Пісня за піснею. ВВ розповідають про майже втрачений альбом Закустика

Рік тому вийшов на цифрових носіях другий альбом ВВ, Закустика, який довгий час вважався втраченим. Його записали в 1993 році в Парижі та видали лімітованим тиражем на касетах. Це був другий «концертний» реліз ВВ, його записав “золотий” склад гурту: Олег Скрипка, Олександр Піпа, Юрій Здоренко та Сергій Сахно.

Касети Закустики швидко розібрали, а оригінальний запис Скрипка забув у таксі. Відтак альбом вважався втраченим, аж доки у архівах лейблу “Країна Мрій” не виявили резервну цифрову копію альбому. Матеріал відмастерили та випустили 25 вересня 2020 року на стрімінгових платформах.

Олег Скрипка розповів нам про треки платівки у рамках нашої рубрики “Пісня за піснею”.

Léo

Цієї пісні в оригінальному треклісті альбому Закустика не було. Ми записали її лише зараз і включили у перевидання, хоча в репертуарі VV вона була присутня. Léo — це трек групи Les VRP, з якою ми дуже дружили під час «французького» періоду Vоплі Vідоплясова. З ними у VV дуже багато чого пов’язано, багато спільних історій. І саме лідер цього гурту, Нері Катіно, здійснив запис оригінального альбому, а трек був його авторства.

Les VRP, як і Vоплі Vідоплясова, наполовину панковський, от ми і зійшлися на цьому стьобі, на любові до гумору і приколів. Léo — це такий собі стьоб над класичним французьким шансоном. Форма у неї, як у французького шансону, але ми додали туди шансону «радянського». Важливо розуміти, що «радянський» шансон за походженням є українським, він з Одеси. У Франції існувала «біла» еміграція так звана: дуже багато вихідців з України, вони приїхали у Францію і створили «білі» кабаре. Там співали шансон — і виходить, що французький шансон багато в чому живився саме українським/одеським романсом. Королем і початківцем французького шансону є Олександр Вертинський, а він взагалі з Києва. 

Ця пісня, Léo, якщо перекласти українською мовою, має типовий сюжет. Мова там іде про кримінального елемента, який народився в бідній родині, потім його посадили у в’язницю, в нього було кохана. Але у Les VRP це заспівано в такому стьобному варіанті. А ми туди додали ще слов’янського шарму зверху. Французам дуже подобалась — і досі подобається саме наша версія. Зараз ми зробили її акустичною. І коли будемо випускати новий альбом Vоплі Vідоплясова, ми також запишемо цей трек в електричному варіанті.

Шалена зірка

Пісня із нашого альбому Країна мрій 1997-го року. Щось середнє між одою, баладою, любовним сонетом. Звернення до коханої в стилі пізнього бароко та поезії Федеріко Гарсіа Лорки. Це теж наполовину стьоб, але текст виконаний, так би мовити, за каноном, і в електричному варіанті Шалена зірка має барокові і класичні моменти. А у веселому акустичному варіанті, як на Закустиці, вона активно гуляла по кафешках та кабаре Парижа і французам дуже подобалась. 

Дитинство

Пісня із хардрокового минулого гурту Vоплі Vідоплясова, з початку 1990-х. Увійшла в альбом Були деньки. В репертуарі вона була присутня досить давно, а записали ми її вже в 2000-х. Акустична версія сильно відрізняється від автентичної хардрокової. Що цікаво, в цій пісні я звертаюсь до свого сина, до дітей, яких у мене на той час не було і в помині. Пісня написана з великим відчуттям любові. Зараз у мене є діти, я їх дуже люблю, тому Дитинство резонує зі мною і досі. Музично вона теж цікава, нестандартна: такий собі баянний регі.

Підманула

Це перша пісня, яку я вивчив на селі на Полтавщині, коли мені було 7 років. Коли я приїхав перший раз в Україну, у віці семи років, я одразу почув цю пісню. Вона була першою з українських народних пісень, яку я вивчив у селі на Полтавщині та почав грати на баяні. Тоді в мене був невеличкий репертуар з музичної школи, я швидко додав до нього народні пісні — і став мега-зіркою на селі. Уже в ті часи збиралась вся сільська громада, а я співав їм пісень. Тут не зовсім канонічний текст: для цього треку я зібрав народні версії Підманула та пару куплетів додав від себе. Спочатку існував акустичний варіант, а електричну версію Vоплі Vідоплясова випустили значно пізніше, коли вже повернулися з Франції. Цікаво, що електричну версію полюбили європейські діджеї — і вона свого часу розривала, наприклад, німецькі танцполи. 

Розпрягайте, хлопці, коней

Ця пісня також із «сільського» репертуару мого дитинства. Полтавська область, хутір, Синяківщина, батьківщина мого батька — саме там я її вивчив. Вона була у нас в репертуарі завжди. В електричному варіанті Vоплі Vідоплясова виконували її багато разів (вона до сих пір прикрашає наші концерти), але до сих пір була записана лише акустична версія. Однак нещодавно ми нарешті записали її в електричному звучанні — і, сподіваюсь, ви почуєте цю версію на новому альбомі Vоплі Vідоплясова, який вийде в 2021-му році. 

Червоні коні

Для розуміння контексту пісні розповім передісторію. У Франції дуже популярний образ батька Махно, він похований у них на знаменитому цвинтарі Пер-Лашез. На той час, у 1990-х, козаччина була французам зрозуміла, а от Україна — ні. Оцей козацький махновський анархістський образ дуже добре передався французам саме через акустичну версію. Кіннота, погоня, степи, дорога — це дуже добре резонувало саме із звучанням баянів. Тому пісня Червоні коні для нашого «французького» періоду була ключовою: ми грали її на всіх тусовках, а французи із задоволенням підспівували. До речі, в часи Радянського союзу у Франції були дуже популярними виступи Хору Червоної армії, але під цим, так би мовити, «брендом» виступав Київський оркестр Збройних Сил України. На афішах того періоду писали «Хор Червоної армії», але це були кияни, українці, у яких в репертуарі було багато українських пісень. 

Їхали козаки

Народний репертуар з мого полтавського дитинства. Я дописав сюди авторський програш — і, що цікаво, коли я слухаю Їхали козаки у іншому сучасному виконанні, то виконують уже з моєю цією вставкою. Тобто, виходить, що я приклав руку до народної творчості — і ця вставочка увійшла у фольклор. Добра козацька пісня, яку дуже любить публіка і без якої не обходиться жоден з концертів Vоплі Vідоплясова. 

На вулиці скрипка грає

Коли я брав цю пісню в репертуар гурту, то живцем її ніколи не чув. Взяв її зі збірки текстів і нот українських народних пісень, яка була у мене з собою у Франції. Вона дуже сподобалась, до того ж, зауважуючи назву, була нібито про мене. Тому, коли Vоплі Vідоплясова виконували На вулиці скрипка грає на вуличних тусовках у Парижі, для нас це було дуже символічно. Тобто, ця пісня є образом тих французьких спонтанних виступів, але з нашого репертуару вона випала і «живцем» ми її в принципі не граємо. Виконувалась наживо лише в Парижі. 

Колись

Єдина пісня з нашого хардрокового репертуару, яка дожила до сьогоднішніх днів. Ми досі іноді граємо її на концертах. Не кожного разу, але у потрібний момент виконуємо, бо в неї є такий хардроковий ріф, дуже качовий. Для нас це був такий модерновий експеримент: взяти хардрок та зіграти його на баянах. Філософсько-ностальгійна пісня, яка свого часу була ключовою для нашого репертуару. В неї ще приспів психоделічний, який дуже бадьоро звучав в кафешках та концертних залах Парижа. 

Несе Галя воду

Вперше почув цю пісню у виконанні тріо Мареничів до того, як зайнявся рок-н-роллом. Там є такий впізнаваний програш, думаю, авторський — і я ввів його в пісню. Ми активно виконували цю пісню у Франції, потім на деякий час вона випала у нас з репертуару. Коли ми взялись за перевипуск альбому Закустика, я згадав про неї знову. Нещодавно ми зробили електричну версію, записали, зняли на неї кліп — і все це увійде в наш майбутній альбом. Цей сингл живе в людях і на концертах дуже потужно качає саме в електричному варіанті. 

---

 

Читайте також: Жадан і Собаки відправляють “Вову до Ростова” у своїй новій пісні.