Як українська кіноспільнота боролася із «Z» в Каннах та чому це важливо. Розповідає Юлія Сінкевич

17 травня у курортному містечку Франції розпочнеться міжнародний Каннський кінофестиваль. Цьогоріч до України буде особлива увага. Ми робимо цикл матеріалів про Україну в Каннах. У попередньому матеріалі ми розповідали про події за участі України та українські фільми в програмі фестивалю.

Попри підтримку фестивалем України, до основної конкурсної програми все ж увійшов фільм російського режисера Кіріла Сєрєбрєннікова «Дружина Чайковського». Крім того, було й помітно нечутливість західної спільноти до війни в Україні: фільмом-відкриттям буде робота режисера Мішеля Хазанавічюса, яка спершу була заявлена під назвою «Z» (символіка росіян, яку вони використовую у війні з Україною). Українська культурна спільнота та державні установи, зокрема «Український інститут» обурилися та розпочали боротьбу за те, щоб фестиваль не розпочинався таким чином. І досягла успіхів — фільм перейменували на «Final Cut».

Яким чином вдалося досягти змін, про «Дружину Чайковського» та про те, чому присутність України на Каннському фестивалі важлива, розповіла членкиня наглядової ради Українського Інституту Юлія Сінкевич.

Про зростання ролі українського кіно

Каннський фестиваль — одна з найбільших подій, яка відбудеться з початку активної фази війни й перша велика кіноподія. Юлія Сінкевич каже, що фестивалі зображають те, що відбувається у світі, зокрема показують політичну та соціальну ситуацію очима авторів, а Україна є найважливішою і найгарячішою темою, яка обговорюється в усьому світі.

«Присутність на Каннському кінофестивалі це ще раз доводить. Адже зараз відбувається певне переосмислення того, яка роль нашої країни, нашого кіно в кіносвіті, що відбувається в нашому кіно, як дивитися наше кіно, що буде з нашою кіноіндустрією і як вона реагує на виклики війни тощо. Тому для наших кінематографістів важливо бути присутніми на фестивалі максимально», — пояснює експертка.

Вона зазначає, що ми вже давно абсолютно автономно живемо і розвиваємо наше кіно:

«Якщо говорити про наше кіно в розрізі Росії, то я вже давно не розглядаю українське кіно в порівнянні чи як відправну точку. Для мене це існує абсолютно автономно. Якщо говорити про культуру в цілому і кіно зокрема, то панування російського кіно і культури дуже значне, вкорінене десятиліттями й навіть більше. І в кіноіндустрії це дуже відчувалось, бо фінансування у них було потужне. Відчувалась, і фінансова присутність Росії у міжнародному кіно. І на цьому фоні ми були менш помітними».

За її словами, багато людей не розуміли виокремленість, індивідуальність українського кіно, не бачили різниці, думали що російська та українські мови це одне й теж. Але зараз різниця помітна і це підняло серйозний дискурс — люди почали ставити питання: а що ми знаємо про українське кіно і культуру? Чи є в програмах історії кіно іноземних кіношкіл українські фільми? Які імена знаємо?

«З одного боку ми всі переживаємо величезну трагедію, а з іншого — це можливість зробити поворотний момент для нашої культури й кіно, щоб воно нарешті зазвучало своїм голосом, не сплутаним, не змішаним, а дуже індивідуальним і талановитим», — говорить Юлія.

Вона підкреслює, що цього року Україні справді приділяють набагато більше уваги. Йдеться не лише про кількісну представленість, а й про якісну — від самого каннського кіноринку і від тих міжнародних організацій, у яких були заплановані зовсім інші активності в межах заходу, але вирішили змінити свій фокус і приділити увагу Україні. У попередньому матеріалі ми розповідали про це детальніше.

Російські фільми на Каннах

Поруч з іншими подіями Каннський кінофестиваль чітко висловив свою позицію щодо війни в Україні. А відтак оголосив про недопуск до участі в заході офіційних російських делегацій та будь-кого, хто пов’язаний з російським урядом.

«Каннський фестиваль підтримує народ України. Ми приєднуємося до тих, хто виступає проти цієї неприпустимої ситуації та засуджує позицію Росії та її лідерів. Якщо війна не закінчується на умовах, які влаштовують український народ, то було вирішено, що ми не запрошуватимемо російські делегації і тих, хто пов’язаний з урядом», — йдеться у заяві.

Також організатори не акредитували російських журналістів.

Однак, попри заклики України бойкотувати кіно Росії, у програмі Каннського фестивалю буде представлено фільм російського режисера Кіріла Сєрєбрєннікова «Дружина Чайковського». Це — єдиний повнометражний проєкт від Росії на фестивалі.

Кадр з фільму

Як зазначає Держкіно, представлення Росії та України на одному майданчику є неприпустимим:

«Це призведе до зміщення фокусу з жахіть війни та боротьби українців за свою ідентичність на привернення уваги до російської пропаганди щодо примирення через культуру».

Крім цього, Кіріл Сєрєбрєнніков перебуває у дружніх стосунках з одним з архітекторів російського фашистського режиму Владиславом Сурковим. А також поширюються чутки, що фільм «Дружина Чайковського» знятий на кошти російського бізнесмена Романа Абрамовича, який перебуває під санкціями. Однак підтвердження цьому немає.

Юлія Сінкевич пояснює, що «Український інститут» також звертався із заявою і просив не допускати фільми російського виробництва до участі у Каннському фестивалі. Але складність полягає у тому, що фільм «Дружина Чайковського» — нібито незалежний та не профінансований російською державою, а знятий на приватні кошти. Тож офіційної відповіді щодо зняття стрічки з програми вони не отримали.

6 травня Держкіно повідомило, що в останньому листі-відповіді президента Каннського кінофестивалю П’єра Лескюра позиція Канн щодо присутності у конкурсі фільму російського режисера Кіріла Сєрєбреннікова була означена так: 

«Кіріл Сєрєбренніков завжди відкрито висловлювався проти нинішньої російської влади, вже був тричі обраний у Каннах у минулому і не мав можливості відвідати фестиваль, оскільки перебував під домашнім арештом у своїй країні. На початку війни він назавжди залишив Росію, оселився в Берліні й у ЗМІ викривав злочини свого уряду. Тому ми не можемо вважати, що він представляє Росію або що він бере участь у поширенні російської пропаганди, навпаки».

Юлія Сінкевич вважає, що якщо Сєрєбрєнніков дійсно підтримує Україну, то мав би прислухатись до української спільноти й зняти фільм з показу самостійно, однак він цього не робить. 

На кількох фестивалях, які були до Канн, українські кінорежисери відмовлялись від участі, якщо бачили участь російських фільмів в програмі, однак Український інститут вирішив не скасовувати свої активності через це.

«Я думаю, що тут немає однозначно правильного рішення: варто чи ні зникати Україні з горизонту. Мені здається навпаки треба підіймати дискусію, бути присутніми, щоб розмовляли з нами, а не за нас» пояснює таке рішення членкиня наглядової ради.

Нечутливість західної спільноти

14 квітня організатори Каннського фестивалю оголосили фільм-відкриття: стрічка режисера Мішеля Хазанавічуса — «Z» (comme Z).

Прем’єра цього фільму мала відбутись на національному американському кінофестивалі незалежного кіно «Санденс» у січні цього року під назвою «Final Cut». Це комедія про зомбі, французький рімейк японського фільму 2017 року. Але в останній момент режисер та продюсери прийняли рішення відкликати фільм, оскільки фестиваль перейшов в онлайн-формат. Відтак прем’єру перенесли на Каннський фестиваль, але вже під іншою назвою — «Z» (comme Z).

Така заява викликало обурення. Зрозуміло, що фільм отримав назву ще до 24 лютого. І якщо для іноземців це всього лиш кумедна гра слів, то з початком великої війни для українців це символ російської агресії.

Тож «Український інститут» звернувся до організаторів кінофестивалю та самого режисера з проханням змінити назву.

«Для нас це має зовсім інше значення. Та й не лише для нас. Символіка викликає дуже пряму асоціацію і деякі європейські парламенти вже заборонили та криміналізували її. Зокрема й в Литві, а режисер — литовець за походженням і це також окремий аргумент. Український інститут склав лист в якому було наведено конкретні приклади: як це трактується, що парламенти забороняють цю символіку, що це образливо для українців. Адже можна уявити, що відчуватиме український глядач, коли дивитиметься на кадри закривавлених тіл і літеру Z», — розповідає Юля Сінкевич.

Зміна назви пов’язана з багатьма продакшн деталями: передруком усіх фільмокопій і роздрукових матеріалів, бо фільм одночасно з прем’єрою на Каннах виходить у французький широкий прокат тощо. Це займає багато часу та ресурсів, але зрештою режисер та продюсерська група сказали, що правильно буде змінити назву. 

«Через символічний заряд, пов’язаний з буквою Z з початку війни в Україні, та на прохання українських кінематографістів я вирішив змінити назву мого фільму. Ця назва була б смішною, якби ми завершили фільм кілька місяців тому, але вона більше не смішна, я не можу її винести»,сказав режисер Мішель Хазанавічус.

А Юлія Сінкевич підсумовує:

«Дивлячись на пройдений шлях зі зміною назви фільму можна сказати, що це, мабуть, ще раз підтверджує недостатню чутливість західної Європи до тонкощів, які для нас є очевидними речима».


Читайте також: «Моя головна проблема — мій російський паспорт. Я українка, а це мітка диявола», — Юля Юріна про волонтерство, війну і музику

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.