Хейтспіч — хіп-хоп/рок/панк/електронний/бозна-ще-який проєкт, який з’явився після 24 лютого 2022 року й за пару місяців став сенсацією в українській музиці. Дмитро Однороженко (соліст, автор, душа) та Фіма Fimamaru (саунд-продюсер, гітарист, сутінковий геній) не просто регулярно випускають агресивні гостросоціальні треки, сповнені ненависті до Росії, а ще й формують нове й багато в чому унікальне ком’юніті навколо себе.
14 березня у Squat 17b відбулася подія, титулована як «Дискусія про незаконну забудову». І дискусія дійсно була. Ну, точніше невелика презентація від Діми. Далі ж виступив з акустичним сетом Руслан Яворський (Ява) та кілька пісень в акустиці зіграв, власне, сам хейтспіч. Попри брак інформації про виступ (і відвертий скам в анонсі), прийшло орієнтовно 100 людей, а на дрони вдалося зібрати понад 10 тисяч гривень.
Це маленький епізод у сучасній музичній двіжусі, але багато в чому показовий. Передусім через проактивно політичну, але не політизовану направленість діяльності хейтспіч.
Що за двіжуха?
Навіть попри те, що ми намагаємося вже 11 років висвітлювати нову українську музику, народження так званої «зумерської» тусовки музикантів я відверто пропустив. Вона почала формуватися ще в карантин, на невеличких концертах, квартирниках і в DIY-спільноті. Під час повномасштабного вторгнення, не в останню чергу завдяки скасуванню карантинних обмежень, музиканти й шанувальники нарешті вибралися в офлайн.
Найяскравішим прикладом цього є шалений успіх Лесі Квартиринки, яка буквально починалася з невеличких квартирників, а зараз стала величезною регулярною подією, на яку мріють потрапити топзірки й шанують як люди, що дізнаються про нову музику з тіктока, так і аудиторія гурту 5 Vymir.
Навколо деяких гуртів та лейблів формуються невеличкі спільноти, які потроху розростаються. Якщо говорити про хейтспіч, то це Діти Інженерів, Alex Yarmak, киця має кігті, Ява тощо.
Вони роблять фіти одне з одним. Носять мерч одне одного, ходять на концерти, репостять у соцмережах, знімають спільні відео тощо. Коротше роблять усе те, що в Америці роблять нові репери вже з десяток років.
До чого тут політика?
Як розповідав хейтспіч в інтерв’ю Суспільному, ще до 24 лютого вони були несвідомими громадянами з Одеси. Усе змінилося і зараз Діма намагається не стояти осторонь усіх важливих культурно-політичних питань. Він регулярно висловлюється у твіттері проти компаній, які продовжують співпрацювати з Росією, дзвонив у поліцію щодо артиста, який хотів записати фіт із росіянкою, ходив на мітинги проти імені Чайковського в назві Академії, постійно збирає гроші на ЗСУ та водночас не забуває про концерти молодих артистів, на яких теж абсолютно щиро їх підтримує.
Така позиція могла б видатися надто політизованою до 2022 року. Але тепер думку «Музика не поза політикою» вивчили, здається, усі притомні митці й діяльність хейтспіч радше виглядає, як щось середнє між громадянським активізмом, продовженням творчості й акціонізмом.
Власне, незаконна забудова його теж турбує, попри те, що це був привід для гост-концерту. І той факт, що майже 100 людей розкусили такий прихований анонс — уже багато говорить про допитливість цієї аудиторії.
Куди нас це веде?
У світле майбутнє. Нове покоління музикантів стає нетерпимим до напівтонів і відсутності чіткої позиції з головних питань. хейтспіч у цьому випадку — радикальний приклад. Але вся інша спільнота нехай не так агресивно висловлюється в піснях, але не забуває про війну ні в публічній комунікації, ні в постійних зборах, ні у виступах на сцені. Наприклад, одним із найпроникливіших моментів останнього часу для мене стала хвилина мовчання за загиблими воїнами під час концерту Tember Blanche.
Водночас такої ж реакції музиканти вимагають і у своєї аудиторії. Неможливо слухати подібну музику у відриві від тексту та соціальної позиції виконавців. Часи музикантів у вакуумі пройшли, і це розуміють як молоді інді-артисти, так і зірки першої величини на кшталт Дорофєєвої.
Це означає, що принаймні наша музика стане (якщо вже не стала) йти в ногу з розвитком громадянського суспільства. Звісно ж, це призводить до перекосів у той чи інший бік: тому байрактарщина вже другий рік квітне буйним цвітом. Але на фоні «Шляху до перемоги» народжуються пісні на кшталт Я вб’ю всіх богів, а це означає, що процес органічний.
Найцікавіший висновок із цієї історії озвучив сам хейтспіч. Зараз естрадні зірки дивляться на інді й андеграунд у пошуках ідей і позиції. А саме так і має відбуватися у здоровій музичній спільноті.
Читайте також: Пошук ідентичності у прифронтових містах. Репортаж із туру «Контур» Корольова і warнякання
Розповiсти друзям
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: