Притча про повороти долі. Огляд на фільм «Клондайк» Марини Ер Горбач

З 20 до 26 жовтня у Києві відбувся 6-й міжнародний кінофестиваль Київський тиждень критики. До його програми входять фільми з лайн-апів головних міжнародних  кінофестивалів цього року, культова ретроспектива та найочікуваніші українські стрічки, а саму програму формують професійні кінокритики. 

Кінокритик Ігор Кромф відвідав покази усіх стрічок з програми Українських Ґала-прем’єр і спеціально для LiRoom підготував серію оглядів. У цьому тексті читайте його огляд на фільм «Клондайк», який вже з 3 листопада можна буде побачити на великих екранах в працюючих кінотеатрах України. 

Читайте також: Оптимізм у пеклі: огляд на стрічку Валентина Васяновича «Відблиск»

Воєнна драма режисерки Марини Ер Горбач «Клондайк — один із найтитулованіших українських фільмів. Стрічка отримала приз за кращу режисеру на фестивалі незалежного кіно у США Sundance, де відбулася перша світова премʼєра, відзнаку Берлінського кінофестивалю, а також низку відзнак менш відомих фестивалів. Саме ця стрічка боротиметься у 2023 році за «Оскар» від України у категорії «Найкращий міжнародний повнометражний фільм». 

Липень 2014 року. У східних областях України розпочалася російсько-українська війна. У Слов’янську сидить душевно вбогий реконструктор і офіцер ФСБ Ігор Гіркін. Українці, які не на фронті і не займаються волонтерством, прикуті до телевізійних новин. У той час в селі Грабове, Донецької області, йде своє життя. Ірка (Оксана Черкашина) та Толік (Сергій Шадрін) очікують народження першої дитини. Головна героїня відмовляється евакуюватися, навіть коли село захоплюють озброєні угрупування. На фоні цього розгортається ще одна сімейна драма — її чоловік Толік підтримує бойовиків, а молодший брат Ірки — Ярик (Олег Щербина) має проукраїнські погляди і зневажає Толіка. Однак разом вони готові на все, щоб Ірка жила подалі від вибухів та обстрілів, один з яких розніс подружжю пів хати, зруйнувавши одну зі стін.

Раптом російські загарбники збивають у небі цивільний літак MH-17. Ірка та Толік думаю, що їх це не стосується, але насправді щось далеке з новин кардинально міняє їх життя. 

Марина Ер Горбач — режисерка дуже тонкої, майже розмитої, іронії. Ось камера Святослава Булаковського фіксує нам баунті-краєвид фотошпалер і одразу, через знищену стіну, показує безмовний та суворий «краєвид Донбасу», який команда фільму намагалася максимально відтворити, знайшовши схожу локацію в Україні. Це своєрідна іронічна усмішка над бажанням пострадянських людей сховатись від реалій життя. Уважний глядач у цій зруйнованій «випадковим» снарядом стіні, навіть зможе побачити тонкий обрис України. 

Попри те, що фільм Ер Горбач повний символізму і часто дозволяє собі широкопланові ліричні відступи, картина видається досить динамічною, як для незалежного кіно. Зокрема велика заслуга у цьому акторки Оксани Черкашиної, яка вже грала жінку на війні у фільмі «Погані дороги» Наталки Ворожбит. Черкашина зіграла роль Ірки достойно усіх можливих «Оскарів» та інших нагород. Її героїня одночасно сповнена люті та злоби, ніжності та любові, втоми та нерозуміння. Вона альфа та омега цього фільму. 

Сюжет «Клондайку» постійно крутиться навколо теми «поїхати не можна залишитися» та того, що події по телевізору можуть напряму стосуватись кожного. Якщо з першим все більш-менш очевидно, і цю тему можна простежити в інших роботах наших режисерів, навіть коли це стрічки не про війну напряму, як-от у «Дикому полі» Ярослава Лодигіна чи «Вулкані» Романа Бондарчука, або ж у згаданій раніше воєнній драмі «Погані дороги» Наталки Ворожбит. Ця історія про відчуття власного дому, який не обмежується чотирма (чи у випадку героїв — трьома) стінами, стала болюча багатьом українцями починаючи з 2014 року, і ще більшій кількості українців — з лютого 2022. А от те, що побачене у новинах в телевізорі може напряму стосуватися конкретно кожного — це дійсно нове слово у фільмах про нашу війну з Росією.

Літак, який хоч і збитий близько, насправді — далеко від життя Ірки і Толіка та мало турбує їхній звичний побут. Для подружжя набагато актуальніший ремонт у будинку і те, що Ірка от-от народить і їй потрібно до лікарні. Проте, у якийсь момент, трагедія тисячі жителів інших країн, які перебували на борту MH-17, напряму стосується Ірки і Толіка, які мало що знають та розуміють (навіть на рівні мови) у цій ситуації.   

«Клондайк» Марини Ер Горбач вийшов неймовірно вчасно з точки зору історії. Коли ми стоїмо на порозі кульмінації цієї війни, яка триває майже дев’ять безкінечних років, він нагадує нам, як усе починалося. Розповідає про появи перших українських колаборантів та окупантів на Донбасі. Показує, як безповоротно і кардинально змінювалася доля всієї європейської цивілізації, а той, хто був поруч зі змінами, міг спокійно консервувати помідори і їсти яєчню, навіть не усвідомлюючи, що ці тектонічні злами зовсім скоро торкнуться і його. Ці історії неодноразово повторюються зараз у щоденному житті чи не кожного українця.

Попри те, що «Клондайк» — це дуже особливий, переповнений символізмом фільм, водночас він дуже простий. Це майже як біблійна притча, тому зчитати його сенси може кожен. І цей фільм явно заслуговує своїх нагород і ваших відвідин кінотеатру. 

«Клондайк» — четверта повнометражна робота Марини Ер Горбач («Омар і ми», «Люби мене», «Гарчання чорних псів»), створена у копродукції України та Туреччини. Фільм виходить у прокат в Україні вже з 3 листопада, а переглянути стрічку можна у всіх працюючих кінотеатрах країни. 

Оцінка критика: 8/10

Читайте також: Рецензія на фільм «Я і Фелікс». Історія за сусідніми дверима