Культурний Конспект. Музичний світ Густава Малера

Густав Малер – диригент, композитор. Музику Малера не розуміли та звинувачували його у багатьох речах. Тому що в Малера є все: від якихось дурних, вульгарних до піднесених, естетичних, та пафосних вагнерівських моментів. Справа в тому, що відсутність єдності у стилі пов’язане з тим, що він багато диригував. Він багато знав, і те, що знав – трансформував у музику. Як композитор був неоднозначний, тоді як диригент — надзвичайно вмілий. Малер диригент – ні в кого немає сумнівів – дійсно величина. Після прослуховування музики Густава Малера неможливо не змінитися. Малерівський світ підкорює, пробуджує, надихає.

У 15 років Малер переїжджає до Відня для навчання у консерваторії. Навчається на фортепіано, вивчає композицію. Отримує нагороди за свої твори, що дуже тішить батька. Але є проблема: немає достатньої кількості грошей, яка б дозволила жити в столичному місті. В 1881 їде з Відня у Лайбах, де отримує роботу капельмейстра Крайовогу театру. Їде, аби через деякий час повернутися.

 Просто так музику грати неможна. Просто так займатися музикою неможна. Навіть якщо ви живете у провінції. Музикою можна займатись тільки по-справжньому, віддаючи себе повністю.

Далі цікавіше. Він освоює репертуар, знаходить зв’язки. Про нього починають говорити як про дуже цікавого музиканта, який знає свою справу, який може «не з марципану зробити марципан». Малер починає знати собі ціну.

1897 повертається до Відня, де стає капельмейстером, а пізніше – артистичним директором Придворного театру. Неабиякий ріст за 16 років. З нікого невідомого провінційного музиканта, єврея, що приїхав навчатись у віденській консерваторії, пройшовши період «скитання», повертається до Відня, де стає важливою фігурою тогочасної музичної культури. Його запрошують до першого Оперного театру столиці.

Вважається, що саме Малер заклав фундамент сучасного віденського оперного театру.

Альма Шиндлер — дочка відомого віденського художника-пейзажиста. Вона вражає всіх не тільки своєю красою, але й інтелектом. Усі навколо за нею бігають. Але раптом з’являється Малер.

Коли він робив їй пропозицію, вона сказала: «Я не розумію, я не знаю, за кого я виходжу». На що він відповів: «Я не зможу повністю належати тобі, мені потрібна самотність Якщо я пишу – мене потрібно не чіпати. Ти повинна завжди бути готова до того, що я буду холодним, відчуженим, можу взагалі не розуміти, що тебе хвилює».
Він забороняє Альмі писати музику. На його думку, в домі має бути лише один композитор. Хоча деякі шанувальники Альми вважали її кращою за Малера.

Проте Альма Малер – важлива фігура австрійської культури, про яку варто говорити окремо.Серед її шанувальників були такі чоловіки:

  • Густав Клімт
  • Олександр фон Цемлінський
  • Вальтер Гропіус
  • Оскар Кокошка
  • Франц Верфель

Вона муза. Вона – фатальна жінка.

Малер пише п’ять пісень – «Пісні про померлих дітей». Альма влаштувала йому істерику: «Ти що?! Як можна обирати таку тему?» На що прозвучала відповідь:

«Не я обираю тему – тема обирає мене».

Пізніше помирає його старша донька Малера. Це було сприйнято так, ніби це пісні накликали біду.

1907 рік став катастрофою для Малера. Окрім смерті доньки Густав дізнається, що сам страждає серйозною хворобою серця. Людина, яка створила себе завдяки тому, що чітко вибудувала стратегію свого життя. Тепер у зв’язку з виявленням хвороби довелося все це змінювати. І все це в супроводі із серйозними психологічними травмами.

1908 рік – їде до Нью-Йорка. Працює диригентом філармонічних концертів у «Метрополітен-опера».

1910 рік – сімейна криза. Активна робота, чіткий розпорядок дня… А Альма, перша красуня, за якою повзали (а й справді повзали) шанувальники, сидить в дома і нікуди не ходить. Через це Альма йому зраджує.

Малер навідується в гості до Зігмунда Фрейда аби з’ясувати, що сталося в них з Альмою. Й одна з речей, які сказав йому Фрейд: «Ви не випадково одружились з Альмою. Ви бачили в ній свою матір, а вона у Вас – свого батька».

18 травня 1911 року Густав Малер помирає у Відні.

Творчість Густава Малера складає всього два жанри – симфонії та пісні (вокальні цикли).

Написав 9 симфоній. 10 симфонія залишилась незавершеною.

Симфонії нерідко групувалися навколо вокальних циклів через їх тематичну та образну близкість. Так утворюється макроцикл з дев’яти симфоній:

  •  Пролог — 1 симфонія — «Пісні мандрівного підмайстра»;
  •  Перша трилогія— 2, 3, 4 симфонії — пісні із збірника «Чарівний ріг хлопчика»;
  •  Друга трилогія— 5, 6, 7 симфонії — пісні на вірші Ф. Рюккерта;
  •  Кульмінація — 8 симфонія (текст Й. Гете)
  •  Епілог — 9-та симфонія та «Пісня про Землю» (східна поезія)

Симфонія №1 («Титан»)

«Першу я у жодному разі не раджу: вона дуже важка для сприйняття», — Густав Малер. 

Прем’єра симфонії відбулася 20 листопада 1889 року в Будапешті. Публіка не зрозуміла твору.

Музичний романтизм:

  •  акцент на емоційному, чуттєвому, інтуїтивному: «Розум помиляється — почуття ніколи»;
  •  інтерес до історії; до культури минулого; до питання національного;
  •  взаємозв’язок мистецтв;
  •  нове розуміння Природи;
  •  автобіографічність;
  •  програмність/непрограмність;
  •  конфлікт «особистість — дійсність»; «особистість — маси»;
  •  прагнення до ідеального, пошук Ідеалу, але він недосяжен.
Пізній романтизм.

Містить у собі три функціональні елементи:

  1. Замикання, підсумок — вичерпання будь-якого суттєвого (якщо не визначального) змістовно-стильового компонента.  Іншими словами — узагальнення стильових, жанрових, образно-смислових пошуків та відкриттів епохи.
  2. Функція передбачення, яка виникає в результаті якісного переосмислення «стильового конгломерата», що стає стимулом для зародження та подальшого розвитку «цілого».
  3. Перехід, звязка минулого та майбутнього.

 «В Першій симфонії є все, що буде для Малера характерним; тут вже зазвучала мелодія його життя, яку він тільки розвиває, приводить до найвищого розквіту.  Поринання у природу і в думки про смерть», — Арнольд Шенберг.

Симфонія – світ, який Малер створив усіма доступними його методами. Пісні він використовує як основу для того, щоб створити частини симфонії. У нього дуже важливі підсвідомі асоціативні речі, які ми навіть не можемо пояснити словами. Звідси радість Зігмунда Фрейда з приводу Малера –  він апелює не до розуму або свідомості, а до підсвідомого.

Музика Малера – голос природи, який звучить всюди. Це не просто простір, що звучить, він показує, як можна почути природу. Малер демонструє, як ви чуєте світ. Це не просто «світ і я», це – «світ в мені». Вас немає, є тільки звуки.

 

Лектор: Віталій Вишинський

Цього понеділка, 20 жовтня, відбудеться лекція Ірини Ягодзинської «Звуки і пахощі в повітрі вечірнім линуть»: музична творчість Клода Дебюссі». Детальніше на сайті Культурного Проекту.