Із початком повномасштабного вторгнення багато хто побачив у автентичних українських піснях до болю знайомі сенси. Те, що було створене, аби висловити переживання наших предків, і пронесене через покоління, стало особливо актуальним зараз. Як-от стрілецька пісня «Ой у лузі червона калина» у виконанні Андрія Хливнюка.
Утім, не лише стрілецькі пісні оповідають про війну, військо та військову службу в традиційній пісенній культурі українців — є також рекрутські та солдатські цикли.
У межах спецпроєкту «Традиційна музика explained» авторки подкасту «анти кітч» розповідають, звідки коріння цих пісень і про що їхні сюжети, та діляться улюбленими автентичними записами й сучасними обробками.
«На берьозі ворон кряче», рекрутська пісня із с. Чумаки Дніпропетровської області, запис із платівки «Anthology of folk music. Ukrainian music» (записи 1961-1989 років)
Як з’явилися?
Слово «рекрут» (або у народній вимові «некрут») походить від фр. «récruter» — набирати військо. Воно прийшло до нас із європейських армій XVII століття, де так називали військових добровольців.
На відміну від західних держав, рекрутська служба (рекрутчина) у Російській імперії була примусовою. Її ввів Петро I в 1705 році. На українських землях вона з’явилася після скасування Катериною ІІ залишків гетьманської державності та розгону Запорізької Січі у 1775. У складі імперських військ рекрути брали участь у Кримській війні, італійському поході, численних війнах Російської імперії з Францією, Туреччиною та народами Кавказу.
Людей забирали силоміць, іноді новобранців навіть везли «до прийому» в кайданах. За втечу їх страшно карали, таврували, відправляли на каторгу та знов у рекрути.
Спочатку служба була довічною. Згодом термін скоротили до 25 років. Та фактично це означало одне і те ж — той, хто йшов у рекрути, майже не мав надій повернутись.
Під повинність підпадали і селяни, і міщани. Кожна громада міста чи села була зобов’язана представити у військо конкретну кількість рекрутів.
Рекрутські набори відбувались спонтанно і були наче стихійне лихо — не можна передбачити, не можна ухилитися. Хлопці прощались із домом, рідними та коханими назавжди. Проводжаючи, ті їх оплакували, іноді голосили, як за покійниками. Тому рекрутські пісні сповнені такого великого трагізму і туги.
У 1874 році рекрутську службу замінили на солдатську — загальну військову повинність. Вона була легшою і коротшою, проте все одно розлучала хлопця із домом, рідними та коханими на довгі роки. Тоді ж рекрутські пісні почали трансформуватись у солдатські, і зараз провести між ними чітку межу неможливо. Часто один і той же пісенний сюжет побутує в одній місцевості зі словом «рекрут», а в іншій — «солдат». Тому зазвичай про рекрутські і солдатські пісні говорять як про один комплекс.
Про що співали?
Значна частина сюжетів рекрутських пісень описує сам процес «прийому» — відбору до рекрутів. Часто він був несправедливим. Забирали хлопців із бідних сімей, вдовиних синів і сиріт, які не могли відкупитись чи послати замість себе когось іншого. Відправка у рекрути могла бути формою особистої помсти представника влади неугодному йому селянину чи міщанину. Пани ж отримували винагороду від держави за те, що віддавали своїх кріпаків.
Музика донесла до нас деякі історичні подробиці прийому. Так у піснях із Чернігівщини та Харківщини, наведених нижче, описується вибір новобранців місцевою владою:
«Ой за тими столами сидять пани рядами… Ой вони сидять говорять, кого й в солдатушки взять..»
«Та прийшов соцкий до двора, некрутечків вибира… Та й вибрав собі ж молодця, та нема ж неньки, ні отца» (аудіо за посиланням)
Під набір із більшою ймовірністю потрапляли хлопці із сімей, де було багато синів. Тоді в рекрути могли віддати молодшого брата замість найстаршого. Про таке згадується, наприклад, у цій пісні із Драбівського району Черкаської області (етнографічна Полтавщина):
Інколи набір у рекрути проводився через жеребкування.
«Вийняв жереб сорок п’ятий, закричали: “В штаб прийняти!“» (аудіо за посиланням)
Хлопців могли заманювати «до прийому» обманом чи випивкою. Наприклад, у пісні На берьозі ворон кряче, наведеній на початку статті, співають про рекрута-новобранця:
«..повели ж його брить, ой, а він же думав чайок пить».
Після прийому рекрутів везли в місто, до найближчої військової частини, де вони проходили медичний огляд і визнавались «годними» чи «не годними». Тим, кого визнали «годними», брили чоло — за такою ознакою їх легко впізнавали і це відбирало в новобранців надію на втечу.
У піснях є багато сюжетів про те, що обрізане волосся («русі кудрі») забирали собі на пам’ять матір чи сестри рекрута.
Інша частина сюжетів оплакує тяжку долю на службі, тугу за коханою, смерть на чужині. У таких піснях оповідь ведеться або від імені самого рекрута, або від рідних чи близьких, які тужать за ним.
Ще одна частина рекрутських і солдатських пісень — колишні козацькі. Вони оповідають про необхідність йти на війну, прощання воїна з родиною, поранення чи смерть на полі бою. У схожих піснях слова «козак», «рекрут», «некрут» і «солдат» часто взаємозамінні.
Одним із прикладів переходу козацької пісні у рекрутські є пісня Ви галочки із с. Нова Басань Чернігівської області:
Це той же сюжет, який ми бачимо у козацькій пісні Ой ви галки (Ой там за морями високії гори) із с. Крячківка Полтавської області, тільки «козаки» у ньому змінені на «некрутів», а «султан» — на «командіра».
Як співали?
Стилістично рекрутські пісні майже нічим, окрім сюжетів, не відрізнялися від звичайної лірики. Тому після зникнення рекрутчини як явища побутували як частина ліричного репертуару пісень, які співали «для себе». Із особливостей хіба те, що в рекрутських піснях трапляється більше росіянізмів та деяких запозичень із стройових команд («раз-два», «люлі-люлі» та інше).
По звучанню ці пісні різняться залежно від регіону, оскільки створювались у локальних регіональних традиціях співу.
Наприклад, рекрутська пісня із с. Водяного Запорізької області дуже типово і яскраво відображає місцеву багатоголосну і протяжну ліричну традицію:
Рекрутські пісні в сучасності
Нинішня військова служба сильно відрізняється від рекрутської повинності, а прийом до війська супроводжується іншими емоціями. Тепер воювати за свою країну — це честь і свідомий вибір.
Утім, трагізм розлуки і смерті на війні — це те, з чим ми зараз стикаємось щодня. І тут рекрутські пісні такі ж актуальні, як і двісті років тому.
У пошуках того, як адаптувати старовинні пісні до нового контексту, з’явилось декілька цікавих музичних проєктів та треків, зокрема:
Юрій Йосифович, альбом «СЕРЦЕ. НОВА АВТЕНТИКА».
Також можна послухати оригінал пісні Летіла пуля (с. Корбині Івани Харківської області)
SLAVALACHIA — об’єднання народних музикантів України, Білорусі та США. Рекрутська пісня Закувала зозулина із присвятою українським воїнам.
Крім останніх посилань на сучасні обробки, у цьому матеріалі представлені приклади рекрутських та солдатських пісень у первинному (від носіїв традиції) та вторинному (від гуртів, які відтворюють автентичні пісні у максимально достовірному і незмінному вигляді) виконанні.
Більше дізнатись про рекрутські пісні, а також про обряд проводів у рекрути (згодом у солдати) рекомендуємо із лекції дослідниці Анни Коломицевої «Старовинні солдатські пісні», опублікованої громадським об’єднанням Рись:
«анти кітч» — подкаст про традиційну українську культуру і те, як із нею можна взаємодіяти сьогодні, без шароварщини і підміни понять. Ведучих у подкасті четверо — Катя, Аня, Таня і Поля, і вони балакають, бо не можуть не — їм болить те, що досі існує стільки зайвих і шкідливих мітів навколо традиційної культури.
Читайте також: Пісня за піснею: Sad Novelist про EP «Тепло»
Розповiсти друзям
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: