Пісня за піснею: zhenya kudryk про мініальбом «Initium»

21 серпня артистка родом із Криму zhenya kudryk випустила спільний із саундпродюсером і DJ Maks Yos EP Initium — музичне дослідження Криму, самоідентифікації, пам’яті та того, як місце, у якому ми зростаємо, впливає на нас.

Назва EP походить від латинського слова initium, що означає «початок». Через цей реліз Женя досліджує власне походження — місце, з якого вона почалася, та його вплив на формування її ідентичності. Концептуально альбом побудований навколо чотирьох стихій — води, землі, вогню та повітря. Кожній із них присвячений окремий трек, а їхні образи знайшли продовження і в музичному звучанні завдяки використанню філд-рекордингу (записам навколишнього середовища).

Музично Initium поєднує тріп-хоп, арт-поп та електроніку, вибудовуючи щільне звукове поле з танцювальними ритмами й майже ритуальними мотивами. Це рухлива, але водночас медитативна й дуже танцювальна, тактильна музика, яка переносить слухача на пляжі кримського узбережжя — у час безтурботності, пошуку краси та пригод.

Спеціально для рубрики «Пісня за піснею» Женя Кудрик розповідає про кожен трек у мініальбомі Initium.

Афаліна

Афаліна — один із найвідоміших дельфінів Чорного моря. Для мене це образ кримського дитинства і прекрасної буденності.  Цікаво, що образ дельфіна присутній у Криму ще з античних часів — його знаходять на монетах Херсонеса, у кераміці та прикрасах Пантикапея й Херсонеса. Тому для мене він став своєрідним зв’язком між Кримом, який я знала в дитинстві, і Кримом, історія якого почалася задовго до мене.

А потім у мене сяйнула проста думка: воду неможливо розрізати чи забрати. Вона не знає кордонів — і цим ми з афаліною відрізняємося: я можу бути далеко від свого моря, а вона залишається в ньому. Тому в пісні я звертаюся до неї як до того, хто може залишитися там замість мене, — і прошу берегти мій дім, поки мене немає.

Земля

Мені здається, немає нікого, хто знає нас краще за землю. Вона пам’ятає наші кроки, тіло, голос і навіть ховає нас. Тому під час роботи над цим треком я зрозуміла, що земля — мабуть, найважливіший пам’ятозберігач.

Ми хотіли поєднати її природність з електронним звучанням, тому Макс працював з акустичною гітарою та її семплами. А я накладала вокал шарами, щоб на приспівах він нагадував звучання струнних — приблизно так, як це робить Бйорк.

Дослідники

Це про дух пригод, цікавість і бажання постійно щось відкривати. Мені здається, це дуже притаманно кримцям: взяти рюкзак і піти шукати новий маршрут, красиве місце чи просто пригоду.

А ще це про вечори біля вогнища з друзями — один із моїх улюблених ритуалів. Для атмосфери ми використали запис дружньої здибанки біля вогнища.

Два вітри

Я зрозуміла, що хоч би як сильно пустила коріння на новій землі і як добре мені там не було, діра від втрати дому нікуди не дівається. Крим усе одно залишається моєю основою, і мені хочеться ще багато чого з ним розділити.

А ще я зрозуміла, що біль — це теж форма пам’яті. Якщо досі болить, значить, це досі важливо.

---

Читайте також: Пісня за піснею: Артистка Чуприненко про свій дебютний альбом «Екскурсії по городу»