Зорепад релізів. Найцікавіші українські сингли червня

Наша улюблена рубрика «Зорепад релізів» повертається. Від початку повномасштабного вторгнення вийшло не так багато альбомів, але понад 600 (!) синглів. Ми намагалися осягнути все, але зрозуміли, що це безперсективна ідея, тому повертаємося поступово й помісячно.

Тут ми обрали 32 треки, які сподобалися редакторам. Спеціально для наших підписників на Patreon ми зробимо плейлист і будемо збирати топ найкращого щомісяця. А поки що — наші враження та мінірецензії на найцікавіше, що виходило у червні від Олексія Бондаренка, Лєри Зданевич та Артема Рісухіна.

Артем Пивоваров х Dorofeeva — Думи

мініава льоша

Олексій Бондаренко:

Як на мене, те, що Надя Дорофєєва майже всі свої пісні писала російською, велика втрата української попмузики. На щастя, це змінюється. Її перший трек українською Дим (Время и Стекло) стала суперхітом просто за фактом свого виходу. Думи зараз очолює тренди в YouTube і недарма. Це дуже вдалий приклад тужливої лірики, особливо у контексті війни.

Харизма Пивоварова добре збігається із подачею Дорофєєвої. Так, можна критикувати цю пісню за надто очевидний текст та «перевзування» на льоту, але будемо відштовхуватися від того, що 24-го лютого — «точка нуль». Для української попсцени така пісня — справжній подарунок: стриманий, якісний, із вмотивованим надривом і без відчуття типової попси. На відміну від цілком карикатурного треку Пономарьова й Дзідзьо, наприклад.

Otoy — Depressive

Лєра Зданевич:

Часто  «мірилом» якості англомовної пісні українського артиста в очах обивателя є відчуття «ого, я й не знав, що він з України». Якщо оцінювати за цим критерієм те, що робить OTOY, у нього все дуже добре. Що на рівні продакшену (після 90% вітчизняного репу, який присилають нам у редакцію, це — мед на вуха), що на рівні сенсів. OTOY явно має бути десь у мейнстрімніших місцях, ніж є нині.

Oi Fusk — По кому подзвін?

Лєра Зданевич:

Однозначно талановита робота, небанальний відеоряд і щира емоція. Та, на жаль, продакшен робить із треку кашу там, де він мав би чітко і методично розносити. Можливо, у цьому концепт: ліричний герой захлинається емоцією концентрованої люті і його думки плутаються, але, схоже, трішки недотиснув пан автор.

Nastya Kiana  — Feb 24

мініава ріс

Артем Рісухін:

Іноді для того, щоб донести відчай і біль, не потрібно волати, не потрібно виривати мелізми з горлянки та чіплятись за децибели. Артист може просто говорити, розказувати речі, які беруть за душу. Так зробила Настя Кіана у синглі Feb 24.

Цей англомовний трек, сповнений болю і рефлексій після повномасштабного вторгнення, чіпляє не тільки речитативом виконавиці, але й ніжними оркестровками, які додають драматизму. Це сильна і щира робота, яка завершується віршем Ліни Костенко — так англійська мова переходить в українську, бо тільки українською можливо описати жахливу реальність війни, яка триває вже вісім років.

Ницо Потворно — Русні пізда

Лєра Зданевич:

«Я не знаю, коли закінчиться війна, але знаю: русні — пізда» — це мантра, яку варто було би повторювати щоранку для священного антинакруту і збереження своїх ментальних ресурсів.

Загалом мене дуже бісять випадки, коли українські музиканти беруть крилатий вислів та фігачать контент навколо нього з думкою, що саме у них вийде щось, що в першу чергу асоціюватиметься з подією. Фразу про російський корабель у текстах варто було би заборонити на законодавчому рівні, а не культивувати на радіо «Байрактар» (чия назва уже відсилає до проблеми). Якщо у пісні єдиний цікавий момент — це неймдропінг пов’язаних із війною понять — то вибачайте, але таким авторам ліпше підіймати українську економіку в інший спосіб. Бо пісень про той нещасний крейсер уже десятки, і чомусь про жодну з них ми не пишемо у Зорепаді Релізів.

Ницо Потворно виняток — йому вистачило таланту і творчого чуття влучно вплести коронну фразу Тараса Чмута у своє творіння. Сонграйтерський стиль пана Сергія не передбачає добирання лагідних слів, особливо, коли це стосується росіян. Тому цитата Чмута тут не єдиний яскравий момент.

Kola — Чи разом

мініава ріс

Артем Рісухін:

Настя Прудіус, відома як KOLA, — не нове імʼя для тих, хто, як і LiRoom, слідкує за проєктами  «Голос» і  «Х-фактор». Цікаво споглядати за розвитком її карʼєри після шоу.

На трек Чи разом? я вперше натрапив у ТікТоці. Як же він засідає в голові! Звісно, пісня могла би так і залишитись ТікТок-трендом (і дуже успішним), але вдале продюсування Ванька Клименка та щира емоція у сонграйтингу, витягнули її далі — у самостійний і цікавий поппродукт. У цьому треці є і відвертий текст, і прекрасний вокал Насті. Навіть хайхет, що тріскотить впродовж усієї пісні, звучить органічно.

Gorim! — Сяйво

мініава льоша

Олексій Бондаренко:

Фестивальне драматичне R&B українською. Музика, яка вдало підійде як для радіостанції, так і закачає на нічній сцені фестивалю. Це типаж музики, який багато в чому є універсальним, того його легко зіпсувати, «зпопсити» ще сильніше. Але Gorim витримують настрій і драматургію треку, не зриваючись на EDM, як це, наприклад роблять Hurts в останніх альбомах. Дуже достойно.

Kulshenka — Пілігрим

мініава льоша

Олексій Бондаренко:

На мою думку, у своїх пошуках Іра Кульшенко часто ставить себе вище за слухача. У її музиці відчувається бажання сказати щось нове і небажання підлаштовуватися під аудиторію. Це нормально для інді-, але трохи дивно для попартистки. Власне, її позицію важко визначити.

Рідко буває так, що закохуєшся в трек із першого прослуховування. У цій пісні є якась невимовна магія, яка ховається в гармонії приспіву й струнних на стакато. Навіть попри відкритий хайхет, який ріже вуха в куплетах, приспів настільки потужний, по-хорошому наївний та світлий, що Пілігрим неможливо припинити слухати.

Mokosha & $kobalo — Прокльон

мініава льоша

Олексій Бондаренко:

За Mokosha (тоді ще Катериною Сивун) ми слідкуємо з Голосу країни. Дивовижно, як повномасштабна війна стала творчим стимулом для артистів перевинайти себе. Маша Краш стібеться з російської армії у ТікТок, Христина Соловій стала войовничою амазонкою, а Mokosha зробила фолк-R&B, під який хочеться рубати ворогів.

Прокльон — альтернатива тужливим пісням. Тут достатньо злості й агресії, але трек звучить весело й похмуро водночас. Схоже, артистці вдалося вивести формулу свого дарк фолку. 

Mbreeze — Українцю

мініава ріс

Артем Рісухін:

Mountain breeze, вони ж Mbreeze — чудовий приклад шаблонного, а втім, милого попроку, який пасує супермаркетам і ресторанам швидкого харчування. У цій фабулі легкості гурт працює доволі консистентно. Що їм не так добре вдається — звучати сильно і щиро на важкі теми. Наприклад, як у російськомовній пісні Єта Война із текстом, який не вражає, та музикою, що не запам’ятовується.

А ось новий трек Українцю — послання до кожного з нас — звучить просто та наївно, дає відчуття сонячної легкості, якого нам зараз дуже бракує. Ця пісня, якщо не підбадьорює, то хоча б змушує усміхнутись на мить. І в цьому її цінність.

Ірина Білик — Кордони

мініава льоша

Олексій Бондаренко:

Цей трек у Зорепаді, бо в мені зіграла таємна любов до ранньої творчості Ірини Білик, яка у 90-х була трендсеттеркою української попмузики. Пісня Кордони віддалено нагадує ті часи. Вона хороша, але не видатна. Один раз послухати варто.

Макс Пташник & Tarabarova  — Бо ти моя Азовсталь

мініава льоша

Олексій Бондаренко:

Поговорімо про використання образів війни у назвах пісень. «Азовсталь» — больова точка, один із найбільш страшних, драматичних та героїчних образів за всю історію незалежної України. Чи можна його прирівняти до позірної історії кохання двох артистів у кліпі? Ні. Саме тому назва вбиває цю пісню. А вона насправді дуже красива і нетипова передусім для Тарабарової.

Якщо не акцентуватися на назві — це проста й щемка балада під гітару, яку приємно слухати.

Tenderheart — Patron Dog

мініава ріс

Артем Рісухін:

Хоча музика до цього треку була написана до 24-го лютого, tenderheart (Олег Товкач) вирішив присвятити трек псу-герою Патрону. Сподіваюся, йому сподобається композиція, бо ми зацінили.

Patron Dog — пульсуючий, мелодійний діпхаус, який заповнює своїм ритмом увесь простір. Це атмосферний трек, під який хочеться водночас тіскать Патрона і вбивати русню. 

Yaron — Промінь

мініава льоша

Олексій Бондаренко:

Цей трек я слухав найбільше з усіх, які виходили за останні місяці. Він по-хорошому «київський». Тут і грамотна робота із семплами, і вдалий відеоряд, і проникливий текст. Хоча YARON поки не може похвалитися найкращим флоу, у цьому точно є душа й щирість. Хочеться порівняти із двома треками: Zvarych Болить та Антитіла Танцюй, які схожим чином працювали зі звуком. Тут окрема повага Юрію Водолажському за його роботу — він відповідає за саунд.

Хочеться вірити, що YARON — нова репзірка України, бо в нього для цього є всі вхідні.

Karoon — Брудна вода

Лєра Зданевич:

Karoon відзначаються неабиякою продуктивністю у цей неспокійний час. При чому, як у кількісному, так і у якісному смислах, якщо порівняти з їхніми роботами пів річної давнини. При чому, тут ті ж змінні, ті ж намагання робити щось темне-містичне і з синтами. Та лише зараз подружжя Карунів знаходить вдалу форму поза безкінечною рефлексією на власні стосунки. Тому їхнє ж визначення цього треку як найкращого правдиве.

Структура Щастя —  Сидативи

Лєра Зданевич:

Для мене цей трек є чи не найкращим, на що спромоглася українська музика з 24-го лютого. Вона і показник того, наскільки правильним є рішення переходу з російської на українську, якщо ти музикант з України, і одна з найкращих рефлексій війни. Так, можна написати пісню про війну без слів «Джавелін», «Байрактар» і інших штампів а-ля «Україна-ненька, москалі їбані, скоро вас усіх переможемо».

Структура Щастя (раніше — Счастья) була одним із безликих клонів кис-кис (які своєю чергою є клоном Пошлой Молли) та не могла стрибнути вище за копіювання сенсів і виступи в глибокому київському андеграунді. Але виявилось, що можна не висмоктувати з пальця пісні про «тупих спермобаків» і МDMA, намагаючись робити епатаж задля епатажу, а писати про те, що тобі болить і перейти на державну. Сидативи — це дуже хороший крок на світлу сторону. Якщо Структура Щастя не озиратиметься на російських підліткових героїв, а говоритиме і надалі про українську реальність, то у них велике майбутнє.

Сидативи — це про психологічну втому, самокопання та намагання забутися після страшного травматичного досвіду. Ця пісня потрапляє в нерв рефлексії людей, які бачили війну на власні очі ось щойно, і розгублено намагаються повернути собі бодай якусь нормальність. Та й поза воєнним контекстом сей зразок ТікТок-панку звучить доволі непогано.

ba.latskii  — Ти тільки чекай мене

мініава ріс

Артем Рісухін:

Чудова робота від київського дуету ba.latskii. Вона настільки органічно мила, що навіть не помічаєш просте аранжування й мелодію. Але саме в цьому різниця між щирістю і напускною спробою зробити хіт. І ні, трек Ти тільки чекай на мене — не тягне на чарттопер, але точно знайде відгук у серцях людей, які через війну не можуть побачити рідних.

Особливість цього треку в тому, що за сумною фабулою, він грайливо приносить надію поміж гітарних рифів. Якщо ви сьогодні прокинулися розбитими, та трошки зневіреними — цей трек стане у пригоді 100%.

детокс — помста

мініава льоша

Олексій Бондаренко:

Іноді хочеться, щоб агресія виливалася прямолінійно, без зайвих похідних. Ось це воно. 

Echteliebe, нестор — Солодкі ілюзії

Лєра Зданевич:

Цей трек тут авансом як підкреслення того, що за цими артистами потрібно слідкувати надалі. Ми про них ще не раз почуємо у контексті нових імен. Солодкі ілюзії — чіловий меланхолійний хіп-хопчик, за яким ховається потенціал.

Lady Aphina — Демони

Лєра Зданевич:

У цій роботі Lady Aphina намагаються стати болісним спокенвордом, який перевертає усе всередині. І хоч це все ж більше зроблено більше для авторської рефлексії, аніж для слухача, Демони дійсно виконують своє головне призначення — викликати емоцію. І зібрати трохи грошей на волонтерські потреби гурту, звісно ж.

Nazva — тихо-тихо

мініава ріс

Артем Рісухін:

Ще одна пісня, яку персонально я почув у TikTok (так, я забагато там сиджу). І боже, як же вона западає в душу. Передовсім, текстом Володимира Бєглова. «Я — твоє стихійне лихо. Ти — моє стихійне щастя». У цій колоджазовій колисковій із простими, майже дитячими римами, є дещо тендітне — щось, чого так сильно не вистачає під час війни. Не як ескапізм, але як спроба відчути оце «тихо-тихо», між тривогами та вибухами.

Єдина проблема Nazva в тому, що «тихо-тихо» може стати єдиною успішною роботою гурту, так і залишитись лиш віральністю. 

Postman — The Good Old World

мініава льоша

Олексій Бондаренко:

Попри те, що Костянтин Почтар продовжує наслідувати Боба Ділана (що особливо відчутно у цьому треці), в екстраполяції на сьогоднішні події це звучить актуально. Ділан завжди вмів ухопитися за момент і описати його в короткій формі. Тепер це робить Костя в зрозумілому для західної авдиторії форматі. Цю пісню повністю витягує текст — чесний і нетиповий, в якому без зайвого заламування рук відчувається біль, який переживають українці.

Sage, elarm, Marbi — Київ то є вдома

мініава льоша

Олексій Бондаренко:

Я не можу назвати це шедевром. Цей трек дуже схожий на Мальбека й Сюзанну. Але особисто в мене є певний пієтет до пісень про Київ. Трек проникливий, якщо можна його назвати імпортозаміщенням російської попмузики, то най буде. 

Саша Чемеров — Замість мене

Лєра Зданевич:

Спочатку було дивно: а що ж пан Чемеров відпускає такі натяки на Димну Суміш, якщо давно пішов орати поле вітчизняного попу? А потім з’ясовується, що автор музики і тексту — Саша Філоненко з Monoconda, і все стає на свої місця. Трек і справді звучить так, ніби записаний років з 10 тому, але як один із найкращих зразків ДС.

Alice Change — Захищу своїм тілом

Лєра Зданевич:

Ще одна музикантка, яку на широкий загал викинув ТікТок та пісня про русню. Та, схоже, для неї це ще й шанс переосмислити свою попередню творчість, бо два її воєнні треки Не вистачає кисню та Захищу своїм тілом — звучать цікавіше і різноманітніше, аніж електропоп, який вона робила до цього. Захищу своїм тілом — це щось максимально тендітне і ніжне, хоча пісні бракує розвитку наприкінці.

Богдан Купер — Уяви

мініава ріс

Артем Рісухін:

Мене дуже бісить, що Богдан Купер настільки ліниво поставився  до створення цього треку. Прекрасний гітарний риф замість того, щоб стати основою для цікавого аранжування, губиться у фоновій монотонності і невдалому флоу. Уяви — дуже літній трек з інді-вайбами, яких мені не вистачало в українських гуртів. Але слухати його хочеться здебільшого через музику у марному сподіванні, що вона отримає якийсь розвиток.

хейтспіч — контрнаступ

Лєра Зданевич:

Проєкт хейтспіч з’явився у вітчизняному ТікТоці раптово, практично нізвідки (хоча п’ять хвилин вмикання диванного Шерлока приводять до попереднього проєкту одного із учасників гурту, вернулся., очевидно натхненого російським роком). І одразу ж почав віруситися, клепати пісні про ненависть до росіян одна за одною, періодично ловлячи бани від соцмереж (про що, до речі, теж є пісня). 

контрнаступ не вирізняється чимось надто особливим серед їхніх інших пісень — та ж лють під альтернативний рок ТікТок-формату, тільки приправлена купою насмішок над пранками російських матерів і міфічним «контрнаступом», якого усі чекають як другого пришестя.

Detach — Кінцева

мініава льоша

Олексій Бондаренко:

У музичній тусовці до гурту Detach упереджене ставлення. Але конкретно ця робота – приклад потужного альтроку (у значенні, яке цей жанр мав усередині нульових). До цього додається стилістика Blade Runner у кліпі. Якщо відкинути іронічний контекст, який супроводжує гурт в Україні, то це робота, на яку варто звернути увагу. Тут є надрив, хуки і справжні жорсткі гітари й брейкдауни.

U:LAV — Вода

мініава льоша

Олексій Бондаренко:

Красива гармонія. Хороше аранжування. Це не попхіт і навіть не спроба у нього. Але це те, що цікаво знаходити на теренах української DIY-музики. Мене пробирає.

jockii druce  — будем снідать

мініава ріс

Артем Рісухін:

Як на мене, один із найкращих треків з початку повномасштабної війни. Неймовірна образність, laid-back читка та щирість. будем снідать від київського андеграундного артиста — яскравий приклад талановитого сонграйтерства. Це трек-розповідь, який поміж нетривіальних рим препарує сьогодення. Три хвилини стендапу, який зрозуміє тільки українська душа. «Оця риса невгамовної свободи,
прокляття і благословення нашого народу»
.

To Eternity — Несмачний мед

мініава льоша

Олексій Бондаренко:

Новий герой тіктоку. Чорношкірий виконавець із Києва, який вміло балансує між англійською й українською. Несмачний мед — це чистий тікток хіт — працює забігами по 30 секунд. Як цілісну пісню сприймати його складнувато, але хуків достатньо, щоб під це почали робити відео. За таким зараз женеться попіндустрія. Тому і розглядати Несмачний мед варто через призму нових медіа, а не класичної попмузики. Це надзвичайно вдала робота.

Khayat —  Зорепад

мініава льоша

Олексій Бондаренко:

Ми не могли не взяти пісню з назвою Зорепад у «Зорепад релізів». Це ліричний і томний R&B українською від артиста, який довго позиціонував себе як нове слово електро-фолку.

Зорепад напрочуд простий, якщо порівнювати з попередньою творчістю Khayat. І в цьому його сила. Це хороша красива лірична пісня.. Вона викликає відчуття світлої меланхолії – саме те, чого чекаєш від подібних треків. Це не сходинка розвитку для Khayat, але можливість потрапити на радіостанції.


Читайте також:

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.