Зорепад релізів: найкращі українські новинки січня 2019-го

Наша регулярна рубрика «Зорепад релізів» розпочинає новий сезон – 2019 року. У ній ми збираємо альбоми, кліпи та сингли, які нас зачепили найбільше за останній місяць або пару тижнів (в залежності від інтенсивності роботи українських музикантів). Ми намагаємося не обмежуватися стилями та напрямками. Катя, Артем, Лєра і Льоша описують те, що їм сподобалося.

Альбоми

JinjerMicro (EP)

 Артем Рісухін

Новий міні-альбом Jinjer звучить саме так, як і може звучати альбом Jinjer у хронометражі в майже 20 хвилин. Настільки ж вибухово, наскільки й виразно. Тут і Ape, що пропускає крізь суміш блек-металу і дженту. І трек про насилля над дітьми в родині (Dreadful Moments). І Perennial, що наприкінці розкриває альбом в об’ємі та атмосферності.

Звісно, саме через хронометраж, Jinjer не вдалось здивувати ані формою, ані стилістичною несподіванністю. Teacher, Teacher! ламає динаміку релізу, а інструментальний нарис Micro наприкінці міні-альбому виглядає зайвим. Замість того, що доповнити, або завершити картину альбому, він звучить як плейсхолдер. Утім, і глибокі проникливі тексти, і неймовірна енергія міні-альбому роблять його одним з найкращих метал-альбомів січня.

7/10


Ницо Потворно – Револьвер 13 (EP)

 Лєра Пірус

Дебютний реліз екс-учасника гурту Леді Джанк Сергія Гусака Ницо Потворно вийшов неочікуваним, оскільки я не могла навіть припустити, що Сергій буде читати реп. Платівка вийшла похмурою, тривожною, злою і з надривом. І тут справа більше не у музичному супроводі, а у текстах. У новому ЕР усього три композиції і кожна з них зачіпає екзистенційні теми: усвідомлення себе (Хто я?), розуміння страху (Самий страшний сон – безсоння) та протидія особистості хворому суспільству (Такі самі як ти). Загалом, Револьвер 13 – атмосферна робота у жанрі абстрактний хіп хоп, після прослуховування якої хочеться видихнути та посидіти якийсь час у тиші.

«Або вийшов би цей альбом, або виліз би в мене рак», – писав Сергій. І це відчувається – кожна композиція переповнена такими емоціями, які було б складно тримати в собі.

6/10


A-Body – Yellow Vinils

 Лєра Пірус

Богдан Конаков aka A-body має досить великий послужний список: засновник лейблу ШЩЦ/SHITS, учасник головних українських електронних фестивалів, представляв свій проект на європейських танцювальних сценах, та активно бере участь у розвитку українського танцювального андеграунду.

Yellow Vinyl – компіляція треків, записаних у період 2014-2015 років за допомогою симуляторів аналогових синтезаторів, семплерів і драм-машин кінця 80-х. Сам музикант зазначає, що Жовті платівки – перші, наївні спроби писати танцювальну музику. І це відчувається, однак не є мінусом, оскільки під час прослуховування виникає якась світла ностальгія, завдяки наближеному до аналогового звучанню.

Хоча реліз не має якоїсь чіткої структури чи загальної концепції, кожен трек по-своєму цікавий, зі своєю окремою стилістикою. Наприклад, Patagonia II завдяки інтершумам переносить у нічні джунглі, а у Junky Food вдалося передати хаусове олдскульне звучання.

Богдан вирішив виставити платівку у відкритий доступ, оскільки декілька років назад британський дистриб’ютор запропонував йому видати цю музику на вінілі, як серію з трьох частин, однак, за три роки було видано лише дві частини і втрачено зв’язок із дистриб’ютором. Тому музикант закликає не купувати вініли, а слухати новий реліз на стрімінгах.

У плейліст: Patagonia II, Junky Food та Chinatown.

6/10



Кліпи

Melovin – З тобою, зі мною, і годі

 Олексій Бондаренко

Головна задача Melovin зараз – перейти зі статуса «учасник Євробачення» у статус самостійного і сильного артиста. З тобою, зі мною і годі може допомогти впоратися із цією задачею. Це красива і витончена балада, яка поєднує в собі елементи класичного поп-року із певними сучасними віяннями (зокрема, треповими хай-хетами). Кліп вдало доповнює пісню. Його важко назвати видатним, але він точно не поганий. Це віза для потрапляння на музичні канали. Загалом, за Melovin дуже цікаво спостерігати і хочеться почути від нього нових пісень українською


Один в каное – У мене немає дому

 Олексій Бондаренко

Дев’ять років знадобилося гурту на те, щоб показати світові перше відео. Відповідальність велика – коли так довго тягнеш, люди будуть очікувати щось надзвичайне. І надзвичайне сталося. Один в каное зняли не просто відео в дусі «гурт ортодоксально грає на інструментах під простенький сюжет про кохання».

Це фактично міні-фільм, наповнений вічними образами, у якому переплітаються футуристична тематика, фантастика та український фольклор. Можна чіплятися до певних моментів з точки зору комп’ютерної графіки, але це не має особливого сенсу. «У мене немає дому» – сильна робота і з точки зору пісні, і відео.


DRAG ME OUT — I’m Sorry

 Олексій Бондаренко

У той час як Bring Me The Horizon випускають альбом, яким ніби знущаються з давніх шанувальників, всесвітньо відомий Денис Шафоростов нарешті випустив перше відео свого нового проекту Drag Me Out. Після чергової зміни гурту (пару років тому Денис пішов із Asking Aleksandria) кількість жартів про те, скільки протримається цей проект зашкалює. Проте, це справді непоганий, хоча й доволі форматний металкор. І враховуючи, що навіть зовнішньо Денис схожий на Олівера Сайкса, у нього є шанси відтягнути на себе частину аудиторії BMTH та активізувати своїх давніх шанувальників, які вже потроху почали розчаровуватися у вокалісті.


kamu – Я син Божий

 Олексій Бондаренко

Концептуальний кліп проекту kamu викликає бажання його додивитися та беззвучне питання «ШТО?». Це анімоване відео в стилі саус парку, в якому переплітається одразу декілька алюзій на твори популярної культури: від Breaking Bad до роботів Boston Dynamics. До того ж сама пісня вийшла найкращою та найбільш самобутньою на дебютному альбому електронного дуету. Це цікаво і незвично.


GannaBaby – Сумую

 Катерина Ятель

Так важко, як про цей реліз, мені ще не писалось про жодний. Із першого перегляду та прослуховування Сумую GannaBaby спокійно хочеться відправити до категорії «квото-монстр М2 та Країни Фм» та пошвидше забути. Але диявол у дрібницях: за банальним звучанням приховується посилання до легендарного Crazy Frog, а у звабливому відео кожен власник котика побачить дещо спільне між тваринкою та фронтвумен у звичках скидати речі з поверхні.

За проектом GannaBaby варто слідкувати. Якщо їх не з’їсть машина несмаку, то з них може вийти стильний поп-проект для мейнстріму.



Сингли

Юра Самовілов. Гуртом – Кратери

 Олексій Бондаренко

Юра Самовілов має унікальний тембр. Його голос впізнається з першого ж звуку. Він чудово знає як цим голосом працювати. Окрім того, Юра має неймовірне почуття мелодійності. На жаль, поки що його кар’єра розвивається не так стрімко, як хотілося б. Скоріше за все й ця пісня не стане суперпопулярною, надто неформатна. Проте у ній все добре: і аранжування, і текст, і харизма. Дуже хочеться, щоб Самовілов не спинявся.


Idealism Addict – Bears And Wolves

 Катерина Ятель

Після дебютного міні-альбому, про який ми багато писали минулого року, Idealism Addict повертається з синглом Bears And Wolves. Цього разу головну роль грає не фортепіано, а гітара. Цього разу не війна, а боротьба за право бути собою. Раджу ще звернути увагу на пісню Trash, яка вийшла у грудні. Здається, цього року на нас чекає потужний повноформатник.

> Читайте також: Лєна Ребрик (Idealism Addict): «Я буду грати те, що хочу сказати»


MamaRika – Дай Нам Боже

 Катерина Ятель

MamaRika перезапускала свій проект у напрямку україномовного R&B. У якийсь момент вона почала міксувати жанри. Так, святкова Дай Нам Боже продовжує народний напрям, заданий треком FAYNO, вдало балансуючи між приємним фолк-попом та наближеними до R&B звучанням.


Nadine – Lift You Up

 Катерина Ятель

Про виконавицю Nadine дуже важко знайти хоч якусь інформацію, як і точно сказати, як давно вона випускає музику. У мережі можна знайти попсову Everybody needs Somebody, з очевидним за назвою меседжем, та поп-рокову She’s my love. Лірична Lift You Up з її спрощеним (у порівнянні, звісно) аранжуванням та акценті на вокалі – однозначний крок уперед.


RCNT – One

 Артем Рісухін

Атмосферна та вишукана колаборація Ніла Тарасова (Hidden Element) і Романа Черенова (Morphom). Затягуюча електроніка та широке плато ембієнт-звучання. В цій роботі майже нічого зайвого. Майже – бо трек задовго розкачується і міг би звучати настільки ж впевнено з коротшим інтро.

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.