«Ой у лузі червона калина» — баротравма вушної раковини для росіян

Письменник та музикант Павло Коробчук у своїй колонці розповідає про історію виникнення одного з головних гімнів війни та розмірковує про те, чому Червона калина так сильно лякає росіян.

В перші дні після нападу Росії в лютому ми всі безперервно моніторили новини, жахалися від подій, плакали, боялися, боролися. Не розуміли, як бути, і що буде. І раптом — серед жахіть виникає голос Хливнюка, він у військовій формі на фоні Софії Київської співає пісню Ой, у лузі червона калина. І відразу все, що вирувало всередині мільйонів українців, стає окресленим — ми боремося, ми об’єднані, надія є.

Взагалі, мистецтво у час війни за рівнем пошуку відповідей розташоване десь між релігією і сайтом Yasno.

Невдовзі з’явився кавер на Калину від гурту Pink Floyd з назвою Hey, Hey, Rise Up!. Сингл став першим аж із 1994 року новим музичним твором гурту. Зрештою, напевно саме Червона калина після повномасштабного вторгнення Росії в Україну — найчастіше виконувана пісня в Україні й українцями за кордоном. Вона — один із ключових символів нашої майбутньої перемоги.

Але… І тут звук різкої зупинки платівки.

Пісня люто тригерить, прости Господи, представників Російської Федерації. Аж гай шумить. За поребриком при слові «калина» — піна з рота, а при додаванні прикметника «червона» — правцеві спазми. Прикладів таких психопаралічів — вал. 

У чому причина?

Деталі паніки

Спробуємо препарувати цей музичний симптом хвороби «рашизм».

Спершу, у вересні в соцмережах завірусилося відео, як у Бахчисараї в ресторані «Арпат» гості весілля танцюють під пісню Червона калина. Тоді т.зв. «віце-прем’єр Кримського уряду» Михайло Назаров заявив, що на чотирьох учасників цього весілля, на якому виконували «гімн забороненої в росії терористичної організації “Азов”», складені адмінпротоколи. У підсумку, власник банкетної зали отримав 15 діб арешту, діджей і танцюристка — по 10 діб, мати молодого — 5 діб, мати молодої — штраф у 40 тисяч рублів, дружина власника ресторану — штраф у 50 тисяч рублів.

У рішенні суду ми бачимо примарну спробу позначити Червону калину як антиросійський твір. Так, Бахчисарайський районний суд у своєму рішенні зазначив, що «в тексті пісні є слова “визволяти братів-українців з московських кайдан”, пісня використовується ОУН, діяльність якої заборонена на території РФ, тим самим вона містить в собі свідчення про дискредитацію збройних сил РФ».

Далі, у жовтні «Місіс Крим» Ольгу Валеєву оштрафували на 40 тисяч рублів за публічне виконання Червоної калини, а її подругу посадили на 10 діб. Фіксуємо очевидне — у Росії за виконання Червоної калини саджають в тюрму. Тоді Кримське міністерство внутрішніх справ назвало пісню «гімном екстремістської організації». А голова Кримського МВС Микола Волков порівняв Червону калину з твором Адольфа Гітлера Mein Kampf і вимагав у кримського парламентського комітету з культури та охорони культурної спадщини визнати пісню екстремістською.

А в листопаді російські музичні сервіси, зокрема Яндекс Музика, почали блокувати Червону калину. Техпідтримка Яндекс Музики пояснила, що пісню заблокували через Роскомнадзор, оскільки регулятор «направив усім музичним платформам повідомлення про необхідність обмежити доступ до цього треку».

Також, у листопаді Сімферопольський районний суд призначив 14 діб адміністративного арешту колишньому викладачеві Білогірського технікуму Андрію Білозерову. На нього склали протокол про використання нацистської символіки (стаття 20.3 КпАП) через публікацію української пісні Червона калина на сторінці «ВКонтакте». За його словами, силовики наступали йому на голову ногами й пошкодили мочки вух.

Тож, ми бачимо факти, як російська влада пробує усіляко забороняти цю пісню. Ми бачимо різні офіційні формулювання, за якими стоїть страх і ненависть. Червона калина для них, це, «гімн українських націоналістичних формувань, в тому числі заборонених в РФ”. Це для них «свідчення про дискредитацію збройних сил РФ». За неї складають адмінпротоколи, арештовують, звільняють з роботи, забирають особисті речі, документи, змушують вибачатися на камеру, штрафують, б’ють, травмують. Всього лише за пісню!

Лишається тільки гадати, як реагуватимуть росіяни на Червону калину в січні.

Як бачимо, Червона калина тригерить росіян. Бо для них вона — гімн екстремістської організації, антиросійська пісня, «марш фашизму». Кажучи академічно, прихильники рашистської ідеології вбачають у цьому музичному творі антипатію до всього російського, ворожі мотиви, заклик до вбивств, тортур, ґвалтувань. Вони там бачать те, чим займається сам «русский мир».

А кажучи примітивно, коли русня чує Червону калину, вона ненавидить Україну. Для них це як німецька народна пісня Wenn die Soldaten, яка в часи нацистської Німеччини була одним з символів партії і другої світової війни (хоч текст пісні не містить нічого нацистського). Для них це символ «западенських націоналістів», які зі смолоскипною ходою прямують на друге травня в Одесу і спалюють там русскоговорящих. Для них Червона калина — це червона тканина, полотно, на яке кидається бик. Їм здається, що після трапези «русским младенцем» ми обтираємо вуста оселедцем і співаємо, обнявшись, «А ми тую…».

Не виключено, що деякі вузьколобі росіяни думають, що пісня не про калину, а про тую.

Історична тяглість музики

Рівень залученості людини до української культури можна визначити за тим, як вона співає Червону калину. Річ у тім, що Хливнюк виконав «Калину» по-своєму, джазово, як варіацію основної мелодії. І жартують, що «хливнюкове виконання» — для тих, хто раніше ніколи не чув Червоної калини, мелодія якої трохи відрізняється.

Але яка справжня мелодія? Яка історія пісні?

У своїй найвідомішій варіації Червона калина — пісня січових стрільців, поширилася серед них у 1914 році. Одним з її авторів був військовий і поет Григорій Трух. До першої строфи, почутої на мітингу у Стрию, він згодом дописав ще три. Мелодію вигадав театральний режисер Степан Чарнецький, який вставив пісню у виставу «Сонце руїни». А власне перша строфа — це останні рядки іншої, давньої козацької пісні Розлилися круті бережечки, вперше записаної у 1870-х роках на території сучасної Кіровоградської області. У цій же першій згадці вказано, що це пісня часів визвольних змагань Богдана Хмельницького.

Ось і маємо історичну тяглість: Богдан Хмельницький — січові стрільці — війна Росії проти України у 2022 році.

Страх Калини — страх свободи

Можна і далі описувати функцію цієї пісні, досліджувати історичні аспекти, співати її в кожному переході й театрі. Але варто на секунду спробувати послухати Червону калину вухами пересічного росіянина, і все стане зрозуміло. Для них вона справді діє виключно як розжарена сковорідка — пече, плюс може влупити по голові.

Вони на підсвідомому рівні цураються всього українського. Такого українського, яке не лише свідчить про себе як про українське, а яке є символом боротьби, яке здатне показати зуби.

Так, вони бліднуть від згадок про Бандеру.
Так, вони ненавидять Мазепу.
Так, вони остерігаються Запорізьких козаків.
Так, вони бояться УПА.
Так, вони створили міф Правого Сектору і Яроша.
Так, вони борються проти інших символів, які борються за українське.
Бо вони звикли забороняти те, що не є російським або якимось чином спрямоване, як їм здається, проти Росії.
Бо вони розуміють, що одна пісня здатна об’єднувати маси. 
Як, наприклад,  Червона калина — голос тих, хто не прогнувся перед імперією. 

І Червона калина стає ще важливішою і популярнішою саме завдяки неприйняттю росіянами, їхніми ж руками, як протиставлення і боротьба.

Також, для росіянина страх перед «Калиною» — це неусвідомлений страх свободи, страх брати на себе відповідальність, страх приймати рішення. Це страх визнати поразку.

Їм легше померти в окопі від перемерзання на чужій землі, нафіг нікому не потрібними, ніж послухати гарну українську народну пісню.

---

Читайте також: Пісня за піснею. Ретроспектива: Фоззі про альбом «Нєформат»