Утилітарність у стилі Дісней. Рецензія на анімаційний фільм «Мавка. Лісова пісня»

Анонс фільму «Мавка. Лісова пісня» відбувся ще сім років тому, у 2015 році. З того часу вихід фільму став мемом в середовищі українських поціновувачів кіно — через постійні переноси та невизначеність. Але нарешті, у перший день весни 2023 року, «Мавка» таки вийшла у широкий прокат. Якими вийшов найбільший довгобуд української анімації розповідає кінокритик Ігор Кромф. 

«Мавка. Лісова пісня» подається, як анімаційний фільм заснований на драмі-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня». Від твору Лесі Українки там залишилися хіба імена головних героїв і дуже умовний простір Волині. «Лісова пісня» Лесі Українки розповідала про містичну історію кохання лісового духа Мавки і сільського музики Лукаша, який зрадив кохання Мавки, за що був покараний втратою музичного таланту. Щоб повернути талант Лукашу, Мавка жертвує власним життям. 

Драма-феєрія Лесі Українки за своїм сеттингом нагадує радше моторошний дарк-фентезі всесвіт типу «Відьмака», аніж діснеївську казку, розраховану на широкий загал. Однак, саме задля цього діснеївського утилітаризму сценарист Ярослав Войцешек вичистив кошлату, містичну та трагічну українську класику. 

«Мавка. Лісова пісня» — це мелодраматична історія про протиставлення світу природи та цивілізації, об’єднати які може лише чисте кохання. Їх мають собою символізувати хлопець і дівчина, які відкинули стереотипи та пересуди власних світів. Щось схоже ми вже бачили у 1995 році, коли вийшла діснеївська «Покахонтас». Пізніше сам Кемерон буквально кадрами запозичував «Покахонтас» для свого «Аватара». Тож чи варто за це критикувати українських кінематографів?

Друга важлива сюжетна лінія — історія про гармонію людини й природи, а також думка, що прогрес і цивілізація не мусять по-хижацьки знищувати природу. Що, знову ж таки, відсилає нас до «Покахонтас» та «Принцеси Мононоке» Хаяо Міядзакі. Однак, якщо ви вже уявили, що в сюжеті «Мавки» гармонійно закладені складні фольклорні й міфологічні конструкти, які, в доступній для наймолодших глядачів формі, розповідають про екологічні проблеми, то на вас чекає розчарування. 

Почати варто хоча б з того, що в анімації присутній гірський ландшафт, тоді коли події відбуваються на Волині, де гір немає. Всі персонажі з п’єси Українки перетворені на плюшевих звіряток. У діснеївській анімації подібні герої відповідальні за ефект «милоти» і подальшого створення мерчу для продажу. Власне, більшість цих міфічних істот маркетологи анімації завбачливи окреслюють, як «мавчики» (чомусь у голові одразу сплили Ліпаки від «Сільпо» — прим. головреда). 

Очевидно, що такий підхід має комерційний бік. Жабокиць Квусь чи місцеві поробки на Літл Грута точно продадуться краще за якогось кріпового Перелесника. Однак такий «вихолощений» підхід вбиває всю унікальність історії «Мавки», перетворюючи все на анімацію «типу як Дісней», розраховану на наймолодшу аудиторію. 

До речі стосовно анімації. Студія Animagrad колись робила сатиричну «Казкову Русь» для «95 Кварталу». З того часу вона не сильно просунулася якості анімації. Так, картинка досить яскрава. Гурт ДахаБраха, який тут грає сільських музик, дійсно схожий сам на себе. Але в цілому все виглядає досить застаріло у порівнянні навіть з досить простими та прохідними проєктами Діснея (все ж на них орієнтувалися розробники). Селяни тут нагадують рандомних малоросів з радянських лялькових вистав. Антагоністи Килина та Фрол – стереотипних «горожан» з російських комедій «нульових». Рись має неприродні розміри тигра. А для чого створювати алюзію на братів Кличків в персонажах двох братів-тітушок я взагалі до кінця не зрозумів. Мавка в якийсь момент стає схожа на варіацію мексиканської Санта-Муерти. 

Варто згадати трішки історії української анімації. Адже унікальний стиль українських аніматорів «Київнаукфільму» свого часу зародився саме через небажання наслідувати діснеївські анімації, як це робили їх московські колеги з «Союзмультфільму». Тут цей підхід свідомо відкинуто. 

Що дійсно вдалося непогано — озвучування. До нього залучили багатьох українських селебриті: Христина Соловій, Артем Пивоваров, Олег Скрипка, Фагот, Юлія Саніна, Дзідзьо, а також Катерина Осадча, Олена Кравець з «Кварталу 95» та Сергій Притула. Знайомі голоси класно працюють і на сприйняття анімації і для промоції «Мавки». 

А промоція дійсно безпрецедентна, як для українського ринку. До виходу в прокат бренд Мавки зміг побувати і на продовольчих товарах, і в ювелірних колекціях і навіть в продажі панчох. Важко згадати чи ще якийсь українських кінематографічних продукт мав такий маркетинговий успіх. Сподіваюся, наступна робота Animagrad матиме й сюжетний та технічний рівень не нижчий за рівень маркетингу.

У фіналі найбільшого довгобуду української анімації глядач отримує дуже багато кольорів, багато мерчендайзингу, але мало власне самого фільму. Утилітарна історія з «мімішними» звірятками, аж занадто простою мораллю та тривіальним сюжетом, в якому легко розгледіти джерела натхнення. Це все можна пробачити «Діснею», який створює найкращі мультфільми у світі. Однак застаріла анімація «Мавки» лише посилює відчуття вторинності. 

Таку історію можна продати в закордонний прокат (утилітарність працює), однак не варто очікувати, що фільм матиме шалений успіх та сподобається аудиторії старше десяти років. 

Усі зображення: офіційна сторінка фільму у Facebook