Головні музичні тенденції 2010-х. Як нас змінили соціальні мережі, фемінізм та стрімінги

Світові видання починають підбивати підсумки декади. Американське ЗМІ Rolling Stone зібрало все, що однозначно вплинуло на історію музики. Ознайомитися із топом можна за посиланням, а ми пропонуємо короткий огляд найважливішого. 

Поява стрімінгових сервісів

В 2011 році запустився Spotify. Поняття стрімінгового сервісу увійшло в інфополе та почалася велика битва подібних ресурсів за слухача. Ця подія спричинила появу Apple Music та дала поштовх розвитку Deezer. Цікаво, що дослідження кажуть, що поява стрімінгів не лише не зменшила піратство, а навпаки посилила її. 

Все той же Spotify у липні 2015 запустив Щоденні плейлісти, засновані на смаках кожного користувача. Ідея вистрілила і тепер є обов’язковою послугою не лише для стрімінгів, а й для медіа. 

Стрімінги дали додаткові можливості музикантам гучніше заявити про себе. У 2017-му вони згенерували більше грошей для музичної індустрії США, ніж усі інші форми дистрибуції. І ця тенденція не припинилася й досі. 

Крім того, для артистів відкрилася можливість ексклюзивних прем’єр своєї музики. Rolling Stone окремим пунктом виділили рішення Frank Ocean у 2016-му викласти свій альбом Endless лише на Apple Music. 

У 2018-му вперше виникло питання, наскільки показники стрімінгів відтворюють реальні смаки слухачів. Тоді репер Drake поставив рекорд, досягнувши відмітки в 1 мільярд прослуховувань за перший тиждень релізу альбому Scorpion. 

Визнання індустрією прийшло до стрімінгів у 2016-му, коли найвпливовіша премія «Ґреммі» нагородила альбом Chance the Rapper, який не випускався на фізичних носіях. Це змінило філософію цієї нагороди. 

Вплив соціальних мереж на музику

Загальний тренд десятиліття – це підвищення впливу соціальних мереж на наш побут. Саме там ми дізнаємося новини, розповідаємо про своє життя, знаходимо нові пристрасті та боремося за право на краще життя. 

Музика не виняток. Починалося все з вірусності окремих треків – Friday у 2011-му, Call Me Maybe у 2012-му, Harlem Shake у 2013-му. Потім інтернет почав дарувати нам зірок. Найяскравіший приклад – це стрімкий ріст популярності канадського співака Шона Мендеса, на якого звернули увагу у 2014-му через кавери на сервісі Vine. 

2019-й показав, що явище не тимчасове. Додаток TikTok став повноцінною платформою для музикантів, які не хочуть обмежувати себе договорами із лейблами. Йдеться у першу чергу про Lil Nas X та його кантрі-реп Old Town Road, який став відомим саме через 15-секундне у TikTok.

Поява південнокорейської музики на світовому ринку. Ну і Despacito

Коли у 2012 році співак Psy захопив інтернет вірусним танцем та треком Gangnam Style, ніхто серйозно не сприймав корейський поп. Це була забавка, яку повторювали у численних флешмобах, і привід для осуду снобів. 

Та п’ять років потому музичні фани змирилися із тим, що тепер k-pop один із головних жанрів світу. На чолі цього жанру – гурт BTS, який за кілька років потрапив не лише у всі можливі чарти, а й з’явився у більшості американських вечірніх шоу, потрапив до лайнапу Billboard Music Awards та, повертаючись до України, захопив розкладки ринку на Почайній. 

Загалом, тренд на неангломовну музику, що популярна в усьому світі, ще заграє новими фарбами. 

Окрім Південної Кореї, на п’яти США наступають їхні латиноамериканські сусіди – головним треком 2017 року став поп-хіт Despacito, в якому ні слова не було англійською. 

П’ятниця як всесвітній день релізів

Зараз може здаватися, ніби альбоми завжди виходили щоп’ятниці. Насправді це почалося лише у липні 2015-го. Тут і додати нічого, хіба що подумати, чи не пісня Ребекки Блек вплинула на вибір дня? 

Суспільна мораль на сторожі музики 

У 2010-х рівень соціальної відповідальності суспільства стрімко зріс, а разом із цим змінилося й ставлення до людей творчих професій. 

Таким чином, у 2014-му кампанія MeToo отримала свій найгучніший кейс у музиці. Співачка Kesha розповіла про сексуальний, фізичний, вербальний та емоційний аб’юз від її продюсера Dr.Luke та вивела цю справу не лише в інфополе, а й до зали суду. Про цю історію ми більше писали в окремому тексті про співачку.

З іншого боку, почалося обговорення сумнівної моральності реперів. Їхня любов до наркотиків та злочинна діяльність, на відміну від 90-х, перестала романтизуватися, а перейшла в раціональну сферу. Як приклад, можна навести рішення Spotify у 2018 виключили із плейлістів треки XXXTentation за гейтерський контент. 

Girl-power у музиці

Загальна тенденція на популяризацію феміністичного руху та сильних жінок має у музиці має два головних втілення (якщо не рахувати все те, що ми і так перераховували у тексті, пов’язане із жінками в індустрії). 

Перше, це історичний момент, коли у 2013-му Бейонсе без будь-якого промо випустила ексклюзивний візуальний альбом, який став одним із найбільш обговорюваних у світі. Подібні спроби робили й до співачки, але саме Queen Bey змогла довести попит на музику без зайвого маркетингу. 

Друге – це «коронація» Карді Бі, яка за рік стала першою жінкою в хіп-хопі, яка досягла такого рівня слави, і врешті вперше отримала Ґреммі у цьому жанрі. За словами співачки, гейтери недооцінювали її і цим лише більше мотивували: «Я навчу інших реперів. Навчу, як створювати щось відмінне від того, що роблять вони». 

Розквіт хіп-хопу

Тренд на хіп-хоп особливо був помітним у 2017-му, коли світ дізнався про так званих клаудреперів. Популярність треку Lil Pump Gucci Gang дав поштовх для величезної кількості доморослих хіп-хоп артистів у всьому світі, що сильно змінили звучання жанру. Можете перевірити цей тренд, спробувавши назвати усіх ліл-реперів, про яких ви чули. Обережно, це задача на кілька годин!

Рік потому Кендрік Ламар захопив чарти та отримав усі можливі нагороди, випустивши альбом DAMN. Вершиною його слави стало отримання репером Пулітцерівської премії. 

Передумовою цієї тенденції стала популярність серіалу Empire у 2015-му, присвяченому саме хіп-хопу. 

Боротьба Тейлор Свіфт із індустрією 

Тейлор Свіфт не лише визначила звучання поп-музики цього десятиліття, пройшовши шлях від кантрі-попу до агресивного альбому Reputation, і назад до романтичного вайбу, а й почала активну боротьбу із капіталістичними стандартами в індустрії. 

В 2014-му вона оголосила трирічну війну проти Spotify, прибравши усю свою музику зі стрімінгового сервісу. Мотивація Тейлор була цілком зрозумілою: «Музика – це мистецтво, і мистецтво цінне та рідкісне. Важливо пам’ятати, що рідкісні речі цінні. А цінні речі мають оплачуватися». Цей вчинок розпочав важливе обговорення, як саме мають заробляти артисти, що співпрацюють із стрімінгами.

Також, влітку цього року Свіфт потрапила новини не через її творчість, а у результаті чергового скандалу. Уже кілька місяців співачка судиться із лейблом, на якому вона випускалась, та менеджером Скутером Брауном, який тепер має права на її творчість. Серед цілей Свіфт – повернення артистам прав на творчість та звільнення від абсолютного контролю корпорацій над музикою. 

Друге дихання фестивалів

Класична Coachella стала платформою для впровадження інновацій у перфомансах. Спочатку у 2012-му, коли була використана голограма Тупака Шакура під час одного із виступів, а потім й історичним шоу Бейонсе на фестивалі у 2018-му. Пояснювати, що у ньому історичного, словами важко. Рекомендуємо подивитися його на Netflix. Воно того варте. 

У 2016-му фестиваль Desert Trip став вершиною тренду на ностальгію в офлайні. Увесь лайнап фесту складався із «зіркових дідусів» та отримав символічну назву «Коачелла для стариганів». 

Ще одним незвичним прикладом фестивального буму стала історія про відомий Fyre Festival у 2017-му. Фейк, який просували у соціальних мережах знаменитості та інфлюєнсери, що перетворилася на одну із найскандальніших подій світу у цьому десятилітті. Про неї все на тому ж Netflix можна подивитися документалку. 

Питання безпеки

Листопад 2015-го найбільше запам’ятався атакою на концерт Eagles of Death Metal у Парижі. Два роки потому ситуація повторилася на концерті Аріани Ґранде. Того ж 2017 подібна трагедія повторилася на фестивалі Route 91 Harvest у Штатах. Подібні приклади ввели посиленні засоби безпеки на музичних подіях та антидронну політику на багатьох фестивалях. 

Існують усі передумови вважати, що частина цих тенденцій продовжаться: феміністичний рух лише набирає обертів, як і глобалізаційні процеси, що впливатимуть на розвиток популярності культури не лише англомовного світу. Страх перед тероризмом та насиллям зростає, а соціальні мережі хоч і трансформуються, але досі володарюють світом. Імовірно, що у 2020-х слухачів чекатиме переосмислення меж музичних жанрів, зміна роботи стрімінгів та перегляд концепції лейблів, та робити подібні прогнози наразі голослівно та беззмістовно. Лишається тільки чекати.

Обкладинка: Влад Рубанов