Пісня за піснею: Пилип Коляденко про новий альбом Phil It «Паміна»

Спочатку — перша вінілова акустична платівка, записана наживо у розширеному складі музикантів, за участі глядачів. Далі — два солдаутні концерти у Києві, під час яких альбом ожив на сцені. А сьогодні, 27 листопада, альбом Паміна (Reimagened) від творчої спілки Phil It, вийшов на стримінгових платформах.

Реліз містить 10 пісень, серед яких — знакова для Phil It Свобода, нещодавно оприлюднена Пірнаю та фіт з Monatik — Спогади. Всі вони разом з позначкою «Reimagened» отримали нове звучання.

«Тут музика стає дотиком, слово — рятівним спалахом, а звук — шляхом до того, що ми називаємо спокоєм і свободою».

Назва платівки відсилає до образу Паміни з «Чарівної флейти» Моцарта — героїні, що вірить у щиру любов, долає страх і робить вибір між правдою та ілюзією. У версії Phil It вона стає не персонажем опери, а символом самої музики — багатогранної, емоційної та здатної вести крізь темряву.

Спеціально для рубрики «Пісня за піснею» Пилип Коляденко, засновник творчої спілки Phil It, розповідає про кожну композицію альбому.

Останні мрії (Reimagined)

Це трек про мить, коли ти стоїш на краю власних змін чи твого власного майбутнього, життя. Тримаєшся за нього, чи за неї — з усіх можливих сил. І ви ніби зависаєте у повітрі, чекаючи, страшного та болісного моменту втрати. У новій версії звучання стало прозорішим: тут більше тиші, більше простору, у якому кожен звук та важливе до твого серця слово відчувається майже фізично.

Голоси (Reimagined)

Це внутрішній, сміливий шум наших думок — бентежних, тривожних, забутих, невпевнених. У цій інтерпретації «Голоси» звучать м’якше, але глибше: наче Паміна вперше насправді прислухається не до світу, а до себе. Це пісня про пошук власного, справжнього голосу серед шуму.

Батько (Reimagined)

Один із найбільш особистих треків альбому. Це не про людину буквально — це про фундамент, який ми носимо в собі. Про те, що нас формує, захищає, а інколи — болить. У reimagined-версії композиція стала ще ніжнішою, ніби примирення, яке прийшло пізніше, ніж хотілося, але вчасно. І все — завдяки неймовірним інструментальним історіям Емілії Шепель (клавіша) та Марʼяни Пташник (скрипка).

Звільни себе (Reimagined)

Цей трек — заклик до внутрішньої свободи. Не революційної, а тихої, внутрішньої: коли відпускаєш не людей, а власні страхи. У новому звучанні з’явився спокій — вже не боротьба, а м’яке рішення перестати триматися за те, що більше не твоє.

Міцно (Reimagined)

Вони мали потонути удвох — щоб далі бути вічно разом. Або відпустити — і дати змогу бути одне для одного забутим обрієм. Лише так вони знову стануть вільними і закоханими.

Свобода (Reimagined)

Це кульмінація внутрішнього шляху Паміни. Свобода тут — не від когось, а для себе. Музика розширюється, дихає. Це той момент, коли людина робить справжній вибір: йти вперед навіть тоді, коли страшно.

Немає неба (Reimagined)

Пісня про втрату орієнтирів. Коли здається, що небо зникло, а разом із ним — сенс. Але ця композиція не про безнадію, а про темряву, з якої завжди починається новий шлях. У оновленій версії більше крихкості, більше тремтіння, але й більше світла в кінці.

Заблукала (Reimagined)

Це трек про пошук себе у хаосі. Про моменти, коли ти читаєш власну карту, але вона не збігається зі світом. Лагідна розгубленість, яка поступово перетворюється на спокійне прийняття: інколи треба заблукати, щоб нарешті знайти правильне місце.

Пірнаю (Reimagined)

Пісня про сміливість зануритись у себе по-справжньому. Пірнути — означає не втекти, а дослідити. Тут багато глибини, багато туманної ніжності в якій з’являється відчуття руху вниз, щоб потім вийти на поверхню іншим.

Спогади (Reimagined)

Фінальний трек — як м’яке повернення додому. Спогади тут не ранять: вони гріють, вони збирають людину докупи. Це пісня про те, що минуле — не кайдани, а історія, яку можна нести світло. Особливий трек, який захотілося відкрити з нової сторони.

---

Читайте також: Hyphen Dash про дебютний повноформатний альбом «Late»