«Як бравий тракторець»: Софія Челяк та читачі LiRoom про BookForum 2022

6–9 жовтня відбувся 29-й Львівський міжнародний BookForum від ГО «Форум Видавців». Цьогоріч, через повномасштабне вторгнення РФ, зустрічі і дискусії пройшли в онлайн та офлайн-форматах. Всупереч загрозам, BookForum зібрав чималу аудиторію, щоб порушити важливі питання про українську культуру і підтримати країну в складні воєнні часи, а до програми долучилися світові та українські зірки.

Ми поговорили з програмною директоркою форуму Софією Челяк про цьогорічний захід. Вона розповіла про те, як відбувалася робота над фестивалем в умовах війни, якими цього разу були його концепція та мета і чи справдились очікування організаторів.

Також для нашої спільноти у телеграм-каналі ми розіграли декілька запрошень на офлайн-частину фестивалю, а переможці поділилися з нами своїми враженнями від заходу.

BookForum: бути чи не бути?

Через повномасштабне вторгнення Росії в Україну робота над фестивалем стала на паузу. Команда форуму підключилася до волонтерства й тих процесів, яких вимагала ситуація в країні. Софія розповіла, що два тижні не вірила у проведення BookForum цього року, та у середині березня її переконав британський журналіст Пітер Померанцев.

«Було страшно, але потім Пітер звів нас із Zinc Network та Hay Festival, які стали партнерами форуму, наша концепція оформилася, почали з’являтися спікери і спікерки», — поділилася вона.

Повномасштабна війна вимагала внести зміни в концепцію та програму. Нова ідея прийшла до Софії після побаченого в деокупованому селищі Макарів, Київської області:

«Я писала цю концепцію після повернення з Київщини. Була там декілька днів за два тижні після деокупації. Їхала повз Макарів — повалені будинки, сліди боїв і зачистки, поля та ліси з написами “міни”. Як тут — одне розміноване поле, й на ньому їздить такий бравий тракторець. Я зрозуміла, що ми теж маємо бути, як той тракторець. Так до мене прийшла думка про “людей усвідомленої сили”».

Софія розповіла, що мета цьогорічного фестивалю — насамперед просвітницька. Зокрема й для українців, тому що зараз багато хто тільки починає досліджувати, що відбувається в Україні. З іншого боку — іноземна аудиторія. Було важливим правильно подати іноземцям українські культуру та літературу під час війни, дати нові імена і проговорити складні речі.

Теми, спікери, посткомунікація

До фокуса форуму потрапили воєнні злочини Росії, пропаганда, зниклі та вбиті українські літератори й журналісти, війна і жінки, імперіалізм. Софія пояснила:

«Це багато складних тем, але таких, де ми можемо поговорити про наше глобальне життя — українців і світу, наш вплив на нього зараз».

На фестиваль запросили багато іноземних спікерів та прагнули максимально залучити іноземну аудиторію.

«Теми загалом цікавлять і одних, і інших. Головна робота тут відбувалася через спікерів. Скажімо, в одній розмові в нас був задіяний Сергій Плохій, який відомий як українській аудиторії, так і англомовній, в іншій взяла участь Маргарет Макміллан — канадська історикиня, чий подкаст на BBC має мільйонну аудиторію, або був Ярослав Грицак, книга якого вже стала бестселером. Таким чином ми хотіли залучити людей. Був також підбір по країнах. Ми розуміли — якщо запрошуємо opinion-мейкерів з певних регіонів, то своєю участю вони впливатимуть на ці частини світу», — розказала програмна директорка.

Важливу роль цього року грає посткомунікація. Зараз усі охочі можуть переглянути події у записі на сторінках фестивалю у фейсбуці та ютюбі. Дискусії перекладаються на інші мови, розходяться по матеріалах і цитатах у медіа та соціальних мережах. 

«Ми хотіли проінформувати людей про нашу боротьбу, ту підтримку, яка нам потрібна, зробити такий собі бриф про це. Дуже сподіваємося на те, що буде велика кількість текстів, які матимуть вплив на іноземців».

За словами програмної директорки, такі заходи, як BookForum, важливі, але це довгий марафон:

«Пропаганда працює швидше, правда — повільніше, бо вона буває болючою. Але вже десь на підсвідомості в людей лишаються фрази, думки, ідеї. І з них вже щось виходить назовні — ти починаєш про це говорити, писати, відштовхуватися від цього. Цінність думок, які прозвучали на форумі, в тому, які це були спікери, в їхніх глибинних знаннях із тем, тій аргументації, яку вони дали. Це ключі, які допоможуть максимально глибоко дослідити питання, і скласти для себе відповідні орієнтири».

«Глобальний погляд на виклики, до яких світ не був готовий»

Отож яким був BookForum 2022, на думку програмної директорки та переможців нашого розіграшу?

За даними організаторів, загальне охоплення фестивалю — понад 11 млн користувачів.

«Цьогорічна подія є надзвичайно важливою через жорстоку та невиправдану війну, яку Кремль веде проти України, її ідентичності, її культури та історії. USAID пишається тим, що підтримує популяризацію української культури. Такі заходи, як BookForum, висвітлюють відмінні риси української культури та ідентичності й те, що вона може запропонувати світові», — коментують в Агентстві США з міжнародного розвитку (USAID).

«Без посткомунікації та лише на українських платформах ми отримали органічних переглядів 45 700 (ютюб, в який я дуже вірю, і фейсбук) двадцяти подій, чекаємо звіт від колег із Британії, бо ці дні вони були зайняті тим, щоб ми включалися з укриттів у найбільші світові медіа і розповідали про обстріли та евакуацію учасників. У Києві ми зустрілися з представниками міністерств та активістами громадського сектора — і тепер є план поширення на нові регіони, тому чекайте на нові проєкти. Є запити від великих іноземних редакцій на довготривалу публікацію українських текстів — Британія та Франція. Я дуже задоволена», — написала програмна директорка фестивалю.

Інна Гавінська, читачка LiRoom:

«Я працюю в сфері публічної дипломатії, тож мені найближчими були заходи про пропаганду, самостійність нашої культури, культуру під час війни. Але як фанатка читання я була в захваті від зустрічі з письменницею Маргарет Етвуд і письменником Нілом Ґейманом (“Обережно, тригери!” — перша книга, яку я змогла прочитати після повномасштабного вторгнення)».

Марина Сем’янів, читачка LiRoom:

«Мені найбільше запам’яталися дискусії з турецькою письменницею Еліф Шафак, також — про імперіалізм та ідентичність і про пропаганду. Думаю, тепер, читаючи нашу літературу, я буду свідомо вишукувати закономірності, щоб відповідати собі на питання ідентичності. І дилему свободи слова та пропаганди я також беру з собою для подальших обговорень, бо це справді важливе й непросте питання. Також цікаво було почути, як письменники та публіцисти висловлюють свої думки про війну, — такий глобальний погляд на виклики, до яких світ не був готовий».

---

Читайте також: Оголошено довгі списки літературної премії «Книга року ВВС-2022»