У червні-липні 2023 року культурна менеджерка та продюсерка лабораторії сучасної опери Opera Aperta Ольга Дятел брала участь у програмі мобільності від проєкту EU4Culture.
Вона відвідала міжнародні театральні фестивалі та культурні події у Франції, Німеччині та Румунії. Ольга їхала туди по досвід та корисні контакти, які б допомогли краще представити українських митців на міжнародних подіях.
Загалом, Ольга відвідала близько 20 театральних шоу, розпочала спільну роботу над створенням музичного театру для наступного сезону з «La Manufacture colectif» в Авіньйоні, переймала досвід інноваційних театральних технік, зокрема, з допомогою VR.
В інтерв’ю Лірум Ольга розповіла, чому її поїздка стане важливою для українських театральних митців, як професійний нетворкінг сприяє представленню культури на міжнародній арені і який досвід вона б хотіла реалізувати в Україні.
Розкажіть про саму ідею проєкту: як вона виникла, та що вас на це надихнуло?
В перші місяці повномасштабного вторгнення було зрозуміло, що широка увага до українських мистецьких творів триватиме недовго. Довгостроково на міжнародних сценах та подіях залишаться лише ті твори, які професійне середовище оцінює високо, а глядачі хотіли б побачити ще раз. Також, що присутність України на міжнародних майданчиках буде залежати від того, на скільки ми інтегровані в міжнародну професійну спільноту (спойлер — все ще дуже слабо).
Чому поїздки за кордон стали важливими для реалізації проєкту?
Власне інтеграція в професійне середовище і стала основним фокусом моєї мобільності. Реалізую велику кількість проєктів з різноманітним фінансуванням, та можливість спланувати спокійну професійну поїздку є радше рідкістю.
Тож завдяки програмі спланувала місячну поїздку в Румунію, Німеччину та Францію. Основним фокусом мобільності було посилення міжнародних зв‘язків з професіоналами та професіоналками з перформативного сектору. А також — краще розуміння механізмів роботи та локальних контекстів, які в майбутньому можуть сприяти ефективнішим партнерствам.
Який ресурс знадобився вам для цієї подорожі?
Мене дуже часто питають про те, як стати частиною міжнародних подій: до прикладу, потрапити в програму того чи іншого фестивалю. На мою думку, найважливіше — це налагодження зв‘язків, над чим ми, як сектор, не дуже працювали. Часто можна спостерігати парадигму «треба знати когось одного, хто може щось вирішити», замість «розбудовую мережу зв’язків, щоб тебе знали як професіонала і з часом розуміли з чим можна звертатись.
Моя мобільність включала три «зупинки»: декілька подій в Румунії, відвідування фестивалю Theatre dear Welt в Німеччині та Авіньйонського фестивалю у Франції. Така комбінація локацій була сформована попередніми напрацюваннями. По суті, це було робота з вже наявними контактами та їх поглибленням.
Які корисні контакти вдалося напрацювати під час відвідин фестивалів?
В Румунії в Тімішуарі долучилась до конференції Dancing from Burnout towards Equity. European conference on dance mental health, well-being and equity. Близько 40 професіоналів та професіоналок зі сфери танцю долучились до події. Це був один з моїх перших кроків занурення в коло людей, що займаються танцем в різних країнах.
Ви познайомилися з кількома керівниками та режисерами європейських театрів. Які з цих контактів вважаєте особливо корисними для подальшої діяльності?
Цікаво було, що директорка фестивалю в Німеччині (Theater der Welt) коли дізналась, що я їду на Авіньйонський фестиваль, звела мене мейлом з його директором. Він, правда, відповів лише через два місяці, бо був завантажений. Але це гарна ілюстрація того, як працює ланцюг звʼязків. У Франції цілеспрямовано шукала (і знайшла) знайомства з Міло Рау — це відомий зараз режисер та драматург. Окрім того, що його вистави показують рази на багатьох фестивалях, сам він з цього року інтендант важливого фестивалю у Відні.
Працюю з гіпотезою, що дуже часто росіян все ще продовжують запрошувати в програми подій, бо їх знають персонально. А українців знають небагато, на жаль. Тому нам важливо окрім переслідування прагматичних інтересів («Хочу, щоб ви взяли нашу виставу у фестиваль») вміти налагоджувати звʼязки, в яких людям з нами цікаво спілкуватись та в яких нас готові слухати. Щоб, можливо, з часом, почути.
Що особливо запам’яталося вам під час мандрівки?
Що Румунія не в шенгенській зоні. Це, звичайно, жарт. Але я це усвідомила це лише на кордоні Угорщина-Румунія. Зраділа, що залишиться більше днів в ЄС. Також, зраділа, що важливий зідзвон завершився до кордону, інакше б Румунський стільниковий звʼязок вже б не потягнув розмови.
Який досвід з цієї поїздки ви б хотіли реалізувати в Україні?
Нам точно потрібні міжнародні фестивалі в різних сферах, щоб після перемоги мати магніти для людей з інших країн, відновити взаємодію та двосторонній обмін.
Більше просторів та обставин для горизонтального професійного обміну між людьми. На мою думку, ми все ще схильні вибудовувати непотрібні ієрархії. До прикладу, Фестивальний бар на Авіньйонському фестивалі є важливою складовою для налагодження контактів. Доступ до бару увечері мають лише професіонали (хто оформив цю опцію заздалегідь та надіслав своє CV фестивалю у підтвердження). Увечері сходяться різни люди: артисти вистав, режисери, глядачі, продюсери з інших фестивалів тощо. По суті, це стає основним способом та майданчиком для професійного обміну. Цей майданчик є відкритим — адже підійти можна до будь-якої людини.
Щодо створення музичного театру в Авіньйоні — розкажіть детальніше про цей проєкт. Хто буде до нього долучений та як він реалізовуватиметься?
Під час поїздки з партнерами в Авіньйоні почали говорити про виставу GAIA-24, світова премʼєра якої відбудеться 10 травня в Києві. Але минулого літа це була все ще концепція, яку партнери з LaManufacture включили в програму «Культурної столиці 2028» в місті Бурж. З їх подачі ми мали зустріч з директором локального Авіньйонського оперного театру. Станом на зараз ми готуємо в цьому сезоні формат невеликої презентації опери в Авіньйоні, а в повноцінному форматі показ вистави заплановано вже в місті Бурж.
Що можете розповісти про інноваційні театральні техніки, які ви побачили під час відвідин виступів та шоу?
В Німеччині на фестивалі Theare der Welt відвідала дві вистави та дві інсталяції, які включають VR.
VR розширює простір та можливості. Якщо перформанс з залученням людей завжди обмежується фізичними можливостями: тіл перформерів, простору, в якому відбувається вистава. То з використанням VR цих обмежень немає. Тому люди, які літають, або сонце, яке сходить прямо в кімнаті справляють велике враження.
Стає душно, підіймається температура тіла. Фізично для організму знаходитись у віртуальній реальності протягом години непросто.
Одна з вистав — Ultimate Safary — це було схоже одночасно на виставу, урок та подорож. Її темою було поселення в Африці, яке хочуть переселити на іншу територію. Адже вони проживають на території заповідник, внесеного до ЮНЕСКО. І люди представляють загрозу для дикого життя в заповіднику.
Три людини — перформери, які супроводжують тебе і кажуть що робити або ні. Тобі зварюють каву, прискають на тебе водою з розпилювача та направляють вентилятор, щоб зробити вітер. Це мало на меті посилити ефект присутності в тому, що ти бачиш в окулярах. Все це здавалось трохи лишнім і застарілим поруч з цими VR окулярами. Ефект подорожі був радше сильним. Але не для цілі «подорожувати», а для занурення в контекст і розуміння аспектів проблеми, яку підіймає вистава. Це спостереження викликає бажання документувати певні ландшафти в Україні, поки вони у вигляді, в якому є.
Які Ваші найближчі плани в межах проєкту?
Це важко назвати проєктом. Налагодження контактів — це постійний процес, який має відбуватися. Я зустрічаю багатьох людей з амбіціями до присутності на міжнародному рівні. На мій погляд, проблемою часто є те, що це історія яка потребує часу. Він не завжди у нас є, але з мого досвіду гарне партнерство «витримується» десь три роки. Ти їздиш на різні події, з часом у людей починає формуватись логічні зв’язки. Потенціал для партнерства зростає.
Я хочу знайти можливість поїхати на фестиваль і цього літа, щоб продовжити роботу.
EU4Culture — чотирирічний проєкт із загальним бюджетом у 7,85 мільйонів євро, який фінансується Європейським Союзом для підтримки культурного та креативного сектору з особливим акцентом на нестоличні міста в країнах Східного партнерства. Проєкт реалізується Goethe-Institut у партнерстві з Czech Centers, Danish Cultural Institute та Institut Français у Грузії.
Матеріал опублікований на умовах партнерства.
Читайте також: Сергій Жадан, Максим Кривцов, Сергій «Колос» Мартинюк: LitCom створив аудіоантологію з віршами 30 українських письменників
Над створенням цього матеріалу працювала команда із шести людей.
Допоможи нам продовжувати працювати на цьому ж рівні — задонать Ліруму на Buy Me a Coffee
Розповiсти друзям
Допитливим
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: