якщо між вами цілі світи. Це бажання хоч ненадовго затримати мить, не дати їй розчинитися, залишитися там, де все ще можливе. І, мабуть, саме тому найкрасивіші історії завжди трохи схожі на марення.

світанок

У кожного є місце, куди подумки повертаєшся найчастіше. Не тому, що там усе було ідеально, а тому, що саме там ти відчував себе справжнім. Місто, яке пам’ятає твої маршрути, ранки, вечори й найважливіші зустрічі. Воно змінюється разом із тобою, але щоразу зустрічає так, ніби ти нікуди й не йшов.

серце дівоче

Вірність схожа на море — вона не питає, чи варто повертатися, вона просто знову й знову торкається берега. Це відчуття, яке не залежить від часу, слів чи обіцянок. Воно живе глибше за образи, глибше за відстані, залишаючись тихою силою, що ніколи не зраджує саму себе.

Читайте також: Пісня за піснею: Артистка Чуприненко про свій дебютний альбом «Екскурсії по городу»

Розповiсти друзям