«Жити не можна померти»: вийшла посмертна збірка військовослужбовця Олександра Осадка

Видавництво Старого Лева видало посмертну збірку оповідань та новел військовослужбовця Олександра Осадко — «Жити не можна померти». До збірки увійшли сім історій з життя автора, які є першою та останньою опублікованою працею письменника.

Олександр Осадко — солдат Збройних сил України, у перші дні повномасштабного вторгнення Росії пішов до армії добровольцем (позивний «Танго»). Осадко загинув 9 липня під Краснопіллям на Донеччині, виконуючи бойове завдання та врятувавши свого товариша.

«”Танцюй так, ніби ніхто не бачить,” — Сашко писав саме так. Без умовностей, не обираючи правильних, резонуючих тем. Писав про щоденне життя простих людей, навмисне згущуючи фарби, з блискучою іронією та гумором. Сашко бачив цей світ, розумів, що існування в ньому є складним і часом болісним, і володів даром співпереживання», — говорить дружина й письменниця Ганна Осадко. 

У післямові до «Жити не можна померти» дружина військовослужбовця додає:

«Писав легко та швидко, як і жив — легко та швидко. Лише сім. Сім кольорів веселки, сім нот, сім чудес світу, сім днів тижня, сім днів Творіння, сім чакр, сім-я.

Септернер. Істина. Сімка — сама в собі, її немож­ливо розкласти на множники. Це закінчений цикліч­ний процес, панування духу над формою. Це — закінчена книга. Все, що хотів сказати Саш­ко, він сказав. І довів. Жити не можна померти».

Осадко посмертно нагородили званням Почесний громадянин міста Тернополя та поховали 14 липня на Микулинецькому кладовищі, на Алеї героїв. 

Нагадаємо, у листопаді 2022 року у ВСЛ повідомили, що перевидадуть книжку українського письменника перекладача та громадського діяча Володимира Вакуленка. Його російські військові вбили під час окупації села Капитолівка Ізюмського району на Харківщині. 

Читайте також: «Він людина, яка зробила сама себе». Яким був Павло Лі?