Як це – бути художни_цею з костюмів в сучасному українському кіно

Художни_ця з костюмів — це не реквізитор_ка і не гример_ка. Художни_ця з костюмів фокусується саме на одязі персонажів та додаткових атрибутах для образу, а також підтримує тісну співпрацю з іншими департаментами.

Не варто думати, що художник з костюмів — це та людина, яка приходить на зйомки, передає акторам пару піджаків, а потім романтично огортає боа навколо шиї та до кінця знімального дня йде читати мемуари Коко Шанель. Художник з костюмів відповідальний за низку задач: від розподілу бюджету на матеріали та звітування за ці кошти, розробку концепції візуального образу кожного з персонажів, до власноручного пошиття костюмів. 

Як правило, художник з костюмів співпрацює не тільки з режисером та акторами, а також оператором і художником-постановником, адже одяг має органічно взаємодіяти з простором у кадрі.  

Команда, що створює костюми

З цим великим об’ємом роботи допомагає впоратися команда. Зазвичай це 5-6 людей, які виконують задачі асистентів (обсяг та мету задач визначає сам художник, перед яким асистент звітується), костюмерів (відповідальність за костюми, догляд, транспортування і так далі), супервайзерів та художників. 

Кількість людей у творчій групі може варіюватися в залежності від специфіки проєкту та його масштабів. Наприклад, до створення костюмів для стрічки «Захар Беркут» долучилось більше 60 фахівців (швачки, вишивальники, ткачі, чинбарі, золотарі, карбувальники, бутафори, ковалі, ливарники, фактурники, художники з оздоблення тканин та тиснення, а також майстри з аксесуарів, взуття та зі збору обладунків). 

Робота команди не обмежується тільки підготовкою та пошиттям костюмів. Асистенти також присутні на майданчику, як і сам художник з костюмів, аби вести облік того, як одягнені актори та контролювати як виглядає одяг у кадрі. Українська художниця з костюмів Антоніна Белінська розповідала, що під час зйомок «Захар Беркут», вони з командою працювали по спеціальній документації: «На кожного актора заводиться окрема тека і коли актор йде в якусь сцену він обов’язково фотографується на початку сцени і в її кінці». 

Час на підготовку також буває різним. Він може становити як декілька місяців так і декілька тижнів. Жорсткі дедлайни — це суворі реалії не тільки українського кінематографа. Так, обмежений ресурс часто є причиною стислих строків, однак, американська художниця з костюмів Енн Рот, яка отримала Оскар за вищезгаданий фільм «Ма Рейні», також розповідала, що на підготовку костюмів у неї було трохи більше ніж два тижні. 

Що відбувається з костюмами

Після зйомок костюми переходять у власність кіностудії, або компанії, яка фінансує проект. Наприклад, кіностудія Film.UA має свою реквізиторну та може надавати костюми як в оренду для проєктів власного виробництва, так й іншим зацікавленим кіношникам. Окремі речі можуть зберігатися у художників з костюмів, приватних майстернях-примірочних, чи ставати елементами тематичних виставок. 

Актори теж мають шанс отримати сувенір зі зйомок. Наприклад, британський актор Олівер Тревена зберіг собі срібний кульчик, який спеціально виготовлялися для його героя Богуна у «Захарі Беркуті», а Роберт Де Ніро поповнив свій гардероб понад 50 костюмами, які були пошиті для його персонажа для зйомок фільму «Казино».

Визнання 

Хоча постаті художника з костюмів й надається значно менше уваги та визнання, ніж режисерам чи акторам, цей елемент є важливою складовою роботи над фільмом і має свою низку премій. Наприклад, щорічно Оскар відзначає золотою статуеткою найкращий дизайн костюмів (у попередні роки це були стрічки «Круелла», для якого художниця Дженні Беван створила понад 47 образів для головної героїні, «Ма рейні: мати блюзу» та «Маленькі жінки»). Українська кінопремія Золота Дзиґа також має номінацію найкращого художника з костюмів у однойменній категорії, серед яких — Світлана Симонович (Червоний, 2017), Антоніна Белінська (Захар Беркут, 2019), Галина Отенко, Керо Марія (Толока, 2020). 

«Наша індустрія зараз тільки розвивається, в нас є багато талановитих художників. Наприклад, Марія Квітка та її чудова робота над «Памфіром». Ще є проєкт «Весільний спадок» над яким команда працювала біля року, проводячи експедиції, збираючи матеріали. Це дуже глибоке і круте дослідження з костюмів, яке я всім рекомендую подивитися», — говорить Антоніна Белінська.

Освіта

Здобувати освіту за спеціальністю художника-костюмера в Україні можна в Одеському театрально-художньому фаховому коледжі. Університет Карпенка-Карого-Карого та КНУКіМ пропонують студентам окремі курси для слухання, однак не мають фахового напрямку. Також варіантом є здобуття  освіти у сфері дизайн костюму, тоді вибір навчальних закладів стає трохи ширшим. 

«Я вважаю, що художник з костюмів повинен мати хоч якусь фахову освіту, що є дотичною до малювання та швейного виробництва. Особисто я є художницею-модельєром за освітою і це мені дуже допомогло. Звичайно, в кіно ми не створюємо колекцію одягу і не маємо потреби у досконалих знаннях у цій сфері, але, насправді, розуміння композиції костюму, поєднання кольорів, пошиття одягу, його конструкції є дуже важливими для художників з костюму, щоб мати високу кваліфікацію», — каже Антоніна Белінська.

Тобто для приходу у професію художника з костюмів в Україні немає чітко визначеного шляху, адже більшість професіоналів в індустрії отримували освіту за дотичною спеціальністю, а не фаховою.

«На жаль, я не зустрічала, щоб в Україні вчили саме художників з костюмів. Мені здається в Європі є такі зво, в Україні я закінчила Київський університет технології та дизайну за спеціальністю художника моделювання (курс сценічних костюмів), це, мабуть, найближча спеціальність до художника по костюмам в Україні, про яку я знаю», — Антоніна Белінська.

Схожої думки дотримується й Марія Квітка («Памфір», «Чорний ворон», «Спадок»). 

«Я вважаю, що профільна освіта потрібна, але у нас немає ґрунтовної підготовки для художників з костюмів. Тому, я б хотіла, щоб люди вчились за кордоном і привозили ці знання сюди. Але наша освіта також має змінюватися, бо вона потрібна і без неї складно і чим її більше, тим краще. Можливо, я б робила більше фільмів, якби мала більше знань», — вважає Марія Квітка. 

Копродукція 

Робота українських художників з костюмів не обмежується лише Україною. Для зйомок історичного серіалу «Кріпосна» були привезені цілі фури тематичних костюмів з Праги. Такі стрічки як «Памфір», «Толока», «Захар Беркут» та інші показують високий рівень професіоналізму та вміння працювати з костюмами, Тож, чи можлива співпраця в Європі для українських художників з костюмів? 

«Я впевнена, що це можливо, просто мало наших художників намагаються потрапити туди. Існує ж, наприклад, Таня Муіньо, яка будучи українкою,  знімає кліпи в Америці. Я з тих людей, які вважають, що якщо ти хочеш, то треба вставати і робити це. Я певна що вони відкриті, бо коли людина талановита, то чому ні? Якраз різниця, звідки вона походить? Ми ж працюємо з нетфліксом, було багато колаборації де наші їздять, працюють. Навіть якщо не у ролі саме художника з костюмів, але як асистент, гример чи інша творча одиниця, то будь ласка, я впевнена, що це можливо», — Марія Квітка.

«Поки ще для мене це питання відкрите. Сама я працювала минулого року в Данії в декількох цікавих проєктах і мої колеги так само працюють зараз по всьому світу, але це позиції поки що асистентів. Пропозицій саме на роль художника з костюмів, наскільки я знаю, поки що ні в кого не було. Але я працюю над цим і дуже сподіваюся, що мені це вдасться», — Антоніна Белінська.

Сучасні роботи українських художників з костюмів, у більшості своїй, мають європейський рівень (що підтверджено співпрацею з іншими країнами та визнанням українських фільмів на міжнародних кінофестивалях) та якісний підхід. 

«Зі світових художників з костюмів я орієнтуюся на Террі Дресбах (прим. ред. серіал «Чужоземка»), Мішель Клептон (прим. ред. «Гра престолів»), Коллін Етвуд (прим. ред. дванадцять разів була номінована на премію Оскар, виграла чотири статуетки), Меггі Гаден (часто співпрацює з режисером Уесом Андерсоном), Реббека Річмонд (прим. ред. «Королева сердець»). До речі, з Річмонд я познайомилися в Данії, працювала на проєкті, де допомагала зістарювати речі», — розповідає Антоніна Белінська.

Інше питання — стан індустрії зараз. Якщо до повномасштабного вторгнення Росії українське кіно і могло дозволити собі виділяти кошти на деталізовані костюми та матеріали, то зараз, враховуючи прогнози українських кіношників, такий підхід доведеться відкласти, щонайменше, на років 5. 

Читайте також: якими будуть українські фільми у найближчі п’ять років? 

Однак це не означає, що художники з костюмів не зможуть знайти застосуванням своїм талантам, адже акценти в українських стрічках ставляться не на історичні та етнічні мотиви в одязі, а на персонажів та сюжет. Саме тому вміння розкрити образ героя за допомогою звичного одягу теж потребує таланту та авторського підходу і знадобиться українському кіно у майбутньому.