Головна
>
Музика
>

Місток до колишнього життя. Рецензія на новий альбом Blooms Corda

Місток до колишнього життя. Рецензія на новий альбом Blooms Corda

LiRoom LiRoom
21 Червня, 2022

10 червня київський гурт Blooms Corda випустив новий альбом Найдорожчі речі у світі. До нього ввійшло десять треків: частина записана до, а частина — під час повномасштабного вторгнення.

Blooms Corda — це музичний проєкт Данила Галика, створений у Києві в 2014 році. У гурту чотири повноформатні альбоми: Monodance, Gigotosia, Fog Lavender та Найдорожчі речі у світі. Два із них: Monodance та Fog Lavender, — ввійшли до підбірки найкращих альбомів року в 2015 та 2018 років за версією редакції LiRoom. Музиканти поєднують різні стилі: від лаунжу до джазу та неофанку.

Наша музична оглядачка Лера Пірус та журналістка Лєра Зданевич розповідають про те, яким вийшов реліз та розмірковують про невоєнну музику у воєнний час.

Лєра Пірус про альбом:

Цей новий великий реліз — чи не перше, шо я уважно і осмислено послухала з початку повномаcштабної війни. Це такий портал у минуле життя, де ніби все, як і раніше: де київський вокзал  — про приємні, довгоочікувані подорожі, а не шанс евакуюватися, де Ода звичайному дню звучить світло, затишно і спокійно, а не тривожно, із сумом; де є місце нічним прогулянкам та романтиці.

Зі зрозумілих причин, у теперішній час найдорожчі речі у світі отримали достатньо чітке, окреслене значення і кожен для себе їх таки визначив, тому цей альбом дає класну можливість посаморефлексувати. 

Найдорожчі речі у світі відчутно відрізняється від попередніх альбомів передовсім рівнем продакшену: інструменти і вокал звучать набагато впевненіше і збалансованіше, ніж раніше. Ритм-секція нарешті отримала об’єм, а вокал став рівноправним учасником треків. Крім того, жанрово хлопці відійшли від lo-fi і додали більше джазу і прифанкованого басу.

Є й аспект, у якому зберігається абсолютна стабільність, — тексти Данила Галика, вони стабільно хороші.

Данило Галико, фото: Артем Суров

З десяти пісень хочеться виділити всі і порадити слухати альбом повністю — від початку до кінця, не перестрибуючи. Адже кожна з композицій цікава по-своєму, навіть інструментальні замальовки мають свою атмосферу. Та моїми улюбленими стали: Київський вокзал -— романтична, із світлою меланхолією та напрочуд київським вайбом, Тарханкут — справжня роуд сонг, яка зараз отримала новий сенс, адже вона про чоловіків, які розвозять дітям солодощі; та Спірічуал — напрочуд затишна, інтимна та з класною партією труби і фанковою гітарою.

Загалом, до Найдорожчих речей у світі хочеться повертатися, ще й для того, щоб отримати маленьку дозу спокою і затишку у ці страшні часи. Та, маю надію, що після перемоги, ми повернемося до життя і альбом заграє новими сенсами.

Лєра Зданевич про альбом:

З відгуків моєї інформаційної бульбашки здавалося, що альбом Найдорожчі речі у світі мав би стати віконцем у довоєнне життя. Нагадати про приємні речі, які тримають тебе й дають відчуття «дому». І хоч треки почали записувати ще під час першого локдауну, їх неможливо сприймати у тих контекстах. Бо війна торкається абсолютно всього. Навіть того, що ніколи не хотіло б торкнутися її.

У альбомі багато тривожних настроїв і похмурих відтінків. Наприклад, безневинна пісня про машину із солодощами навіює щонайменше три моторошні сценарії розвитку дії. Від слів про те, що вантажник «вже ніколи не забуде цих очей і цих усмішок дітлахів», у сучасному контексті стає кріпово. А рядки «але ж я знаю те, про що ти так мовчиш» у Київському вокзалі набувають інших сенсів.

Утім, для мене саме відчуттям повернення до довоєнних рефлексій цей альбом і є цінним. Він нагадує стан, коли тобі недобре з особистих причин, але ти вдячний, що можеш переживати емоції, не пов’язані з жахом війни навколо. Це ніби місток до колишнього життя.

Пандемія та емоційне вигорання загалом вплинули на музичну сферу і породили тенденцію психотерапевтичних альбомів українських інді-артистів, як-от Стаса Корольова чи Flamingdom. Якщо раніше виконавці говорили про свої творіння щось на кшталт: «Я митець, я так бачу, так відчуваю, тож записав про це музику», то зараз це вже більше схоже на: «Я писав музику, аби відрефлексувати свої психологічні стани  і це стало для мене терапією». У Найдорожчих речах у світі теж є такий вайб, хай і не так прокомунікований зовні. 

Данило Галико, фото: Артем Суров

У цій роботі Blooms Corda виросли  концептуально. Тут пісні переходять одна в одну як музично, так і драматургічно: від затишного вступу, крізь метафоричні розповіді про власні переживання і кризи, із кульмінацією в Спірічуалі, до завершення надією на повернення до «нормального життя».

Розвиток відчутний і у рівні продакшену. Якщо попередні роботи Blooms Corda нагадували радше чудові мистецькі ідеї, які шукають свою форму у звуках і мелодіях, то у Найдорожчих речах у світі це чується значно зіграніше й цілісніше саме музично. Як помітив Юра Береза у своїй рецензії на альбом:

«Blooms Corda перевтілилася в топ-банду із настільки масштабованим саундом у межах жанру, наскільки це можливо».

Врешті, головна місія альбому очевидна — нагадати, що «справжнє» життя існує. І хай воно не повернеться у тому «довоєнному» вигляді, та неодмінно настане щось нове, що стане для нас справжнім і буденним.


Читайте також: ВР частково заборонила російську музику та підняла квоти. Що змінилося?

Розповiсти друзям

Facebook Twitter Telegram

Допитливим

Музика
Від The Maneken до sucilna_nevdacha.exe: як звучить Донеччина
Лєра Зданевич Лєра Зданевич
19 хв. тому
Анонси
Гід сценами фестивалю V`YAVA Єднання: плейлісти усіх локацій
Лєра Зданевич Лєра Зданевич
1 день тому
Новини
Як звучить Харківщина: плейлист від Люка та Ліруму
Лєра Зданевич Лєра Зданевич
25 Квітня, 2024