З 15 вересня в кінотеатрах України стартував прокат фільму «Я працюю на цвинтарі» режисера Олексія Тараненка за мотивами однойменного бестселера Павла «Паштета» Белянського.
Довкола цвинтаря є чимало стереотипів, упереджень та страхів. Тож і під час фільмування не обійшлося без таких моментів. А крім цього, акторам доводилося бігати голими, розбивати молотком справжні пам’ятники та закопуватися живцем.
Разом з творчою групою розповідаємо про досвід знімань у стрічці та цікаві історії, які з ними траплялися.
«Я працюю на цвинтарі» — це історія Саші, який має контору по встановленню пам’ятників на цвинтарі. Він цинічний, іронічний, любить чорний гумор та не дуже любить людей. Живих. Різноманіття доль клієнтів, взаємини з колегами по роботі та заплутані особисті стосунки зрештою допомагають йому зрозуміти: треба жити зараз, а не побиватися за минулим.
Автором сценарію стрічки став Павло Белянський. Він, як і головний герой фільму, теж працював на цвинтарі та писав оповідання про людей, яких там зустрічав. Деякі з цих історій увійшли до фільму. Письменник також з’явився в епізодичній ролі.
Режисер стрічки Олексій Тараненко розповідає, що якщо у творчій групі були страхи, то вони швидко минали, бо треба працювати. А от, наприклад таксисти не хотіли рано-вранці заїжджати на територію цвинтарів й інколи від центрального входу до місця зйомки команді треба було пройти пару кілометрів.
Під час фільмування зустрічали й справжні похоронні процесії. Акторка Анна Іванова, яка зіграла доньку Саші Алісу, пригадує:
«Пам‘ятаю, в один знімальний день, на одному з цвинтарів, наша знімальна група стояла караваном вздовж дороги на території цвинтаря і повз нас з‘явилась справжня похоронна процесія, з справжнім мерцем та горем. І хтось раптом з цієї процесії сказав: “А кого вони тут будуть знімати, тут вже всі мертві”».
Польська акторка литовського походження Вікторія Городецькая зіграла у фільми одну із клієнток Сашиної контори — Олену. Вона каже, що найбільше пам’ятає сцену, де її героїня купує кувалду і їде на цвинтар, щоб розбити свіжий пам’ятник свого сина, який сама замовила.
«Коли я взяла в руки цей молоток, мені вже було ніяково, але коли режисер Олексій сказав, що пам’ятник справжній, і ми не знаємо, як він відреагує на удар і як сильно треба розмахнутися, і можливо у нас буде тільки одна можливість удару, мені стало страшно. Думаю, а що як руки болітимуть від удару. Чую: “Камера!”, підходжу і з усієї сили довбаю в нього, а він ні з місця. Падаю, плачу… “Стоп!”. Олексій каже: “Давай ще раз, тріщина пішла, цього разу вийде”. Позначили мені місце тріщини, щоб я бачила, куди бити. Емоції великі. Розмахнулася з усієї сили, а в тріщину потрапити не можу. І давай раз, другий, третій… і нарешті шматок пам’ятника полетів. На щастя, не на ногу!»
Віталію Салію, який зіграв головного героя Сашу, не раз доводилося прогулюватися цвинтарем голяка:
«Смішна історія була на зйомках тизеру. Ми знімали на Байковому цвинтарі на алеї, де поховані видатні українські діячі. Я біг голяка один дубль, другий, третій, потім була перестановка кадру. І стою, так би мовити, до цвинтаря задом, до групи — передом, чекаю прикрившись, а потім повертаюся і розумію, що стою дупою до могили Амвросія Бучми. А Бучма — великий український актор, який грав в Театрі ім. Франка, і одна з його відомих сцен — де він протягом п’яти-шести хвилин проживав драму, повернувшися до глядачів спиною. А я стою тепер голий, і в голові думка: “Вибачте, Амвросію Максиміліановичу, ви у свій час геніально грали спиною, а мені доводиться перед вами грати дупою”».
Відомий український актор Віктор Жданов виконав у фільмі роль директора цвинтаря Петровича. Він знає своє місце роботи до найменших дрібничок, і, здається, він тут був завжди. Проте робота на цвинтарі — це далеко не завжди про спокій і тишу – переділ власності та сфер впливу теж можуть вражати розмахом, як і методи боротьби з конкурентами.
В одній зі сцен Петровича довелося закопувати живцем. На майданчику, звісно, був каскадер, однак актор сказав, що сам зіграє в цій сцені.
«Він провів під землею близько хвилини, доки його відкопувала актриса Галина Корнєєва. Це було дуже непросто, і я дуже вдячний Віктору за сміливість. На вулиці вже було +10, шар землі 15-20 см, що досить важко витримати й через вагу землі, і через відсутність повітря. Але на монтажі ми цей момент відкопування Петровича вирізали, бо мені здалося, що вся історія директора цвинтаря працює набагато краще, коли ми не розуміємо, до певного часу, вижив він чи ні», — розповідає режисер.
Читайте також: Добірка українських фільмів, які виходять в прокат цієї осені
Розповiсти друзям
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: