Головна
>
Інтерв'ю
>

«Мільйон на спотіфай — це класно, але це проміжна ціль», — інтерв’ю з гуртом Molodi

«Мільйон на спотіфай — це класно, але це проміжна ціль», — інтерв’ю з гуртом Molodi

У 2020 році Кіріл Роговий (22 роки) та Іван Степаніщев (21 рік) заснували в Маріуполі гурт Molodi. З того часу вони встигли переїхати до Києва, зарекомендувати себе як сонґрайтерів для українських артистів, випустити кілька синглів, підписатися на лейбл Makko Music, а напередодні виходу цього інтерв’ю випустили кліп на пісню Допоможіть.

Головний редактор Лірум Олексій Бондаренко зустрівся із Кірілом і Ванею на їхній студії в Києві, де вони поговорили про історію гурту, українськомовні та російськомовні пісні, амбіції та хіти.

Кіріл Роговий та Іван Степаніщев. Фото надано Molodi

Розкажіть які ролі ви граєте у гурті?

Кіріл: Якщо про ролі на сцені, то я — вокаліст, іноді граю на гітарі. 
Ваня: Я барабанщик. Можу трохи підспівувати і розмовляти.

Кіріл: Глобально ми всю музику пишемо удвох. Ніяких людей не залучаємо. Якщо грубо розподілити, то я займаюся аранжуваннями, Ваня займається звуком та саунд-інжинірингом. 
Ваня: Тексти ми пишемо удвох.

Як ви взагалі зібралися у гурт?

Ваня: Ми познайомилися в технікумі, куди прийшли вчитися на електриків. Нам було по 14-15 років. Довгий час ми дружили й паралельно були музикантами, але не грали разом. 

Кіріл: Ваня грав у гурті з Enleo (Нікіта Леонтьєв). Вони мене кликали пару разів, але мене то батьки не пускали, то я не хотів. І врешті був концерт на Новий Рік p 2019 на 2020, мене покликали і ми зігралися втрьох. Так з’явилися Molodi. Потім почався коронавірус. Концертів довго не було. Переїхали в Київ. Зіграли парочку концертів і роз’єдналися з Нікітою. У нас були різні бажання стосовно того, куди ми бачили розвиток нашої музики. Врешті він почав записувати кавера на тікток і інстаграм, а ми написали багато пісень, але всі в стіл. До того ж це все робилося російською, тож там в столі воно й залишилося. 

Ваня: На початку повномасштабного вторгнення ми з’їхалися у Львові. І тоді в нас з’явилися перші клієнти на написання музики. Ми почали цим займатися. Потім повернулися в Київ, познайомилися з Ostrovskiy (Віталій Островський) і запропонували йому написати музику. Почали писати йому й іншим клієнтам. Через кілька місяців його лейбл Makko Music запропонував і нам до нього приєднатися. Ми погодилися.

А для кого ви ще писали музику?

Ваня: Для Love, Mary ми пишемо майже всі пісні. Власне, Ostrovskiy. Також працювали з Enleo, але ці пісні не вийшли.
Кіріл: Також було багато клієнтів, з якими ми працювали, зробили пісні, взяли гроші, а вони їх то не випустили, то не підтримали промо.

Яку роль у вас виконує лейбл?

Кіріл: Лейбл робить багато. Він бере на себе кліпи, студію, костюми, зарплатню.

Тобто лейбл вам платить зарплату?

Кіріл: Так, ми відмовилися від клієнтів, щоб робити тільки нашу музику, тож лейбл покриває нам витрати.
Ваня: Плюс просування треків, що теж дуже важливо. 

Ваня викладав барабани. Кіріл викладав гітару. Тобто ви займалися акустичною музикою. Зараз ваші пісні майже повністю електронні. Як ви так переключилися?

Кіріл: Ми завжди туди хотіли. А наші інструментальні здібності допомагають нам з аранжуваннями. Плюс на лайвах ми маємо змогу грати наживо на інструментах. 
Ваня: Це поступово відбувалося. Ми слухали рок, метал. Потім поступово переходили до іншої музики, я почав слухати електронну музику, техно. Смак накопичувався і тепер ми його виплескуємо в свої треки. 

А які гурти вам подобається, на кого ви орієнтуєтеся?

Кіріл: Так, щоб орієнтуватися, таких нема. А з артистів, які подобаються. З українських нам обом дуже подобається Kadnay, зокрема сольний проєкт Філіпа Коляденка (Phil It). Я нещодавно дістався до його альбому і був дуже приємно здивований. Дуже якісний в нього продакшн вокалу. The Curly класно робить музику. 

Із закордонних Disclosure. Нам імпонує, що це теж два чуваки: один більше по звуку, другий по партіях. Останнім часом я більше по реперах. Із тих кого багато слухаю альбомами, це: Кендрік Ламар, Тревіс Скотт і The Weeknd.

Ваня: Ми багато музики слухаємо. Подобається Джеймс Блейк. Мені подобається Френк Оушен. Є окремі артисти, у яких ми можемо взяти деталі саунду. Наприклад, в Оушена я почув реверснуту бочку і взяв нам теж у трек. 

Ти сказав про альбоми, але ви все випускаєте синглами. Чи плануєте ви випускати музику альбомами?

Кіріл: Це впирається в те, що ми поки не зупинилися на якомусь одному саунді. Мені подобається коли альбом дійсно концептуальний. Коли це альбом, а не збірка треків. Коли у них є якась послідовність і історія, яку можна прослідкувати. Навіть щоб дати назву альбому, вона має бути до чогось прив’язана.

Поки що ні у випущених треках, ні в тих, що плануємо, я не бачу такої історії. 

А на етапі написання треків ви не намагаєтеся їх підганяти під попередні?

Кіріл: Ні. Ми пишемо як пишеться, я би поки так це назвав. 
Ваня: Проблема в тому, що ми прям музиканти й можемо робити все. Приходять до нас і кажуть «Хочу Меріліна Менсона». Окей, сідаємо робимо Менсона. Приходять, кажуть: «Хочу техно». Окей, робимо техно. Єдине, що у нас не йде — це добрі, світлі пісні. Вони нам складно пишуться і ми їх не відчуваємо. 

Мені чомусь здається, що писати веселу музику складніше, ніж сумну.

Кіріл: Декому, навпаки, складно писати серйозну музику. А писати світлу й серйозну музику — так взагалі, задача з трьома зірочками.

Ви сказали, що писали раніше російською. Зараз у вас усе українською. Ви прийняли рішення переключитися після повномасштабного чи з чим це пов’язано?

Кіріл: Так, після повномасштабного. Не можна сказати, що ми до того були достатньо свідомими громадянами. Якщо бути чесними, то розуміння і власного позиціювання і того, що потрібно робити у нас з’явилося вже після початку повномасштабного вторгнення, коли ми були вимушені поїхати з Києва через страх. Коли пропав зв’язок з рідними з Маріуполя. Коли наш близький друг загинув минулого квітня в Маріуполі від російського снаряда. 

Тож минулою весною ми вирішили, що нічого не будемо писати й випускати російською. Ті пісні, які вже написані, будемо адаптувати й перекладати.

Ваня: Ми й не пишемо більше. Нема такого, що пишемо, а потім перекладаємо. Ми тепер одразу пишемо українською. Було трошки складнувато. Ми українську знали, але майже не користувалися. Але насправді це просто тренується. Я багато писав, читав, слухав, спілкувався, і тепер ми українською пишемо не гірше, ніж писали російською.

Як ви вважаєте, артистам, які раніше випускали музику російською, треба її перекладати й, наприклад, видаляти старі пісні зі стримінгів?

Кіріл: Ми не дуже категоричні в цьому питанні, я думаю, що видаляти не варто. Багато хто писав російською. Багато хто помилявся. Якщо людина зараз зробила свій свідомий вибір і всіма своїми діями показує до чого йде, то що від неї ще хотіти? 

Перекладати — так. Хоча б для концертів. Чи випускати переклади? Тут залежить від стратегії. Якби у нас така проблема була — я думаю ми б стовідсотково переклали. І виклали хоча б на Soundcloud, можливо навіть не робити великий реліз. Але щоб люди могли послухати, запам’ятати й на концертах підспівувати. 

Ваня: Ті пісні, які ти хочеш, щоб були почутими і продовжили жити на концертах — їх треба перекладати. У цьому я нічого поганого не бачу. 

Ви намагаєтеся знайти хіт?

Кіріл: Ми до цього йдемо. Ми думаємо про це, хочемо цього. Але поки що проти нас іде наша натура, яка любить щось дивне: «Це надто просто, це не достатньо музикально» і т.д. Але ми на шляху, щоб переступити ці бар’єри й робити і якісно, і хітово. 

Яку ціль ви перед собою ставите як гурт?

Кіріл: Два-три роки тому до мене прийшло усвідомлення, що я хочу бути почутим. Отака розмита фраза. Але з ростом навичок і мого досвіду, і амбіцій, я розумію, що бути почутим чотирма тисячами слухачів на спотіфай мені недостатньо. Хочеться давати великі концерти. Хочеться турити. Турити не тільки Україною. Хочеться, щоб це було масштабно й масивно. Щоб гурт Molodi знали, про нього розмовляли, а кожен наш трек був інфоприводом. Щоб кожен наш концерт був чимось неземним.

Тобто у нас зараз великі амбіції. Але ми розуміємо, що можемо це зробити. Є ресурс на це, ми не збираємося зупинятися. І ми не розглядаємо варіанту, на кшталт, «ну, не склалося з музикою, підемо офіціантами». У нас такого нема. Два роки тому, як переїхали до Києва, ми вирішили, що будемо тільки музикантами. Нас навіть із КПІ відрахували через те, що ми цілими днями сиділи на студії й вчилися чомусь. 

Ваня: Просто воно не працює так, типу «хочемо мільйон на спотіфай». Воно працює комплексно. Треба і мільйон на спотіфай, і хедлайнерами на Atlas Weekend, і все інше. Максимальні цілі працюють тільки разом. Ми хочемо стати топами.

Кіріл: Мільйон на спотіфай — це класно, але це проміжна ціль.


Читайте також: В Україні запустили кримськотатарський видавничий проєкт Kitap Qalesi: що про це відомо?

Розповiсти друзям

Facebook Twitter Telegram

Допитливим

Новини
Від Onuka до Foa Hoka: як звучить Чернігівщина
Лєра Зданевич Лєра Зданевич
1 день тому
Музика
Від Wellboy до Re-read: як звучить Сумщина
Лєра Зданевич Лєра Зданевич
2 дні тому
Музика
Як звучить Дніпропетровщина (Січеславщина): плейлист від Ліруму та Dnipropop
Лєра Зданевич Лєра Зданевич
12 Червня, 2024