«Я втратила зв’язок із тим, що вкладала у свій попередній псевдонім»: ін8ерсія про новий етап творчості 

«Закулісся релізу» — нова рубрика Лірум, у якій ми знайомитимемося з новими артистами й артистками та тими, хто готується до свого наступного великого релізу. У цих інтерв’ю говоритимемо про роботу над релізами, музичні впливи та творчі плани.

Героїнею пілотного випуску стала ін8ерсія (раніше відома як sucilna_nevdacha.exe). Вона розпочала свій творчий шлях із синглів ніколи та не тримайся, закріпивши свої успіхи мініальбомом серце із ребер та спільним альбомом із Тощо (нині — Максим Тощо) Перша зірка на небі. Зокрема, за Першу зірку Надія та Максим отримали нагороду в номінації «Мініальбом року» на першій премії «Золота Зоря Лірум».

 Після серії фітів у вересні вона видала сольний сингл я тебе люблю, який анонсував зміну псевдоніма та майбутній альбом харакірі.

В інтерв’ю ми поговорили з Надією про сам реліз, її досвід самостійного продюсування та майбутнє проєкту ін8ерсія.

Привіт! Як ти, які зараз відчуття після зміни псевдоніма?

Привіт. Насправді хороші. Трошки мене люди кошмарять і дають мені постійно знати, що вони пам’ятають про попередній псевдонім, а я тепер його змінила. Але я думаю, що це такий період, і скоро всі звикнуть. Загалом мені кажуть, що або я молодець, бо знаходжу себе і йду вперед, або, навпаки, що вони мене і надалі називатимуть sucilna_nevdacha.exe. Це мені буквально чувак підходив і казав, а я така: «Добре, добре, бро, як скажеш».

Що саме тебе спонукало до зміни псевдоніма? Ти зазначала, що вже переросла своє попереднє творче ім’я. Чи зумовлено це іронічністю попереднього творчого етапу чи все-таки чимось іншим?

Насправді мені подобалась іронія, загальний сенс, що був у моєму попередньому ніку. Ніби я одразу в людей забираю ці очікування щодо себе. І якщо в них є якась критика, то вона одразу розбивається об мою відкриту вразливу сторону.

Але це мені перестало так відчуватися, і я почала відчувати якийсь крінж, коли люди до мене так зверталися чи мене представляли. Воно наді мною почало висіти як моя характеристика, а не іронія. Я дуже сильно втратила зв’язок із тим, що в це вкладала із самого початку.

Місяців шість я просто крутила цю ідею в голові та намагалася навмисно вигадати  собі нове імʼя. Але це відчувалося занадто вимушено і якось нещиро, і це, на мій погляд, було ще гірше, ніж залишатись із попереднім псевдонімом.

Що саме символізує твій новий псевдонім?

У якийсь момент я наштовхнулася на слово «інверсія», і воно клікнуло. Майже одразу вигадала цей прикол із вісімкою і почала думати про кулю для передбачень. Усе якось зв’язалося, і потім мені хтось написав про те, що інверсія — це, виходить, буквально протилежність моєму попередньому ніку, і це тепер щось про успіх. Це була ненавмисно, я не закладала спочатку цього. Але така зміна розставила все на свої місця.

Які в тебе були ще варіанти псевдонімів?

Ой, яких тільки не було. Був і «плин», була «сутність», ще «дилема» була як варіант, «ілюзія», «реакція», «увага», «інтертекст» і «точка неповернення». Ну і ще купа-купа-купа, але це такі найцікавіші, мені здається.

Мабуть, це не стільки самовільний акт, скільки переживання цього або ж те, на що прирікає тебе існування як людини, яка відчуває і звертає увагу на деталі.

Тобто це більше не сам процес, а саме емоційна складова, терапія?

У мене взагалі стосунки з таким явищем, як харакірі, почалися, коли я жартома показувала це друзям як реакцію на щось хороше або погане. І потім я якось сильно законектилась із цим і усвідомила, наскільки це реально. Ця емоція переживання чогось нестерпного — вона провідна якась у моєму житті. Я дуже сильно відчуваю ці контрасти: можу бути на сьомому небі від щастя і так само, якщо в мене щось погане в житті, можу бути просто на такому дні. І тому, мабуть, через те, наскільки сильно я це через себе пропускаю і наскільки багато в мене такого контрастного емоційного душу, мені відгукується харакірі.

Може скластися враження, що це платівка про любов. Але якщо прислухатися глибше і звернути більше уваги, то можна подумати, що адресатом є твоє альтер его. То кому присвячений альбом?

Альбом дійсно присвячений моїм переживанням, але це мої переживання про любов до іншої людини, тож він присвячений і їй також. В альбомі фігурує якраз не моє альтер его в якихось моментах, а просто моє его.

Твій новий альбом жанрово сильно контрастує з попередніми роботами: треки стали поєднувати інді-поп з іншими елементами, зокрема брейкбітом та роком. Хто чи що тебе підштовхнуло до таких експериментів?

Для мене взагалі завжди було загадковим питанням, у якому жанрі я пишу.  Зазвичай мені потім уже казали, що це за жанр.

Я себе ніколи не намагалась якось обмежити, завжди була за будь-які експерименти. Я відштовхувалася від своїх відчуттів.

Зазвичай, коли я починаю роботу над піснею, я не знаю, якою вона буде в кінці. Дуже часто, якщо я почала з мелодії та тексту, то, коли я сідаю за інструментал, це можуть бути два взагалі абсолютно різні варіанти. І я просто потім орієнтуюся на те, що мені відчувається в моменті правильним.

Ось чому я настільки довго працювала над цим альбомом: у мене немає чіткої картинки, куди мене це приведе. Я просто роблю, і поки я не відчую, що це воно, я продовжую робити. Мені було прикольно себе спробувати, коротше, якось повитягати із себе свій фул потеншал порозкривати в тому, як писати, продюсувати все самій.

Тому через це музика також стала складнішою, бо я маю таку творчу свободу в тому, що робити із собою, і мені не треба нікому нічого пояснювати. Це просто такий калейдоскоп. Ти перевертаєш, і відкриваються нові віконечка. І це не в тому сенсі, що я не хочу співпрацювати ні з ким. Навпаки, я дуже люблю фіти, мені подобається знаходити зв’язки з іншими артистами.

І з Сашою Мусевичем та Ірою (renie cares) мені дуже прикольно було працювати разом над тим треком. Роботи з левком — це взагалі одні з моїх улюблених. При тому я їх написала просто на одному диханні. Він мені скинув дві демки на вибір, і я вирішила, що їх нікому не віддам. Тому написала текст на обидві.

Яким у тебе був досвід самостійного продюсування?

Це було для мене самої викликом. Я почала відчувати певну стагнацію, бо раніше я все робила сама. Згодом це стало таким зручним: я можу написати супермінімум, базу та скинути комусь. У мене моральна дилема почалась із того, що не відчуваю матеріал повноцінно своїм, якщо не можу зробити все сама. І я почала розбиратись уже на вищому рівні, бо планка була поставлена. Це вже не як раніше, коли ти можеш випустити будь-що на SoundCloud, і там хто послухає, той послухає. Там набагато менше очікувань щодо тебе. А тут я зрозуміла, що я вже сформована артистка, від мене є певні очікування. І я не хочу насправді випускати відвертий шлак.

Я дуже довго і прискіпливо цим усім займалася. І також за час відсутності в музичному просторі брала в роботу музику від інших. Я на цьому дуже набила руку. І ці скіли потім почала  успішно вкладати вже в альбом.

Чи плануються в ін8ерсії також колаборації, чи наразі це виключно сольний проєкт?

Я можу бути дуже впевнена, що ми ще в будь-якому разі щось випустимо спільно з Максимом Тощо.

Зараз намагаємося, щоб нас побачили також і окремо, бо ми завжди були сольними проєктами, але в нас настільки сильна ця спільність, що, ну, я не можу людей звинувачувати в тому, що вони часто вважають нас повноцінним гуртом. А ми просто друзі.

На платівці в тебе єдиний спільний трек із dieweintrauben. Розкажи більше про фіт.

Це моя найближча людина. Саме вона співає на цьому трекові, розумію плутанину, бо нам часто кажуть, що маємо схожі голоси. Альбіна  написала текст, а я — музику та інструментал. Це перший повноцінний реліз за її участі.

З яким українським артистом чи артисткою ти б хотіла створити спільний трек?

Я думаю, що з Паліндромом мені б дуже хотілося щось разом створити, бо його музика викликає дуже багато всього і відгукується.

З Blooms Corda також я б хотіла фіт. У нас дуже хороші стосунки. Творчо це для мене один із найкращих українських гуртів узагалі, я їх обожнюю.

У майбутньому також хочеться створити якийсь денс-поп-диско, «зірочка, палай» тайп-шіт. Мені дуже хочеться спробувати себе не те щоб в усьому, але дуже багато в чому. І я б хотіла з попдівою зробити щось, необов’язково з Анною Трінчер. Це для мене музика, яка спричинена радістю і викликає радість. Так само як я люблю музику, яка тебе вбиває, закопує, і в тебе якийсь катарсис відбувається, так само рівноцінно я люблю просто музику, де ти собі даєш порадіти та побути. І це єдина твоя мета, поки ти слухаєш цю музику.

У твоєму релізі присутні два інструментальні треки — «відчай» та «мнкрфт». Чи є вони паузами в альбомі чи все ж своєрідним поділом історії на розділи?

Я думаю, вони більше слугують паузами. Бо я їх написала на одному диханні. мнкрфт взагалі написала, граючись. Просто сиділа і клацала синтезатори, які зараз є в GarageBand. Бо раніше такого не було, такої кількості. Зараз він дуже сильно просунувся з тим, які там є можливості. І хоча я майже весь альбом написала і доробила в BandLab, мнкрфт я точно написала в GarageBand. І прикол у тому, що це просто лайв-запис моєї гри. Потім я взагалі нічого не додавала. У треку був такий прикольний, ностальгійно-майнкрафтівський вайб. І трошки моторошний, і трошки з цікавинкою.

А відчай я взагалі знайшла як одну зі своїх демок. Я спочатку не планувала його включати в альбом. А потім просто проходилася по тому матеріалу, який у мене є. І зрозуміла, що він прикольно звучить.

Які в тебе були великодки в альбомі, не враховуючи інструментального треку «мнкрфт»?

У треку Під контролем, там, де фінальна кульмінація і починається звук, ніби хтось там нігтями по склу, це насправді звук, записаний зі зламаної швабри. Вона тоді настільки бридко пищала, що мені це здалося ідеальним звуком для атмосфери напруги, яку вона передала бездоганно.

Чи залишилися треки які за певних причин не увійшли до альбому?

У мене був трек, який не увійшов в альбом. У ньому я заміксувала трохи звуків із GTA. Можливо, він вийде в харакірі deluxe , харакірі  Pro Max, бо насправді в мене залишилося трохи матеріалу, який не увійшов, але він просто занадто випадав із загального настрою.

Я завжди, коли готую вже альбом до релізу, обов’язково задумую концепцію, коли вже виставляю треки в послідовності, і воно завжди в мене складається круто. На першій зірці я вигадала, що ці апатії будуть на початку, всередині та в кінці, і був задум, що там між ними є розвиток. А просто треки, а не такі інтерлюдії якісь, я в себе в голові логічно виставляю, і потім виставляю вже на практиці.

Якою композицією з альбому можна описати ін8ерсію?

Весь альбом описує мене з різних боків. Там різні моменти мого життя, якісь різні історії, ситуації, які зі мною трапилися. Але, мабуть, якщо обирати мою улюблену пісню, яка, до речі, не є фокус-треком, то це або Я тебе люблю, або моє. Остання є дуже чутливою і щирою.

У ній мало інструментів. І мені це подобається.

Що ти плануєш робити з попереднім творчим етапом? Чи плануєш виконувати пісні часів sucilna_nevdacha.exe?

Я планую їх виконувати. Можливо, будуть певні переаранжування, ще якісь деталі. Там дуже багато хороших пісень, які можна і переосмислювати, які можна і не переосмислювати, а просто насолоджуватися ними, співати. Тому все залишається на місці.

Де та коли тебе можна почути наживо?

Наступний виступ, ще без фулбенду, буде 21 листопада в Культмотиві. Але він буде в концертному форматі й з Максимом на гітарі.

Альбом планую презентувати в березні вже з повноцінним гуртом.

Чи плануєш видати альбом на фізичних носіях або презентувати новий мерч?

Будуть футболки, будуть CD-диски. На них будуть додаткові записи від мене. І навіть не тільки від мене будуть там записи. Я сама часто забуваю потім і часом для себе перевідкриваю думки, які були в той період. Це такий теж зліпок часу.

---

Читайте також: Жовтень в 10 піснях: Olena Karas, Povin, Zlypni тощо